WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

події, факти або вказують на приналежність предметові постійної ознаки. Буде й на нашій вулиці свято. Приказки - сполучення мають номінативну функцію, визначають предмети, явища, дії. Вони є частиною речення елементом судження. П'яте колесо до воза. В основі приказки може лежати метафора (Убити двох зайців), порівняння. Як корова язиком злизала.
Примовка - жартівливий, переважно римований вислів, що використовується в усному і письмовому мовленні, в різних життєвих ситуаціях. Це усталені форми вітання, запрошення. Здоровенькі були; чим багаті, тим і раді. Форми побажань здорові будьмо каламбурні вислови (тринди-ринди коржі з маком).
Крилаті вислови - образні, влучні вислови, афоризми, що походять з літературних джерел або історичних документів і широко вживаються в мові як стійкі звороти з глибоким узагальнюючим змістом, довершеною формою і виразністю. Наприклад: І чужому навчайтесь й свого не цурайтесь (Т.Шевченко) [6, с. 87-90].
Слід зазначити, що фразеологія - це невідмінна і органічна частина мовної системи. Фразеологія як невідмінна частина мови не може розвиватися ізольовано від самої мови і науки про мову. Основою історичної фразеології є положення про те, що фразеологія (як мова в цілому) знаходитися в постійному русі, динаміка яка виявляється на будь-якому етапі її розвитку, в тому числі і сучасному. Найточніше можна датувати фразеологізми які містять реалії, і вказують на національну приналежність цих одиниць. Труднощі полягають в етимологізації фразеології, в тому числі її датуванні та витікають з етимологічної сутності цієї одиниці.
Ранній період розвитку фразеології французької мови припадає на середні віки. В цей період історія французької фразеології тісно переплітається з історією пареміології. Середні віки - це епоха панування пареміології, широкого розповсюдження і вживання прислів'їв. Велику роль у становленні французької пареміології зіграли роль збірки народних прислів'їв. Ж. Піно відмічає: "Les proverbes ... avaient une telle importance et une telle vogue que l'on ?prouva le besoin de les rassembler, non pas une fоіs bien des fois" [21, с. 39-40]. Справжнього розквіту фразеологія досягла в XVI ст. Якщо середні віки протягом XII - XIV ст. були розквітом французької пареміології, то епоху Відродження можна назвати золотим віком французької фразеології.
Питання фразеологічних одиниць із давніх часів було у полі зору французьких дослідників. Етимологічні пошуки, як показує історія французької фразеології поклала початок теоретичного вивчення цієї дисципліни. Цікавість до подібних досліджень не зменшується і в наш час. Проведені як у Франції, так і в інших країнах, вони фактично призвели до виникнення самостійного розділу фразеології - фразеологічної етимології. Необхідно зазначити, що між етимологією фразеологічної одиниці та етимологією слів, поряд із схожими рисами існує також значна різниця. Фразеологізми, на відміну від слів, володіють більш складною семантичною структурою, вони позначають більш місткі поняття. Тому для їхньої етимологізації доводиться у набагато більшій мірі залучати дані інших галузей знань мовознавства та інших наук.
Як і при етимологізації слова, справжнє наукове пояснення виникнення фразеологічної одиниці передбачає її датування. Саме труднощі у датуванні часто є перешкодою для встановлення етимології фразеологізму. Деякі етимологи вважають, що першим прикладом вживання одиниці є також момент її виникнення. З цим не можна не погодитись, проте, у більшості випадків виникнення фразеологічної одиниці та її фіксація у літературі хронологічно не співпадають. Між цими двома явищами, в залежності від низок причин соціально-історичного та лінгвістичного порядку, може існувати більш-менш тривалий проміжок часу. Як правило, фразеологічна одиниця перш ніж потрапити у письмову пам'ятку, існує певний час в усній мові. Ось чому при її етимологізації дослідник повинен передбачити свого роду "хронологічний допуск" [20, с. 23], тобто повинен врахувати, що виникнення цієї одиниці може за часом передувати її першому вживанню в літературі. Тут необхідно відмітити, що виникнення фразеологічної одиниці та джерело її виникнення (історичні факти, події, народні повір'я, легенди та тому подібне) можуть відноситись до різних епох та бути відокремленими один від одного століттями. Так, приклад, "se croire le premier moutardier du pape" "ставити із себе", "задирати носа" зазвичай, пов'язуєть з ім'ям папи Іоана XXII, який жив на прикінці XIII- першій половині XIV ст. Між тим, вказаний вираз у перше зафіксовано в 1771 р. Таким чином, більш ніж 400 років відокремлює виникнення цього фразеологізму в мові від його джерела.
Інший фразеологізм - "payer en monnaie de singe" "не заплатити, обдурити" бере початок у XIII ст., але до XIV ст. в літературних пам'ятках не зустрічається. А повір'я, яке лежить в основі стійкого образного порівняння "courir comme un d?rat?" - "бігти ломлячи голову" відноситься до античності (про нього писав Пліній Старший в "Історії природознавства"), хоча таке має письмову згадку в французькій мові лише в XIX ст. (вперше згадується в шостому виданні словника французької Академії, 1835).
Труднощі, пов'язані з етимологізацією фразеологічної одиниці та її датуванням, випливають із самої сутності цієї одиниці. Фразеологізми, будучи роздільно оформленими одиницями мови, порівняно з одиницями нижчих рівнів - фонемою, та словом - володіють більш складною лексично-граматичною та особливо смисловою структурою у створенні якої, у значно більшій мірі, беруть участь як мовні фактори, так і позамовні. [2, с. 40-44]
2.1.1. Реалії і діалектизми
З погляду семантики реалії збігаються частково з діалектизмами. І це не дивно, бо мають значення місцевих предметів. "Діалектизми (від гр.- розмова, говір) - слова або словосполучення територіальних (місцевих) чи соціальних діалектів, що трапляються в літературній мові. Розрізняють діалектизми фонетичні, словотворчі, словозмінні, лексичні, фразеологічні та інші" 21, т. ІІ, с. 112. Але принципова розбіжність між реаліями і діалектизми полягає в тому, що:
Реалії є носіями національного колориту, а діалектизми є носіями колориту в межах певного регіону.
Реалії не мають матеріального втілення в культурі інших народів, а діалектизми - мають.
Реалії не мають еквівалентів в інших мовах, а діалектизми відтворюються при перекладі тільки еквівалентами.
Маркованість діалектизмів - це інформація про специфічні мовні засоби позначення загально відомих предметів. Вживається у філологічній літературі і термін діалектичні реалії. Його розуміють подвійно, позначаючи ним слова, що називають предмети і явища вузького ареалу, або ж діалектичні регіональні назви для предметів чи уявлень загальнонародних. В українсько-англійському бінарномузіставленні часове позначення селянського календаря "на Івана Купала" - загально-народна реалія, а "на Зільського Івана" - реалія діалектична.
2.1.2 Реалія і БЕЛ.
Як і всі діалектизми, реалії такого
Loading...

 
 

Цікаве