WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

захоплюватися, іти шляхом "найменшого опору", повсякчас нагадуючи йому, що перекладання - не лише творчість, а й напружений науковий пошук. Очевидно, до кореляції реалії : : національний колорит не можна підходити спрощено, вважаючи, ніби реалії самі по собі забезпечують "національних дух".
Хочеться наголосити, що реалії часто пов'язані з регіональністю у художньому зображенні, а вона - суттєва, необхідна, бо, щоб говорити про людство загалом, слід говорити про якусь конкретну точку на землі.
Проблема реалій як одиниць з дуже місткою фоновою семантикою, як маркерів національно-культурного контексту становить не тільки великий теоретичний, а й практичний інтерес. З огляду на зростаючий у світі авторитет літератур радянських народів, у тому числі української літератури, необхідність якомога точнішого і водночас художньо переконливого відтворення реалій на іншомовному грунті набуває особливого значення, зокрема в перекладацькій діяльності видавництв "Дніпро" і "Прогрес". Водночас, ще Ш. Баллі звернув увагу на те, що внаслідок зіставлення перекладів з оригіналами можна одержати дані, важливі для лінгвістики. Для поступу в теоретичних дослідженнях лінгвостилістики потрібен солідний фактичний матеріал, належним чином, з погляду перекладознавства, опрацьований у світлі сучасних філологічних концепцій. Як багато аспектне соціальне явище, мову потрібно досліджувати не тільки в плані осмислення її внутрішньої структури, внутрішніх процесів функціонування і розвитку, а й у плані вивчення процесів відображення у ній матеріальної і духовної культури народу-носія.
Така проблематика, зокрема, актуальна в сучасний період, коли семасіології звертає все більшу увагу на культурну зумовленість змістового плану мовних одиниць, на їхню історичну, соціальну, етнічну співвіднесеність з нормами певної національної культури, коли дослідження мови стає неможливим поза історико-культурним контекстом, коли мова все частіше виступає як одна з основних умов самобутності етносу.
2.3.1. Специфіка перекладу реалій
Реалію як перекладознавчий термін, як компонент етнокультурного контексту вивчено ще недостатньо. Не досліджено лінгвістичної сутності реалії, не випрацьовано чітких критеріїв її ідентифікації; експлікація реалій у вітчизняній і зарубіжній лексикографічній практиці здійснюється емпірично.
У перекладознавчих працях лексема "реалія" як термін зявилася у 40-х роках. Попередником цього терміна було словосполучення "побутовий термін" ("бытовой термин"), що зустрічається у праці І. Кашкіна "Містер Піквік та інші" (1936):.
Термін "реалія" уперше вжив А. Федоров (його діяльність склала цілу епоху в історії радянського перекладознавства) у праці "Про художній переклад" (1941), але для того, щоб позначити на лексему, в національно-специфічний об'єкт. Реалії - це часто не просто слова, а словесні комплекси термінологічного, фразеологічного чи побутового характеру.
В останньому виданні книжки "Основи загальної теорії перекладу: Лінгвістичні проблеми" (1983) А. Федоров дещо уточнює дефініцію "реалії": ідеться не просто про "слова, що позначають реалії", а про "слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту"(160, с. 145). На думку вченого, можна встановити різні групи та підгрупи реалій за ознакою незалежності їх до тієї чи іншої сфери матеріального побуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т. д. Але для А. Федорова реалія - завжди явище позалін гвальне, лише предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає(160, с. 150-151). Одначе для досліджень перекладу як специфічної мовленнєвої діяльності важливо враховувати передусім мовні реалізації духовних і суспільних проблем. Тому-то ми вважаємо доречним вживати лексему "реалія" і в сфері мовної номінації. Адже знання фіксуються у поняттях, а у них лише одна форма існування - вербальна.
Новий, значно вищий щабель в опрацюванні реалій - це дослідження болгарських перекладачів і перекладознавців С. Флорина, авторів багатьох статей про реалії та книги "Неперекладне у перекладі"(1980; 1986), написаної російською мовою спеціально для радянських читачів (32; 33; 164; 31). Болгарські дослідники зробили великий поступ в осмисленні лінгвістичної та лінгвостилістичної суті реалій і способів їх відтворення у перекладі. Вони дали найточніше визначення реалій: "Це слова (і словосполучення), що називають об'єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального й історичного розвитку) одного народу і чужі для іншого" (31, с. 55). С. Флорин та С. Власов мають головним чином практичну мету - полегшити працю перекладача, порекомендувати йому детально опрацьовану систему способів відтворення засобами цільової мови так званого "неперекладного", в тому числі реалій і фразеологізмів. При визначенні статусу "реалії" як перекладознавчого терміна доречно, на наш погляд, виходити з лінгвокраїнознавчої теорії слова Є. Верещагіна та В. Костомарова, з їхнього вчення про фонові знання, про національно-культурний інформаційний потенціал лексичного значення мовних одиниць, а також з перекладознавчих поглядів В. С. Виноградова на природу слова. за визначенням цього дослідника, слово - це "основна одиниця мови, яка вміщає традиційно закріплений комплекс інформації і служить для формування думки та передачі повідомлень у складі речення" (29, с. 33). На підставі цієї дефініції виводимо своє перекладознавче визначення терміна "реалія": "Реалії - це моно і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для об'єктивної дійсності мови-сприймача". В онтологічному плані ми віддаємо перевагу поняттю "інформація" над поняттям "значення", бо слова в комунікативному акті, у мовленні, передусім художньому, не тільки реалізують свої узуальні значення, а й набувають нових смислових та експресивно-стилістичних відтінків, характеризуючись константною і оказійною інформативністю. Згідно з нашою концепцією реалії, цим перекладознавчим терміном слід позначити не лише слова й словосполучення нарівні мовлення, а й фразеологізми, що за семантикою є історичні, побутові чи етнографічні реалії. Прикладом можуть правити автоматизовані звороти: дбати про скриню, запити могорич, вибивати дрібушечки, подати рушники, на панщину ходити (гонити), на панщині бути, піднести (дати) гарбуза та інше. Такі реалії щільно пов'язані з національно-культурною специфікою мови. Їм постійно властива конотація співвіднесеності з конкретним часом і місцем.
Реалії відображають життєву конкретику, історію, побут, культуру, цивілізацію, літературу, навіть ландшафт, клімат і спосіб харчування. Вони належать до етнолексики - найбільш національно маркованих шарів словникового складу. У художньому мовленні вони тісно асоціюються з ситуативним контекстом. Трапляється, дослідники ототожнюють реалії з без еквівалентною лексикою. Так, Л. Микуліна в статті "Національно-культурна специфіка і
Loading...

 
 

Цікаве