WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

володіє великими можливостями але має і певні недоліки:
а) як правило, втрата національно-специфічного колориту в перекладі може викликати втрату стилістичної експресії в цілому. Але завдання може бути виконаним, якщо перекладач знайде засоби, еквівалентні прислів'ю, що перекладається за іншими якостями стилістичної експресії (наприклад, за належністю до певного мовного стилю, за образністю, тощо).
б) надто часте вживання даного прийому, звісно, призведе до "знебарвлення" твору в перекладі. Тому, його бажано використовувати у виняткових випадках, при конкретних умовах, які би дозволили таку заміну. Але це пов'язане з правильним оцінюванням можливості такої заміни, характеру національного колориту твору, мовної характеристики персонажів твору, тощо.
Отже, передача іншою мовою національно-забарвлених фразеологізмів цілком можлива методом усунення елементів, які є носіями яскраво вираженого національного забарвлення. Проте, це потребує урахування певних вимог використання в контекстах національних прислів'їв та приказок.
Передача форми фразеологічних одиниць іншою мовою
Особливого "віршованого" звучання фразеологізмам надають певне ритмічне упорядкування, рима, версифікаційні засоби. З огляду доволі вільної метрично конструкції фразеологізму, особливе значення в організації прислів'їв набуває рима, яка є важливим прийомом метричної композиції прислів'їв (9,12с.).
Власні назви в багатьох прислів'ях та приказках включаються взагалі для рими. Це особливо виразно видно в українських та російських прислів'ях та приказках. У французьких прислів'ях власні назви уособлюють переважно певну якість: хитрість, простодушність, дурість, тощо, тобто є образом, наприклад: Jean de Lagny у прислів'ї "C'est un Jean de Lagny, il n'a pas hate", є уособленням зволікання, повільності, бездіяльності.
Переклад не повинен ігнорувати цю сторону прислів'я. Адекватний переклад - це не тільки передача смислу та значення, але й передача форми також (20,89с.). його можна досягти двома шляхами:
а) підбором відповідних фразеологізмів мови, на яку робиться переклад. Можна помітити, наприклад, відповідність ритму та рими в наступних прислів'ях: Une ame saine dans un corps sain (в здоровому тілі - здоровий дух).
Взагалі, кожна сучасна мова володіє достатньою кількістю прислів'їв та приказок еквівалентним прислів'ям інших мов, як за своїм поетичним оформленням, так і за своїм смисловим змістом.
б) шляхом поетичного відтворення ритму, рими та змісту засобами іншої мови. Переклад має бути індивідуально-творчим. Збереження співзвучності прислів'я оригіналу в перекладі досить бажане. Але буває й так, що прислів'я в оригіналі не містить ритму та рими. Варто відмітити, що звукове збагачення, використане в мові перекладу, не викривляє оригінал. Наприклад, La nuit porte conseil - ранок покаже.
Звісно, не завжди можна передати справжній характер звучання прислів'я та приказки іншою мовою. Важливо лише те, щоб прислів'я оригіналу "звучало" також і в перекладі (20,92с.).
В принципі, немає потреби вимагати від перекладача, щоб кожна римована в оригіналі ФО перекладалась римою. Тим не менш, те, що типове в творчому вживані ФО оригіналу, повинно бути передане. В інакшому випадку переклад більше не буде художнім "дзеркалом оригіналу" (20,92с.).
Отже, адекватний переклад - це не тільки точна передача смислу та значення, але й передача форми також. Важливо, щоб прислів'я оригіналу "звучало" також і в перекладі. Збереження співзвучності прислів'я в перекладі досить бажане.
2.3.Проблема відтворення реалії.
У контексті загальної проблематики національно-культурної специфіки мови і мовленої діяльності загалом особливого теоретичного і практичного інтересу в перекладознавстві набуває проблема реалій. Вони щільно пов'язані з виразом національної форми у перекладі.
Сучасна семасіологія, лінгвокраїнознавство, зіставна стилістика, трансляційна лінгвістика акцентують культурну зумовленість змістового плану слова, історичну, соціальну, національну співвіднесеність мовних одиниць з явищами певної культури. Це не суперечить перекладності як філологічному принципу, оскільки загальний арсенал зафіксованого в лексиці пізнаного буття переважно збігається в усіх розвинених сучасних мовах, хоча лексична конкретизація дійсності - розчленування буття на поняття, що їх виражають слова чи словосполучення, - у різних мовах відбувається по-різному. Виникнення реалій не залежить від наших уподобань, вони зумовлені суспільною необхідністю, позамовними чинниками. Реалії належать до диференційних мовних явищ. Ідейно-еналежать до диференційних мовних явищ. Ідейно-естетична цінність, пізнавальне значення цього розряду лексики (сказати б, етнолексики) як репрезентантів змісту твору надзвичайно важливі. Реалії щільно пов'язані з національним колоритом, "національною фізіономією", як образно висловився Т. Шевченко в повісті "Близнюки", додаючи: "Нація без своєї власної риси, що тільки їй належить і тільки її характеризує, схожа просто на кисіль, і то на найменш смачний кисіль".(307, с. 323).
Національний колорит як особливий національний відбиток, що позначає будь-який справжній мистецький твір, - феномен дуже великої складності, суттєва, необхідна частина змісту твору, його форми.
У несловесних мистецьких формах національний колорит можна збагнути чуттями, але осмислити його нефахівцям дуже важко. Єдиний шлях - попередні етнографічні, культорознавчі й історичні дослідження.
Поняття соціально-історичного і національно-культурного контексту, ідейно-естетичного ландшафту доби переходить межі лінгвістики, навіть ширше - філології, і охоплює ті умови, в яких певна мова вживається як засіб комунікації і пізнання. Народ заявляє про себе, живе в своїй культурі, а отже, і у мові - цьому найпершому елементі національного самовираження і самоусвідомлення.
Мова й культура не протиставляються одна одній і не співіснують поруч: мова як один із експресивних виявів духовного життя є складовою частиною культури, головним чинником збереження етносу.
Переклад - це завжди сплав двох культур, двох мовних традицій, двохлітературних основ, і в цьому - його неповторна привабливість. Словесне мистецтво, мабуть, найвитонченіше із загальнолюдських і національних форм естетичного вираження, і факт перекладності є однією з його особливостей, пов'язаних з потенційною здатністю переступати межу власної мови. Переклад лежить біля самих витоків людської культури і невід'ємно пов'язаний з розвитком національних мов і літератур. Адже між культурами різних народів і епох є ґрунтовні, зумовлені найрізноманітнішими чинниками розбіжності, що їх необхідно враховувати в процесі перекладу. Як і в усьому літературному процесі, засади та творчі принципи перекладу історично й ідейно-естетично зумовлені, отже,вимога відтворювати національний колорит, відображати у перекладі цілий комплекс народних і історичних рис оригіналу сформувалась порівняно недавно.
Реалії не дають змоги перекладачеві надмірно
Loading...

 
 

Цікаве