WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

уявляється, що концептуальна картина світу й мовна різняться засобами створення: перша використовує поняття й уявлення, а друга - мовні одиниці. Таким чином, наявність не вербальних засобів вираження в концептуальній картині світу і лінгвістичних засобів творення загальних рис та національних особливостей мовної картини світу - ось принципова відмінність між концептуальною картиною світу та мовною.
Людина відображає світ кізь призму накопичених суспільством знань, понять, навичок. Навіть до цілком нового, сприйнятого почуттєво явища вона ставиться з позиції сприйняття нею суспільної культури. Тому чистої чуттєвості в людини немає: у тканину сприйняття, не говорячи вже про уявлення, завжди вплітаються слово, знання, досвід і культура поколінь (115: 103). Здатність людини до специфічного відображення навколишнього світу є найважливішою умовою існування мови, оскільки в основі будь-якого типу комунікації (у тому числі за допомогою мови) лежить спроможність повідомляти певну інформацію про речі (у широкому розумінні слова), що знаходиться за межами мови. Отже, цілком природно, що дослідження сутностей мовного значення як результат специфічного віддзеркалення світу тісно пов'язане з вивченням природи відображуваних об'єктів, їхньою систематизацією в ході когнітивної діяльності людини, фіксацією тих або інших рис людини у мовній семантиці тощо (26: 29). Характеризуючи мовну картину світу, мовознавці відзначають її особливе значення та функції. Н.Ю.Шведова звернулась до розуміння мовної картини світу як картини в ціілому, як цілісного зображення мовою всього того, що існує в нас і навколо нас: російський лінгвіст висловлює думку про спроможність мови своїми власними засобами уявити все існуюче як щось цілісне, що уміщається в єдиний образотворчий простір і цим простором об'єднане. Дослідниця формулює таке визначення цього терміна: "Мовна картина світу - це вироблене багатовіковим досвідом народу здійснюване засобами мовних номінацій зображення всього існуючого як цілісного й багатокомпонентного світу, у своїй структурі й зв'язках своїх частин, що подає, по-перше, людину, її матеріальну і духовну життєдіяльність і, по-друге, усе те, що її оточує: простір і час, живу і неживу природу, галузь створених людиною міфів і соціум"(205: 15). Саме так розуміється термін "мовна картина світу" в кандидатській роботі. Н.Ю.Шведова зазначає, що картина світу в її відображенні мовою складніша й глибша за ту, що відтворюється власне найменуваннями. Це також картина зв'язків і відношень, що існують між предметами (явищами, ситуаціями), між предметами і тими, хто їх сприймає й оцінює, між самими такими кваліфікаціями й оцінками. Отже, картина світу постає, не просто як "усе найменоване", а і як "усе, що співвідноситься, пов'язане одне з одним і одне від одного залежне".
1.2.1Національні особливості фразеологічних одиниць
У процесі комутації слова, поєднуючись із іншими словами, утворюють словосполучення, що ставши складовим речення, виступають своєрідними "блоками перекладу". Через специфіку структури та змісту особливе місце серед них займають переосмислені словосполучення, відомі як фразеологічні одиниці (ФО) чи фразеологізми, дослідженнями яких із середини ХХ ст. займається відносно нова лінгвістична дисципліни - фразеологія (Ш. Баллі; В.В.Виноградов; В.Л.Архангельський, В.С.Виноградов, Р.П.Зорівчак, О.В.Кунін, Л.Г.Скрипник, В.М.Телія, М.М.Шанський; І.І.Чернишова, С.Н.Денисенко, М.В.Гамзюк, В.І.Гаврись, О.П.Пророченко та ін. і. т. д.). через цю специфіку з 80-х рр. ХХ ст. фразеологізми стали актуальним предметом іншої нової лінгвістичної дисципліни - перекладознавства. Саме тоді Р.П.Зорівчак, яка здійснила перекладознавчу класифікацію фразеологізмів, першою звернула увагу на між системний характер фразеологізмів, що становлять певний рівень мови, та відповідні особливості їх перекладу. Проте з часу її оригінального та глибинного аналізу пройшло вже понад 20 років, за які змінилась дослідницька парадигма. Структурну концепцію фразеологізмів (див. також Н. Любчик), має невідворотно змінити пост-структурна, чи постнеокласична, що, ґрунтується на взаємо проникаючій синергії та емерджентності об'єкту дослідження і цілісності його розгляду (голі стичності), може внести нові корективи у предмет аналізу. Тому завданням цієї статті стає спроба визначити фразеологічний рівень мови (серед інших її рівнів), встановити одиниці цього рівня (через класифікацію типів фразеологізмів) та особливості їх перекладу.
Розглянемо вихідні положення.
Цілісність тексту, за сучасними пост-некласичним підходом, що пояснює напрямки системного саморозвитку, зумовлюється саме "над системними" властивостями сукупної адаптивної системи як поєднання різноструктурованих об'єктів (у т.ч. певних словосполучень) у цьому тексті. Ці властивості (цілісність, синергія, динамічність, симетричність, енергомічність тощо), реалізація яких у переосмислених словосполученнях унаслідок взаємодії різноструктурованих підсистем перевищує суму окремих складових елементів, що мають стати предметом відповідного дослідження на різних рівнях мови. Кожна із цих властивостей має певну спеціалізацію (10: 180, 186, 201; 12: 132; 17: 17, 100) - симетричність засвідчує організаційну співвіднесеність серед складових феномену (наприклад, елементів композиціх словосполучення), синергія - сукупну взаємодію різнотипних систем (фонетики, семантики, синтаксису, що єднають його компоненти), емерджентність спонукає до виникнення інтегративних якостей, відсутніх у складових (наприклад, завдяки ритмічній побудові словосполучення виникає нагнітання певного настрою), а енергомічність забезпечує необхідну економію зусиль у процесі мовної діяльності тощо. Загалом же ці властивості, що забезпечують через взаємо перехід категорій структурну самоорганізацію та саморегуляцію адаптивної системи, якою є як текст, так і словосполучення, що його творять, допомагають утворювати цілісність цих феноменів, що перебувають у рухомій (динамічній) рівновазі.
Поєднання як одно-, так і різнорівневих елементів системи, що спостерігаються у сталих переосмислених словосполученнях, має своїм наслідком різнотипні міжзв'язки синергетичного характеру,що лежать в основі сталих словосполучень (фразеологізмів). Це - семантична цілісність або семантична нерозкладність (внаслідок чого значення декількох слів сприймається як єдине ціле); метафоричність нового цілісного значення, що базується на певному образі, який стає внутрішньою формою ФО (наприклад, повертати голову за сонцем мов соняшник, де внутрішньою формою для слова соняшник виступає слово сонце); різні ступені вмотивованості внутрішньої форми фразеологізму та експресивності; нарізно оформленість ФО (тобто наявність не менше двох повнозначних слів у складі ФО); відносна стійкість структурного складу чи цілісність ФО як відтворюваність сполук, які (за психолінгвістичними експериментами) зберігаються в нашій пам'яті готовими одиницями мови; незначна можливість їх дослівного перекладу іншими мовами.
На
Loading...

 
 

Цікаве