WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

на конотативному рівні
Інколи у тканині художнього твору реалія майже повністю втрачає денотативне значення і функціонує лише в конотативному плані з затемненням локальної характеристики. Це трапляється найчастіше тоді, коли вона - компонент тропа. У таких випадках доречно застосовувати міжмовну конотативну транспозицію (транспозицію на конотативному рівні), замінюючи українську реалію реалією франкомовного світу (чи просто французькою лексемою з місткою конотативною інформацією) з іншим денотативним, але рівновартним конотативним значенням.
Ілюструючи способи трансляційного перейменування реалій Р.П. Зорівчак як приклад транспозиції на конотативному рівні, наводить передачу української реалії "калина" засобами англійської мови. В українському художньому мовленні часто вживається слово "калина" і в денотативному плані як поширена на Україні рослина, і в конотативному як ознака червоної барви, символ дівочої вроди. В асоціативному плані відносним відповідником реалії "калина" є англійська лексема "a cranberry" -журавлина. Р.П. Зорівчак зауважує, що транспозицію на конотативному рівні можна застосовувати лише тоді, коли сема локальності не актуалізована в тексті оригіналу [8, с. 135].
Контекстуальне розтлумачений реалій
Такий вид відтворення семантико-стилІстичних функцій реалій нерозривно пов'язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз'ясненні суті реалій у найближчому контексті.
Контекст (від лат. Contextus - сполучення, зв'язок [7, с. 238]), тобто підрізок мовлення, необхідний для розуміння значення слова, може бути різним за об'ємом, Іноді, достатнім є лише декілька слів (так званий вузький контекст [6, с. 10]):
Ситуативний відповідник
Часом еквівалентну ситуацію, семантику реалії, денотативну, конотативну, зокрема національно-культурну, можна відтворити (хоча б частково) на рівні мовлення (в поодинокому ситуативному контексті) оказїйним відповідником, семантичний континуум якого поза контекстом має мало спільного із семантикою реалії мови-джерела. Я.Рецкер назвав такий вид перекладу "контекстуальними замінами" [26,с.46]. Віднайдення ситуативних відповідників - творчий процес, в якому головним орієнтиром виступає койте кет. Завдяки ситуативним відповідникам перекладач має змогу не тільки вибрати оптимальний варіант, а й внести різноманітність у переклад однієї і тієї ж реалії оригіналу, щоб всебічно охарактеризувати її.
Метод уподібнення
Суть методу уподібнення полягає у відтворенні семантико-стилістичних функцій реалій мови-джерела іншомовним аналогом - реалією мови-переймача. Цей вид перекладу називається також субституцією або підстановкою, який доречно застосовувати, коли концентрація спільного досить сильна.
Під аналогом зазвичай розуміють або вибір одного з синонімів чи одного із значень багатозначного слова, або лексичний відповідник, який означає подібне чи аналогічне явище.
?
2.3.2. ПЕРЕКЛАД, ЙОГО ТИПИ ТА ВИДИ
У найзагальнішому плані переклад можна визначити як збереження змісту повідомлення при зміні його мовної форми. Таке визначення цілком задовільне, коли ми маємо на увазі найдавніший тип мовного спілкування за допомогою перекладу, а саме - усний переклад висловлювань представників різномовних племен у ті віддаленні часи, коли ще не існувало писемності. Проте після виникнення писемності розвивається писемний переклад, який враховує не тільки зміст повідомлення, але й певні особливості вираження цього змісту. Найдавнішими писаними перекладами, які збереглися до нашого часу, є вавилонський переклад шумерського епосу "Гільгамеш", а також перекладні тексти документів з бібліотеки ассирійських царів у Ніневії, які датуються ІІ тисячоліттям до н. е., отже, віддалені від нас на три з половиною тисячі років.
У наші дні усний переклад продовжує існувати у вигляді так званого синхронного (тобто одночасного) перекладу. Перекладачі-синхроністи обслуговують міжнародні конференції та з'їзди, політичні наради, дипломатичні переговори. Вони перекладають наукові доповіді та політичні виступи паралельно з їх виголошенням рідною мовою автора.
Але основний тип перекладу в наш час - переклад писемний. Поряд із традиційними перекладами, які виконуються людьми, в середині ХХ століття виник переклад автоматичний (або машинний). Цей переклад здійснює електронно-обчислювальна машина на основі спеціально складеної для неї програми. Слова в таких текстах не повинні мати переносних значень, отже, автоматичний переклад художніх творів неможливий. Проте машинний переклад науково-технічної літератури виправдовує себе, в основному, завдяки величезній швидкості, з якою його здійснює електронно-обчислювальна машина.
Інші види писемного перекладу характеризуються насамперед жанрово-стильовими різновидами текстів оригіналів. Так, розрізняємо переклад офіційно-ділових текстів. Наукових творів, газетно-інформаційних повідомлень і публіцистики. Особливо складний, творчий характер має переклад художніх творів.
У зв'язку з тим, що форма і зміст художнього твору перебувають у нерозривній діалектичній єдності, найважливішим завданням художнього перекладу є збереження цієї єдності. Перекладач повинен не тільки правильно відтворити ідеї автора роману, драми чи поеми, а й відобразити спосіб художнього втілення цих ідей, передати образність оригіналу з не меншою силою, ніж це зробив його автор. Звідси пильна увага перекладача художнього твору до його семантики і до його стилістики. Досконалим перекладом художнього твору може вважатися лише такий переклад, який передає ідейно-образну суть першотвору через відображення його семантико-стилістичної структури. Всі важливі- складники оригіналу в їх взаємозв'язках між собою і художньою цілістю твору мають бути відтворені в перекладі. Переклад поезії істотно відрізняється від перекладу прози, оскільки сама природа поетичного твору має чимало відмінностей від природи твору прозового (значно більша вага окремого слова, широке використання фонетичних засобів організації тексту, ритміко-інтонаційна своєрідність і т. ін.). Певні особливості має й переклад драматургії, в якій надзвичайно важливу роль відіграє індивідуалізація мови персонажів як основний засіб розкриття їх внутрішнього світу.
Існує також специфіка перекладу дитячої літератури, оскільки перекладач має враховувати особливості сприймання художнього твору неповнолітнім читачем.
Крім перекладу, розрахованого на цілісну репрезентацію читачеві іншомовного художнього твору, мають певне поширення також переклади, які переслідуютьспеціальну мету: надавати допомогу фахівцям, не обізнаним з мовою ориґіналу.
В окремих випадках (наприклад, для публікації в журналі, який має обмежений обсяг) може бути виправданий і скорочений переклад великого прозового твору. Переклади фрагментів прозових, поетичних або драматургічних текстів великого обсягу бувають потрібні для створення навчальних
Loading...

 
 

Цікаве