WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

міжмовною гіпонімією розуміємо відношення слів однієї мови, що називають видові поняття, до слів іншої мови, що означають родові поняття. У формальній логіці такі відношення між поняттями називають стосунками підпорядкування або субординації [17,с.28]. У відношеннях субординації понять знаходить вираження один з основних законів формальної логіки, згідно з яким обсяг понять (всі предмети та явища, до яких застосоване дане поняття) і зміст понять (сукупність суттєвих ознак предметів, явищ, які охоплює поняття) знаходяться у обернено пропорційному відношенні: підпорядковуюче поняття ширше за обсягом, але вужче за значенням, підпорядковане поняття менше за обсягом, але ширше щодо значення [17, с. 29]. У міжмовній гіпонімії, де гіпоніми не збігаються ні за значенням, ні за обсягом, співвідносити їх допомагають саме відношення субординації за тієї обставини, що в обсяг логічно підпорядковуючого поняття входить увесь обсяг логічно підпорядкованого поняття, а в зміст останнього - увесь зміст першого. У зміст гіпоніма входять всі семантико-диференційні семи гіпероніма. Чим менше цих семантико-диференційних сем у семантичному просторі слова, тим біль узагальнений характер має поняття, яке воно позначає.
При заповненні лексичної лакуни способом гіперонімічного перейменування відбувається вилучення певної інформації, втрачається культурологічна і лінгвокраїнознавча атрибуція реалій - це, по суті, "дереалізація реалій" [8, с. 106], бо часто конкретне поняття передається лексемою надзвичайно широкої, розпливчатої референції. При такому виді перекладу стилістична роль реалій незначна.
Гіперопімічний переклад передає семантику так званих денотативних реалій (у яких переважає денотативна інформація) з втратою семи "локальність" і окремих семантико-диференційних ознак.
При семантичному пристосуванні (термін академіка В. Виноградова) [3, с. 33], яким є гіперонімічний переклад, треба бути дуже обережним, щоб не внести у твір чужий національний колорит, не знівелювати національної чи соціальної специфіки. Адже буває так, що подекуди перекладач вдається до гіперонімічного перейменування лише тому, що йде найлегшим шляхом, йому не хочеться відшукувати наявного у фондах мови-сприймача відповідника. Маємо значну втрату Інформації - і денотативної, і локальної.
Одночасно гіперонімічне перейменування має певні позитивні риси. Якщо інші способи відтворення реалій часто надмірно актуалізують текст, бо вносять в нього щось нове, що приковує до себе увагу, то гіперонімічне перейменування поруч з уподібненням і віднайденням ситуативного відповідника належить до нейтральних методів.
Часто гіперонімічне перейменування доречніше від транскрипції. Вдало застосований, цей метод може досить добре відтворити семантико-стилістичиі функції реалії оригіналу. Інколи він, здається, віддаляє переклад від оригіналу, але насправді це відділення суто зовнішнє, формальне, що спричиняє глибоку внутрішню смислову відповідність.
Дескриптивна перифраза
У процесі перекладу, за потреби високого ступеня експліцитності, часто застосовують дескриптивну перифразу. Цьому сприяють у значній мірі контекстно-сптуативні чинники. Наявність різних видів перифраз і перифрастичних зворотів зумовлена особливостями логічних структур мислення та перифрастичними можливостями даної мови.
Як правило, поява перифраз стимулюється позамовними чинниками. Вони обов'язково передають оцінку тому, їло вони називають, і ніколи не бувають звичайними лексичними паралелями до існуючих назв.
Дескриптивні можливості кожної мови як одна з констант усього мовного розвитку, одна з мовних універсалій, уможливлюють створення замість будь-якого іменника його описового еквівалента і є основою міжмовної перифрастичності. Значення, що не має в певній мові глобального вираження, безпосередньої співвіднесеності з певними елементами формального плану, можна виразити описово шляхом сполучення інших значень, тобто опосередкованої співвіднесеності з елементами формального плану. Внаслідок цієї властивості, значення, виражене в одній мові глобально, в іншій мові, що не має глобального еквівалента, можна передавати компенсовано описовим способом.
Комбінована реномінація
Комбінована реномінація - найчастіше транскрипція з описовою перифразою (значно рідше - з гіперонімом) - досить ефективний, хоча і багатослівний, спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв'язаний з лінійним розширенням тексту. Транскрибоване слово містить сему "першім пі сть' "'чужинність", а дескриптивна перифраза (або ж гіперонім) роз'яснює семантику реалії, денотативну і, за змогою, конотативну, зокрема, національно-культурну.
При перекладі реалій-фразеологізмів комбінована реномінація - це інколи графічно виділений калькований вислів і дескриптив. Якщо в мові взагалі графіка є передусім засобом закріплення інформації, то в художньому тексті вона має свою специфіку, естетику і стилістику і широко використовується для подачі додаткової інформації [8,с. 123].
Комбінована реномінація часто адекватніша, ніж описова перифраза, головний недолік якої - втрата сем "локальність", "незвичність", "часова відстань", а разом із ними й національного колориту.
Калькування
Калькування - особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача [8, с. 128]. Калькування пов'язане з активізацією національних мовних засобів у процесі створення власних перекладних відповідників для іноземних понять, воно стимулює виявлення і повніше використання прихованих можливостей рідної мови. Калькування своєрідно відображає суть перекладу як процесу біполярного, адже мета перекладу -перетворити цільовою мовою оригінальний текст. Така ж і суть калькування. Цей метод, що передбачає відтворення внутрішньої форми слова, а разом з нею - структури образного переносу значень, активізує словотворчі засоби, дає поштовх до утворення семантично містких неологізмів. Властива їм експресивність і часто образність стимулюють їхню появу у лексико-семантичній системі мови реципієнта.
Розрізняють повне і часткове калькування. При повному (точному) калькуванні слова (зазвичай частинами) або словосполучення перекладаються буквально. Точна калька у семантичному та лексичному відношеннях повністю збігається з відповідником у мові-джерелі.
При частковому (змішаному, модифікованому) калькуванні вислови частково перекладають, а частково будують з Іншомовного матеріалу чи за іншомовним зразком. Інколи нелегко провести чітку межу між калькою і комбінованою реномінацією (транскрипцією з дескриптивом чи гіперонімом). Це буває тоді, коли поряд з калькою дається певне розтлумачення. Часом воно необхідне: адже калька як мовний знак
особливого характеру, що позначає реалію, відсутню в поняттєвій області наролу-спрніімача, повинна вказувати на специфічність денотата і виключити помилкове ототожнення його з іншими, вже відомими, предметами і явищами.
Транспозиція
Loading...

 
 

Цікаве