WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стилі і норми української літературної мови в професійному спілкуванні - Реферат

Стилі і норми української літературної мови в професійному спілкуванні - Реферат

згідно наказу
відповідно до інструкції у відповідності з інструкцією
проректор з наукової роботи проректор по науковій роботі
лекція з математики лекція по математиці
повідомити факсом повідомити по факсу
робота за сумісництвом робота по сумісництву
після розгляду заяви по розгляді заяви
незважаючи на це не дивлячись на це
досвід (щодо) розроблення досвід по розробці
комісія з питань комісія по питанням
на замовлення по замовленню
за формою по формі
за допомогою при допомозі
за наявності, у разі при наявності
тому що, оскільки так як
деякою мірою в деякій мірі
завод, що виробляє завод по виробництву
залежно від в залежності від
6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації), наприклад:
Неправильно: Правильно:
залишилося лише залишилося тільки
пам'ятний сувенір сувенір, пам'ятний подарунок
моя автобіографія автобіографія, моя біографія, життєпис
захисний імунітет імунітет
глухий тупик глухий кут, тупик
7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);
8. Орфографічні (норми написання слів);
9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).
Останні три типи мовних норм (графічні, орфографічні, пунктуаційні) називаються правописними.
4. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми
Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, які передають звуки), орфографії (правил написання слів) і пунктуації (правил уживання розділових знаків).
Кожен із цих розділів має свою історію. Українська графіка бере початок від старослов'янського письма. У сучасному українському алфавіті є тільки дві літери, яких не було в Кирило-Мефодіївськім абетці - ґ і ї. Решту літер, як стверджують мовознавці, давні українці знали ще з VII ст. н.е. Щоправда, у старослов'янському алфавіті були літери, які не відповідали жодним українським звукам, а тому з часом зникли. У 1708 році традиційну кирилицю було замінено "гражданкою" спрощеним кириличним письмом.
Формування правопису кожної мови безпосередньо залежить від ставлення держави до цього процесу. Тривала бездержавність української нації зумовила те, що становлення нашого правопису, особливо орфографії і пунктуації, було великою мірою стихійним. Так, протягом XIX ст. було створено близько 50 правописних систем більш чи менш поширених, часом індивідуальних. Найвідоміші серед них правописні системи О.Павловського, "Русалки Дністрової", П.Куліша, Є.Желехівського.
Поступово було вироблено основний принцип українського правопису фонетичний (відповідність між звуком і літерою: "як вимовляю, так і пишу"), який уперше було застосовано в 1873 р. в "Записках юго-западного отдела Русского географического общества". Проте вже в 1876 р. цей правопис було поставлено поза законом.
У 1907-1909 рр. виходить знаменитий словник Бориса Грінченка "Словник української мови" в 4-х тт., у якому було практично використано фонетичний принцип.
Перший офіційний український правописний кодекс було видано лише в 1919 році під назвою "Головніші правила українського правопису". У його підготовці брали участь Іван Огієнко, Агатангел Кримський, Євген Тимченко.
Проте багато правописних проблем було не вирішено. А тому в 1928 році в Харкові відбулася Всеукраїнська правописна конференція, яка схвалила новий, розширений український правопис. У ньому було збережено традиційну графіку, доопрацьовано орфографію (вона орієнтувалася на східноукраїнські і західноукраїнські традиції) і вперше внормовано пунктуацію. Проте цей правопис використовувався недовго: у 1933 р. його було заборонено як "націоналістичний" і замінено іншим, який орієнтувався лише на східноукраїнські традиції і російську мову. До 1939 року правопис 1928 року використовувався в Західній Україні, до сьогодні ним послуговується значна частина української діаспори.
У радянській Україні правопис видавався також 1946 року (підготовлений під керівництвом академіка Л. Булаховського) та з невеликими змінами й доповненнями в 1960 році (2-ге видання).
Протягом наступних тридцяти років український правопис не перевидавався, незважаючи на потреби шкільної та вищої освіти, і став мало не бібліографічною рідкістю. Крім того, мова не стоїть на місці: з'являються нові слова, терміни, триває процес запозичання, розширюється сфера функціонування української мови. З огляду не це на початку 90-х років виникла гостра потреба в новому виданні правопису. Було створено представницьку Орфографічну комісію, яка підготувала свій проект українського правописного кодексу, що 1990 року вийшов друком (3-тє видання). У серпні вересні 1991 року на Міжнародному конгресі україністів було прийнято постанову про потребу вироблення єдиного правопису для всіх українців, що проживають як в Україні, так і за її межами. Орфографічна комісія НАН України частково підтримала цю постанову, було враховано висловлені зауваження і в 1993 р. вийшов новий "Український правопис". Це 4-те видання правопису, чинне на сьогодні.
Однак робота над удосконаленням українського правопису триває. У 2000 р. Інститут мовознавства НАН України опублікував для широкого обговорення "Проєкт нової редакції українського правопису", у якому зроблено спробу, зокрема, повернути деякі нормиправопису 1928 р., напр.:
послідовно писати т у запозиченнях з грецької на місці ? (катедра, маратон, міт як математика, бібліотека, хризантема);
буквосполучення au передавати ав (авдиторія, автотренінг, інавгурація, лавреат як лавр, автобіографія, автентичний);
писати ія в коренях запозичених слів (діяспора, матеріяли, геніяльний як колекція, Індія);
розмежувати закінчення іменників ІІІ відміни в родовому і давальному відмінках (родовий - радости, вічности, любови, давальний - радості, вічності, любові);
писати проєкт з є, оскільки це слово спільнокореневе з латинізмами об'єкт, суб'єкт) тощо.
Література
1. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. - К., 2002.
2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. Львів, 1990.
3. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української літературної мови. - К., 1999.
4. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - Тернопіль, 2000.
5. Український правопис. - К., 1993.
Loading...

 
 

Цікаве