WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Комунікативна компетентність: суть, структура, розвиток - Реферат

Комунікативна компетентність: суть, структура, розвиток - Реферат

є складовою частиною комунікативної дії, що протікає нормально. Таке планування в уяві, як правило, безпосередньо випереджає реальне виконання, але може відбуватися і завчасно, нерідко далеко відстаючи від втілення в поведінці , а іншим разом уявне програвання проводиться не до, а після завершення комунікативного акту. І не завжди уявне втілюється в реальність, але утворювані в ньому " поведінкові заготовки" можуть актуалізуватися в інших ситуаціях. Це призводить , з одного боку, до враження безпосередності деяких глибоко продуманих вчинків, а з іншого боку - до дій, що є досить нераціональними і такими, які не можна пояснити . Здатність людини діяти "в умі" може бути цілеспрямовано використана для удосконалювання спілкування в ситуації соціально-психологічного тренінгу. [15].
До визначення стратегічних орієнтирів по удосконалюванню спілкування у практичній роботі можна підходити з різних точок зору. "Одна з них у якості орієнтиру виділяє збагачення, повноту, поліформність " [4]. У цьому випадку основним у розвитку компетентного спілкування є спрямованість на знаходження багатої, різноманітної палітри психологічних позицій, засобів , що допомагають повноті самовираження партнерів, усім сторонам їхньої адекватності - перцептивній , комунікативній, інтерактивній. У цьому розумінні розвиток компетентності спілкування дорослих людей неминуче припускає подвійний процес: з одного боку, це набуття нових знань, умінь і досвіду, а з іншого боку, це корекція, зміна вже сформованих форм і засобів спілкування. Розглядаючи комунікативну компетентність, недоцільно обмежувати спектр можливих форм соціально-психологічного впливу якимось одним із названих вище типів, оскільки реальне спілкування є багатоплановим .
Інший підхід до визначення принципових орієнтирів для практики розвитку компетентного спілкування можливий з боку психологічних проблем, які виникають. Подібні труднощі можна визначити як базові труднощі спілкування [4]. Їхні першоджерела беруть свій початок , з одного боку, з особливостей психологічної природи людини і людських відносин , а з іншого боку - можуть бути пов'язані із своєрідністю соціального контексту. У ряді випадків базові труднощі спілкування мають характер дихотомій, міра гармонічного сполучення полюсів яких досягається часом з труднощами . Це, наприклад: автономність - уподобання , усталеність - мінливість , нормативність - імпровізація, цілісність - мозаїчність, рефлексивність - спонтанність та ін. [4].
Таким чином, комунікативна компетентність має декілька джерел розвитку в процесі становлення особистості людини: трансляція комунікативних умінь у процесі міжособистісної взаємодії з іншими людьми, оволодіння культурною спадщиною, спостереження за поведінкою інших людей і аналіз актів комунікації, програвання в уяві комунікативних ситуацій. Розвиток комунікативної компетентності в процесі соціально-психологічного тренінгу можливий з погляду двох підходів: спрямованість на знаходження багатої різноманітної палітри спілкування та подолання труднощів, що можуть виникати у процесі спілкування.
На підставі вищесказаного можна зробити такі висновки з проблеми комунікативної компетентності.
Комунікативна компетентність - це система внутрішніх ресурсів ефективної взаємодії: позицій спілкування, ролей, стереотипів, установок , знань, умінь , навичок . Ефективне спілкування завжди передбачає спонтанний і творчий процес, тому ефективне спілкування - це спілкування, що розвиває. Крім особистісних особливостей до комунікативної компетентності входять особливості пізнавальних процесів й емоційної сфери. В цілому комунікативна компетентність пов'язана з адекватним використанням усієї палітри можливостей. Аналіз поняття комунікативної компетентності дозволяє виявити проблеми обгрунтування критеріїв ефективного спілкування і адекватної відповідності форм спілкування і ситуації спілкування.
У процесі становлення особистості розвиток комунікативної компетентності має декілька джерел: ідентифікація з дорослим, засвоєння культурної спадщини, спостереження за поведінкою інших людей, програвання в уяві комунікативних ситуацій. Сучасний стан суспільних процесів дозволяє констатувати той факт, що природне формування комунікативної компетентності не відповідає вимогам соціальної дійсності. Цю проблему дозволяє вирішити цілеспрямоване формування комунікативної компетентності в процесі соціально- психологічного тренінгу. У вітчизняній соціальній психології існують дві підстави для побудови такого роду тренінгів: спрямованість на знаходження багатої і різноманітної палітри спілкування та тренінг психологічного консультування з труднощів у спілкуванні.
Список використаної літератури
1. Андреева Г.М. Социальная психология., М, изд. "Аспект прогресс", 2000; 2 . Берн Э. Транзакционный анализ и психотерапия, Санкт-Петербург, "Братство", 1994; 3. Бодалев А.А. Личность и общение, М, 1982; 4. Введение в практическую социальную психологию (под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой), М., "Смысл", 1996; 5. Грехнев В.С. Культура педагогического общения, М, "Просвещение", 1990; 6. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения, М, "Просвещение", 1987; 7. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении, М., 1990; 8. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: книга для учителя, М., "Просвещение", 1987; 9. Коллектив. Личность. Общение: словарь социально-психологических понятий (под ред. Е.С. Кузьмина и В.Е. Семенова), Л., Лениздат, 1987; 10. Краткий психологический словарь (под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского), М., Политиздат, 1985 ; 11. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения, Л, 1990 ; 12. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения, М., "Педагогика", 1983 ; 13. Основы конструктивного общения. Хрестоматия. Составители: Т.Г. Григорьева, Т.П. Усольцева. Изд: "Совершенство", М., 1997 ; 14. Петровская Л.А. "К вопросу о природе конфликтной компетентности". Вестник МГУ "Психология", №4, 1997 15. Петровская Л.А. Компетентность в общении, М., 1989 ; 16. Петровский В.А. Феномены субъективности в развитии личности, Самара, 1997 ; 17. Психологические исследования общения (под ред. Б.Ф. Ломова, А.В. Беляева, В.Н. Носуленко, М, "Наука", 1985 ; 18. Психологический словарь (под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова) - 2-е издание, М., "Педагогика - пресс", 1996 ; 19. Психология воспитания (под ред. В.А. Петровского), М., "Аспект пресс", 1995 ; 20. Райгородский Д.Я. Теории личности в западноевропейской и американской психологии. Хрестоматия по психологии личности. Самара, Изд. дом "Бахрах", 1996 ; 21. Учимся общаться с ребенком: руководство для воспитателя детского сада (В.А. Петровский, А.М. Виноградова, Л.М. Кларина и др.), М,"Просвещение", 1993 ; 22. Холл С.,Линдсей Теории личности, М., "КСП+", 1997 ; 23. Хьелл, Д. Зиглер Теории личности, Санкт-Петербург, "Питер", 1997 ; 24. Черепанова И.Ю. Дом колдуньи. Языки творческого бессознательного, М., "КСП+", 1996; 25. Экман П. Психология лжи. - Спб, 1999
Loading...

 
 

Цікаве