WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості вживання та перекладу дієприкметників і дієприкметникових зворотів у науковому тексті - Реферат

Особливості вживання та перекладу дієприкметників і дієприкметникових зворотів у науковому тексті - Реферат


Реферат
Особливості вживання та перекладу дієприкметників і дієприкметникових зворотів у науковому тексті
ДІЄПРИКМЕТНИК
Дієприкметник - це неособова дієслівна форма, яка поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. Він виражає ознаку предмета за виконуваною ним дією або тією дією, яка на нього спрямована:
"Прибулих друзів він притис до себе (М. Бажан): "Весь степ червонів проти сонця, ніби вкритий червоним туманом" (І. Нечуй-Левицький).
Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану. Дієприкметник зберігає вид того дієслова, від якого він утворений (виконувати - виконуючий, написати - написаний), і керування, властиве цьому дієслову (написати пером - написаний пером, пошити із шкіри - пошитий із шкіри).
Як і прикметник, дієприкметник має категорію роду й відмінка і узгоджується з іменником, який пояснює, в роді, числі, відмінку.
За ознакою стану дієприкметники поділяються на активні і пасивні. Кожна із цих груп має теперішній і минулий час (майбутнього часу дієприкметники не мають).
АКТИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ
Активні дієприкметники вказують на ознаку дійового предмета: люблячий батько, зів'яле листя, осиротілі діти. В теперішньому часі вони виражають таку ознаку дійового предмета, яка розвивається одночасно з дією дієслова-присудка:
"У темніючому небі яскраво сяяла вечірня зірка" (А.Шиян).
Утворюються рідковживані в сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду додаванням суфікса -уч- (-юч-) для дієслів першої дієвідміни і -ач- (-яч-) для дієслів другої дієвідміни і родових прикметникових закінчень:
правлять - правлячий, відпочивають - відпочиваючий, догоряють - догоряючий, лежать - лежачий, ревуть - ревучий.
Від дієслів, які не мають форм теперішнього часу, активні дієприкметники теперішнього часу не творяться.
Активні дієприкметники минулого часу виражають таку ознаку дійового предмета, розвиток якої закінчився раніше дії дієслова-присудка:
"Перегоріле вугілля тліло, та вже не давало того
світу" (Панас Мирний); "Це був величезний старий орел, злинялий од сонця й негоди" (О. Довженко).
Утворюються активні дієприкметники минулого часу від основи неозначеної форми префіксальних неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- І родових прикметникових закінчень: одерев'яніти - одерев'янілий, збідніти - збіднілий, дозріти - дозрілий.
Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш-) в українській літературній мові тепер не вживаються. Як правило, ці дієприк-метники замінюються описовою формою:
той, що переміг; той, що допоміг.
ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета, на який спрямована дія, закладена в самому дієприкметнику:
"На лісовій галявині стояла крита очеретом хата. Біля ха-тини прихилився зроблений із хворосту і обмазаний глиною сарайчик" (О. Довженко).
Творяться пасивні дієприкметники тільки від перехідних дієслів.
Пасивні дієприкметники в сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу. Творяться вони від основи неозначеної форми:
1. За допомогою суфікса -н-, якщо основа закінчується на
-а(-я): писати - писаний, віяти - віяний, різати - різаний.
Якщо інфінітивна основа має тематичний суфікс -ува-(-юва-)
або -ва-, то цей суфікс зберігається і в утвореному дієприкметнику, який у наголошеній позиції початкове у змінює на о:
бетонувати - бетонований, адресувати - адресований, але:
переписувати - переписуваний, розмальовувати - розмальовуваний.
2. За допомогою суфікса -ен-(-єн-) від основи неозначеної
форми на -и- (-і-), де суфікс -ен- (-єн-) виступає на місці суфікса
основи -и- (-і-), та на приголосний: варити - варений, загоїти - загоєний, веліти - велений, принести - принесений,
привезти - привезений. При творенні дієприкметників цього
типу відбуваються морфонологічні чергування:
д/дж: попередити - попереджений;
зд/ждж: заїздити - заїжджений;
г, з/ж: зберегти - збережений, виразити - виражений;
с/ш: заносити - заношений;
к, т/ч: спекти - спечений, закрутити - закручений;
ст/щ: вимастити - вимащений;
б, п, в, м, ф/бл, пл, вл, мл, фл: послабити - послаблений, покропити - покроплений, забарвити - забарвлений, оформити - оформлений, розграфити - розграфлений.
3. За допомогою суфікса -т- від односкладних інфінітивних основ, що закінчуються на и(і), а(я), у, ер: мити - митий, гріти - грітий, жати - жатий, дути - дутий, дерти - дертий.
Від основи інфінітива, яка закінчується на о або має в своєму складі суфікс -ну-, можуть творитися дієприкметники з суфіксами -ен-(-єн-) і -т-: колоти - колотий і колений, пороти - поротий і порений, загорнути - загорнутий і загорнений.
Пасивні дієприкметники в реченні часто виконують роль присудка:
"Вихід на масштабне вирішення соціальних проблем, що нагромадилися у суспільстві, пов'язаний з докорінними пере-твореннями нашої економіки"; "У цій програмі буде сформульована вся сутність умов, необхідних для втілення в практику Закону про мови".
Проте пасивні дієприкметники можуть виступати і в ролі означення:
"Переглядаємо колекції писанок, відтворених художницею і переконуємося, що не знайти і двох сіл, писанки яких повторювалися б".
Дієприкметники вживаються переважно в книжній писемній мові, зокрема в науковому та діловому стилях, де вони виконують роль уточнення:
"До текстурних ознак осадових порід належать особливості будови природи, набуті нею під впливом механічних причин" (В. Бондарчук). Використовують їх для лаконічного й чіткого оформлення думки.
Уживаність активних і пасивних дієприкметників у текстах неоднакова. Подвійна функція пасивних дієприкметників (означення і присудок) зумовлює їх більшу частотність. Вони співвідносяться з активними як 5 : 1.
ПЕРЕХІД ДІЄПРИКМЕТНИКІВ
У ПРИКМЕТНИКИ ТА ІМЕННИКИ
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У цьому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не від-різняються від прикметників: родючі поля, блискучий оратор, пе-кучий біль, сіяне борошно, колючий дріт, вихована людина. Це явище називається ад'єктивацією дієприкметників.
Здебільшого переходять у прикметники пасивні дієприкметники. Якщо дієприкметник, виконуючи функцію присудка, втрачає здатність керувати іменником, то це є свідченням його
Loading...

 
 

Цікаве