WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Фердінанд де Соссюр - Реферат

Фердінанд де Соссюр - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Фердінанд де Соссюр"
ПЛАН
Вступ
1. Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра
2. Вплив наукової діяльності Ф. Де Соссюра на розвиток світового мовознавства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
На початку XX ст. багатьох мовознавців не задовольняла не лише концепція молодограматизму, а й уся порівняльно-історична парадигма. На їхню думку, мовознавство було відірване від життя, занурене в старовину, тому не могло вирішувати свої прикладні завдання.
До цих мовознавців належить Фердинанд де Соссюр - основоположник соціологічного напряму.
Соссюр, Фердінанд (Saussure, Ferdinand de) (1857-1913), швейцарський лінгвіст, один з основоположників сучасної лінгвістичної науки, а також структуралізму як наукової ідеології і методології.
Соссюр народився 26 листопада 1857 у Женеві (Швейцарія) у родині французьких емігрантів.
У 18 років пішов навчатися у Лейпцігський університет у Німеччині, у 1880 одержав ступінь доктора.
Потім переїхав у Францію, у 1881-1891 викладав санскрит у Школі вищих досліджень у Парижі. У ті ж роки Соссюр виконував обов'язки секретаря Паризького лінгвістичного товариства й у цій якості зробив дуже значний вплив на розвиток лінгвістики.
Пізніше, з 1906 по 1911, читав лекційні курси по порівняльній граматиці і загальному мовознавстві в Женевському університеті.
Помер Соссюр у Вюфлане (кантон У, Швейцарія) 22 лютого 1913.
Теоретичні праці Соссюра ознаменували поворот лінгвістики від історичного і порівняльного вивчення мов у їхньому розвитку (тобто діахронії) до аналізу мовної синхронії, тобто структури конкретної мови у визначений момент часу.
Соссюр першим послідовно розмежував синхронічний і діахронічний підходи до мови. Його звертання до синхронії зробило революцію в лінгвістиці. При всій значущості нових теорій, що з'явилися з тих пір, і методів сам тип запропонованих ним синхронних структурних описів відігравав визначальну роль у лінгвістичних дослідженнях протягом майже всього 20 ст.
1. Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра
Навчався Соссюр у Женевському (1875) і Лейпцизькому (1876-1978) університетах, слухав лекції К. Бругмана, Г. Остгофа, А. Лескіна, Г. Курціуса. Першу працю "Мемуари про початкову систему голосних" опублікував у 1879 р. (єдина серйозна праця, опублікована за його життя). Ця наукова розвідка настільки випередила час, що її зрозуміли й оцінили аж через 50 років, її вважають символом наукового передбачення в лінгвістиці. У ній встановлено початкову систему голосних індоєвропейської прамови у зв'язку з теорією індоєвропейського кореня. Висунена в цій праці гіпотеза про існування у праіндоєвропейській мові ларингалів-сонантів (у лінгвістиці вона отримала назву ларингальної теорії) знайшла своє підтвердження в 1927 p., коли львівський (на той час) мовознавець Є. Курилович виявив один із таких ларингалів у відкритій під час розкопок 1906-1907 pp. у Туреччині хетській мові. Однак у час виходу праці новаторську ларингальну теорію Соссюра не сприйняли навіть його вчителі Бругман і Остгоф, через що Соссюр змушений був повернутися з Німеччини до Парижа, а згодом (у 1891 р.) переїхав до Женеви, де до кінця життя працював професором університету.
Протягом 1907-1911 pp. він прочитав три курси із загального мовознавства, які не мав на меті публікувати. Після смерті Соссюра його учні А. Сеше й ПІ. Баллі в 1916 р. за своїми конспектами його лекцій видали "Курс загальної лінгвістики", в якому викладено оригінальне вчення їхнього вчителя, що знаменувало переворот у мовознавстві. Дехто порівнює мовознавчу теорію Соссюра з відкриттям М. Коперника.
Філософською основою лінгвістичної теорії Соссюра є соціологічне вчення Огюста Конта й Еміля Дюрк-гейма. У "Курсі загальної лінгвістики" простежується вплив положень Конта (до речі, Конт уперше ввів термін соціологія), викладених у його "Курсі позитивної філософії" (1830-1842): положення про необхідність опису розглядуваних явищ без проникнення в їхню суть, а лише встановлюючи суто зовнішні зв'язки між ними, і положення про соціальну статику (стан суспільства) та соціальну динаміку, що досліджує вплив моральних стимулів на перетворення світу.
Близькими для Соссюра були деякі ідеї праці Дюркгейма "Метод соціології", зокрема визначення суспільства як "своєрідної психічної сутності, асоціації багатьох свідомостей" і виведений ним "закон примусу", згідно з яким кожен соціальний факт є примусовим (людині нав'язують певну поведінку).
"Курс загальної лінгвістики" починається з визначення об'єкта мовознавства. Оскільки мова у звичайному розумінні цього слова є багатоликим явищем (фізичним, фізіологічним, психічним, соціальним, індивідуальним тощо), то Соссюр уводить три важливі для його концепції терміни langage "лінгвальна діяльність", langue "мова" і parole "мовлення". Лінгвальна діяльність - це все, що стосується мовного феномену. Мова - це соціальний аспект лінгвальної діяльності, зовнішній щодо індивіда. Це система взаємопов'язаних елементів, обов'язкова для всіх членів певного колективу. Вона соціальна, нелінійна, має психічний характер. Мовлення - це лінгвальна діяльність мінус мова. Воно індивідуальне, лінійне, має фізичний характер (пов'язане з акустичним аспектом). Якщо мова є найважливішою (суттєвою) частиною лінгвальної діяльності, то мовлення є випадковим і побічним явищем. "Єдиним й істинним об'єктом лінгвістики є мова, розглянута в самій собі й для себе", - підсумовує вчений.
Новизна соссюрівського положення не в самих поняттях (поняття мови й мовлення знаходимо у працях Гумбольдта, Бодуена де Куртене та інших мовознавців), а в їх послідовному розмежуванні. Розмежування мови й мовлення ніби звузило об'єкт лінгвістики, але в той же час зробило його чіткішим і доступнішим для огляду й виявилося перспективним. Так, згодом на цьому розмежуванні було проведено демаркацію між фонологією і фонетикою.
Із названим положенням пов'язане розмежування Соссюром внутрішньої лінгвістики, тобто лінгвістики власне мови, і зовнішньої лінгвістики, яка вивчає все, що є чужим організму мови, її системі. До зовнішньої лінгвістики належать "усі зв'язки, які можуть існувати між історією мови й історією раси чи цивілізації", "відношення, які існують між мовою і політичною історією", історія літературних мов і "все те, що має стосунок до географічного поширення мов та їх членування на діалекти". По суті, висловлюється думка, протилежна концепції Школи "слів і речей" та лінгвістичній географії, які намагались перебороти кризу відходом до зовнішньолінгвістичної проблематики. За переконанням Соссюра, все назване вище перебуває за межами власне мови, тобто системи чистих відношень: "немає такої необхідності знати умови, в яких розвивається та чи інша мова",
Loading...

 
 

Цікаве