WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Базові категорії комунікативної лінгвістики - Реферат

Базові категорії комунікативної лінгвістики - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Базові категорії комунікативної лінгвістики"
ПЛАН
Вступ
1. Дискурс - як базова категорія комунікативної лінгвістики
2. Мовленнєвий жанр як категорія комунікативної лінгвістики
3. Мовленнєвий акт
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Комунікативна лінгвістика - напрям сучасного мовознавства, який вивчає мовне спілкування, що складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення,
Умовою успішної комунікації є бажання її учасників спілкуватися (налаштованість на співпрацю); за відсутності такої кооперації виникає конфліктна комунікативна поведінка. На думку американського логіка Г. Грайса, успішна комунікація можлива за умови дотримання чотирьох максимів: інформативності (висловлення повинно бути змістовним), істинності (говорити тільки правду), релевантности (говорити тільки те, що стосується справи), ясності, чіткості (говорити коротко і зрозуміло).
Однією з найпомітніших ознак сучасної проблемної ситуації (класифікаційної одиниці наукового знання) в лінгвістиці можна вважати бурхливий розвиток функціонально-комунікативних досліджень. У межах останніх органічно поєднується вивчення "власне" мовних процесів і різноманітних духовних, психологічних, соціальних та інших виявів людини, яка постійно "живе в мові".
Разом з тим ще повною мірою залишаються не окресленими розділи комунікативного напряму досліджень, його основні категорії, методи аналізу тощо. Зокрема, аспекти, пов'язані з мовним кодом процесу комунікації, є одними з найменш вивчених. До цього часу не вирішені проблеми категоріальної організації мовного матеріалу в процесах комунікації, оскільки категорії, опрацьовані з урахуванням сосюрівської дихотомії Мова і Мовлення, є недостатніми для опису модусу зовсім іншої природи, яким є Комунікація.
На наш погляд, такими категоріями можуть стати дискурс, мовленнєвий жанр і мовленнєвий акт. Незважаючи на те, що ці поняття прийшли в лінгвістику із різних наукових традицій, не всіма дослідниками сприймаються як співмірні, їхня комунікативна природа незаперечна, і саме це дозволяє розглядати їх як "претендентів" на ієрархічну категоризацію мовного коду в комунікації.
1. Дискурс - як базова категорія комунікативної лінгвістики
У лінгвістичній літературі термін "дискурс" уживається в різноманітних контекстах і постає як "розмита категорія", "дрейфуючи" між текстом, контекстом, функціональним стилем, підмовою тощо. Разом з тим поняття дискурсу може бути потрактоване у межах двох глобальних підходів, які маяють спільні риси з позицій комунікативної лінгвістики:
Дискурс як "текст, занурений у життя" з усіма відповідними "формами життя". У такому розумінні дискурс існує перш за все і головним чином у текстах, за котрими встає особлива граматика, лексикон, семантика, правила слововживання і синтаксису, - в кінцевому підсумку - особливий світ. Кожен дискурс - це один із можливих світів. Таке розуміння дискурсу як "мови в мові", "тексту в тексті", соціально зорієнтованого мовлення можна назвати "Дискурсом1" (Д1).
Дискурс як тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, внутрішню, паралінгвальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників спілкування, являє собою синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психологічних та ін.) чинників, залежних від тематики спілкування, і має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів. Таке розуміння дискурсу можна назвати "Дискурсом2" (Д2).
Орієнтуючись на загальну тенденцію сучасної лінгвістики осмислення дискурсу як найважливішої категорії комунікації, її процес і результат, стає зрозумілим, що Д1 певним чином і під певним кутом зору (комунікативним) співвідноситься з Д2 як початковий етап динамізації об'єкта дослідження і його етап наступний, у котрому синтезована окрім соціальних чинників, домінантних у Д1, низка інших складових (когнітивних, психологічних, конситуативних тощо). Саме Д2 можна вважати найважливішою категорією спілкування, яка інтегрує мовні, мисленнєві й інтерактивні чинники.
У межах дискурсу як найважливішої категорії комунікації здійснюється інтеракція учасників спілкування, перш за все реалізуються їхні інтенційні впливи з метою заспокоєння, отримання інформації, відповіді на запит, роздратування когось тощо. Інакше кажучи, виформовуються конкретні мовленнєві жанри.
2. Мовленнєвий жанр як категорія комунікативної лінгвістики
У сучасному українському мовознавстві проблема мовленнєвих жанрів (далі МЖ) залишається, фактично, не опрацьованою. Окремі зауваження і спостереження, висловлені в працях, присвячених дотичним проблемам, цілісного уявлення про категорію мовленнєвого жанру не дають. Разом з тим у низці мовознавчих традицій, зокрема, російській і польській, дослідження МЖ визнаються одними з найактуальніших у сучасній антропо- і комунікативно (прагматично) зорієнтованій лінгвістиці. Зокрема, підкреслюючи значну роль МЖ (у термінології автора мовленнєвих актів) у людському спілкуванні, А.Вєжбіцка зазначала: "суспільне життя можна уявити як величезну сітку актів мови. Сама історія, як видається, грунтується на мовленнєвих актах (погрозах, засудженнях, пропозиціях, вимогах, переговорах, умовах тощо). Але й приватне людське життя складається значною мірою з мовленнєвих актів. З ранку до вечора запитуємо, відповідаємо, сперечаємося, аргументуємо, обіцяємо, хвалимося, сваримо, скаржимося, відмовляємося, когось хвалимо, дякуємо, звіряємось, докоряємо, робимо зауваження тощо. Одночасно, з ранку до вечора намагаємося зінтерпретувати те, що нам кажуть інші, тобто зрозуміти, яких мовленнєвих актів уживають. Власне кожен раз, коли хтось починає говорити у нашій присутності, намагаємося класифікувати сказане як той або інший тип мовленнєвого акту".
Засновником сучасної теорії МЖ як загальносеміотичного і загальнофілологічного явища був М.М.Бахтін, який ще в праці 50-х років "Проблема мовленнєвих жанрів" визначив останні як "відносно стійкі тематичні, композиційні й стилістичні типи висловлювань". На його думку "мовленнєві жанри організують наше мовлення практично таким чином, як її організують граматичні форми (синтаксичні). Ми навчаємося відливати наше мовлення у жанрові форми, і , чуючи чуже мовлення, ми уже з перших слів угадуємо його жанр, передбачаємо певний об'єм (тобто приблизну довжину мовленнєвого цілого), певну композиційну побудову, передбачаємо кінець, тобто з самого початку ми маємо відчуття мовленнєвого цілого".
Мовленнєві жанри виформовуються історично у процесі комунікативної діяльності людей, використовуються ними як готові творення: "якби мовленнєвих жанрів не існувало і ми не володіли ними, якби нам доводилося їх створювати вперше у процесі мовлення, вільно і вперше будувати кожне висловлювання, мовленнєве спілкування було б практичнонеможливим". За підрахунками Т.В.Шмельової М.М.Бахтін у своїх працях називає біля 30 МЖ, зокрема, таких як бесіда (салонна, застільна, інтимно-дружня, інтимно-сімейна), лайка, побутове оповідання, військова команда, заперечення, висловлення захоплення, схвалення, ділові документи, щоденник, відповідь, лист, прислів'я, побажання, привітання, осуд, похвала, поздоровлення, наказ, протокол, прощання, публіцистичний виступ, промова, роман, згода, співчуття, жарт, науковий трактат, інтимні жарти, питання. Уже цей перелік дозволяє говорити про відсутність несуперечливих критеріїв виділення МЖ, оскільки у ньому як однорядкові наводяться, наприклад,
Loading...

 
 

Цікаве