WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Іван Ковалик та його вчення про словотвір - Реферат

Іван Ковалик та його вчення про словотвір - Реферат


Реферат на тему:
"Іван Ковалик та його вчення про словотвір"
Ім'я Івана Івановича Ковалика в історії українського та й слов'янського мовознавства знане передусім як ім'я вченого-дериватолога, основоположника вчення про словотвір як самостійної лінгвістичної дисципліни, хоча незаперечним є його вагомий внесок й у розвиток інших галузей українського мовознавства - історії української літературної мови, дослідження проблематики загального мовознавства, питань діалектології, лексикографії і лінгвостилістики. Такий широкий спектр наукових інтересів І.І. Ковалика свідчить про велику обізнаність мовознавчими проблемами, неймовірну працездатність вченого, бажання творчих пошуків, розробки нових підходів для вирішення теоретичних питань. "Життєвий шлях трудівника наук відзначають насамперед праці, мірилом вартості яких, крім теоретичної глибини і наукової актуальності, є також міцний зв'язок із практичними потребами життя," - так охарактеризували діяльність професора Ковалика у своїй статті М. Демський і М. Паночко. 215 наукових праць із слов'янського та українського мовознавства - спадщина вченого для майбутніх поколінь.
Найбільше зацікавлення у професора Ковалика виклика?в словотвір, який на той час (50-і роки) не був виділений в окремий розділ мовознавства. "В міру розвитку мовознавства, - писав І.І.Ковалик, - зокрема порівняльно-історичного методу, збільшується кількість спеціальних мовознавчих дисциплін. Цей ріст і спеціалізація обумовлені передусім самою багатогранністю системи мови. Постає питання, чи можна вважати словотвір цілком самостійним розділом граматики (морфології), лексикології і т.д.". Це питання актуально звучало в наукових колах, і на нього успішно дав відповідь вчений, довівши необхідність виділення словотвору в самостійну лінгвістичну дисципліну - дериватологію, визначаючи конкретно предмет і прийоми дослідження.
І.І. Ковалик належав до тих мовознавців , які виділяли рівневий статус словотвору, але мав своє бачення цього питання: розглядав систему структурно однакових одиниць - дериватем, у кожній з яких "виявляється відповідний словотвірний тип залежно від того, за допомогою якого способу словотвору вона утворювалась. Дериватемі, як узагальненому інваріантові підлягають усі одноструктурні деривати". Впровадження поняття дериватеми як базової субстанціональної одиниці сприяло глибокому пізнанню закономірностей словотвору.
Обґрунтувавши необхідність відокремлення словотвору в системі мови, Ковалик не оминув питання його співвідношення і взаємозв'язків з граматикою, фонетикою, лексикологією, етимологією, семасіологією, стилістикою, загальним мовознавством і навіть з історією народу. "Словотворча будова мови зв'язана з історією народу не безпосередньо, а через історичні зміни лексичного складу мови," - зазначав професор.
Хоча системний характер словотворчої будови мови в цілому визнав і Виноградов у своїх працях про словотвір , Ковалик глибше розглядав систему словотворчої будови, вважаючи її як спеціальну, загальну, до складу якої входять менш загальні системи. Взагалі поняття системності відіграє значущу роль у поглядах Ковалика, про що свідчить окрема його увага до цього питання у праці "Вчення про словотвір" (Львів, 1958).
У складі системи словотворчої будови мови вчений виділяв супідрядні частини, "між якими є постійні взаємозв'язки і закономірні співвідношення". Такими частинами Ковалик вважав системи словотвору окремих частин мови - словотворчі класи, в межах кожного з яких виділяв величини нижчого порядку - словотворчі категорії, в яких в свою чергу виявляються словотворчі типи. До прикладу, систему словотворчої будови іменників Ковалик поділяв на дві основні категорії:
1) словотворча категорія особи (nomina personalia);
2) словотворча категорія предмета (неособи) (nomina impersonalia).
Словотворча категорія особи розбивалась на розряди: соціальних назв, національних і територіальних назв, агентивних і професійних назв тощо.
Таким чином, словотворчі величини, розміщені в порядку супідрядності і об'єднані разом, утворюють одну систему, так звану ієрархічну драбину, за допомогою якої вчений і визначав систему словотвору як систему систем. Погоджуємось з думкою Ковалика про те, що виділення поняття словотворчого типу, словотворчого розряду, словотворчої категорії мало не лише теоретичне значення, а й практичне (для методики словотворчого аналізу слова).
Ковалик звертав увагу на те, що новоутворювані слова можуть формуватись за наявними словотворчими моделями або ж можливе утворення нових словотворчих типів.
Важливе місце в наукових міркуваннях вченого посідає осмислення ролі значущих частин слова у процесі словотворення, їх порівняльна характеристика. Основною словотворчою частиною слова Ковалик вважав кореневу морфему, яка є обов'язковим елементом побудови слова. Зважаючи на актуальність потреби у визначенні поняття корінь слова, яке трактували по-різному, Ковалик обґрунтував своє визначення, наводячи ряд прикладів: "у словах типу вітряк, столяр, кравець, швець кореневі частини вітр-, стол-, кра-, шв- аж ніяк не визначають основного семантичного значення цих слів чи основний зміст лексичного значення слів, а є тільки відправним, смисловим центром, смисловою основою, на якій утворюється і будується семантика цих слів за допомогою афіксальних морфем."
У зв'язку з цим небезпідставно висвітлив проблему
Loading...

 
 

Цікаве