WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовна норма – категоріальне поняття культури мови - Реферат

Мовна норма – категоріальне поняття культури мови - Реферат

його інституціями аж до держави включно. З цього насамперед випливає, що кожна мова може мати не одну, а кілька норм, або кілька територіальнихчи соціально-групових варіантів норми, а це дуже важливо для розуміння процесу формування літературної мови та її функціонування у певному соціумі.
Ще більшу залежність від суспільно-історичних факторів виявляє літературна норма як відібрана і соціально закріплена частина "загальномовної" норми. На основі формулювань С.Ожегова, Ю.Бєльчикова та французького вченого Ж.Марузо М.Пилинський виводить найбільш прийнятне для нас визначення літературної норми. "Норма літературної мови - це реальний, історично зумовлений і порівняно стабільний мовний факт, що відповідає системі і нормі мови і становить єдину можливість або найкращий для даного конкретного випадку варіант, відібраний суспільством на певному етапі його розвитку із співвідносних фактів загальнонародної (національної) мови в процесі спілкування" (Пилинський, 19761, 94).
Імпліцитно норма виступає у вигляді зразка, чи, точніше, текстів, які вважаються зразковими. У цій своїй іпостасі норма виявляється у неявній, несформульованій, неописаній формі, становить, так би мовити, річ у собі. При цьому вплив подібних текстів підтримується загальним вживанням. Експліцитно, у явному вигляді, сформульованою, норма постає перед носіями мови в кодифікації.
2. Ознаки літературної норми.
Визначальною ознакою літературної норми у порівнянні з нормою нелітературного утворення (наприклад, діалекту), що відзначав ще Б. Гавранек у 1938 році, є з мовного погляду її впорядкована структура і внутрішня диференціація (відповідність системі мови), а з соціального погляду - більш високий ступінь її загальнообов'язковості. Сучасна лінгвістика висунула на перший план співвідношення понять "норми" і "системи" (чи "структури" мови). Найбільш яскраво це виявилося в теоретичних побудовах Л. Єльмслева і Е. Косеріу.
У роботі "Langue et parole" (1942) Л. Єльмслев запропонував три підходи до мови (langue): а) на рівні схеми, коли мова розглядається як чиста форма; б) на рівні норми, де мова постає як матеріальна форма і в) на рівні узусу, де мова виступає як сукупність навиків, прийнятих в даному суспільстві (Звегинцев, 1960, 56).
Прагненням подолати соссюрівську дихотомію "мова - мовлення" пройнята схема, запропонована Е. Косеріу, його тріада "мовлення - норма - система", що генетично пов'язана з системою рівнів Л. Єльмслева. У теорії Е. Косеріу поняття "норма" і "система" насамперед гранично чітко розмежовані і визначені: "В структурах, з яких складається мова, важливо розрізняти те, що є нормальним, або загальним (норма) і те, що є функціональним і дано в протиставленні (система)" (Косериу, 1963, 173). Норма, як вказує вчений, з певного погляду ширша за систему, оскільки вона містить більшу кількість ознак (наприклад, наявність в українській мові напівпом'якшених губних приголосних є позиційною нормою, проте не входить до фонологічної системи мови). Але, з другого боку, норма є вужчою, ніж система: вона визначається тими параметрами, які допускає система. Система - це "система можливостей", вона охоплює ідеальні форми реалізації певної системи, тобто техніку й еталони для відповідної мовної діяльності; а норма включає моделі історично вже реалізовані за допомогою цієї техніки і за цими шаблонами. Е. Косеріу разом з тим підкреслює, що звичайно ці "можливості" не існують і пізнаються тільки тому, що в значній своїй частині виявляються реалізованими. Як писав Л. Булаховський, "ніколи, ні в яку епоху не були і не можуть бути використані до кінця усі формальні можливості, якi представляє мова" (Булаховський, 1952, 130). Система не може існувати, якщо вона не реалізується. Отже, для Е. Косеріу "система" і "норма" є взаємозумовлені і нерозривно пов'язані поняття лінгвістичної науки. Аналогічні ідеї висловлював ще І. Бодуен де Куртене, а пізніше Є. Поливанов та А. В. де Гроот. Таке розуміння норми і системи цінне для культури мови тим, що воно, на нашу думку, не дає ніяких підстав оголошувати проблему норми і нормалізації позамовною.
Питання про природу і характер обмежень, які накладаються на можливості, що надає система, як зазначає П. Алексєєв (Алексеев, 1977, 44-45), ще далеке від свого вирішення, яке залежить від того, яким чином відповісти на цілий ряд окремих питань:
1. Чи входять у поняття норми мовні засоби, і що таке ці засоби - чи тільки абстрактні схеми, моделі, еталони, чи також конкретні одиниці і їх класи? Е. Косеріу виключає мовний матеріал з норми, а празькі лінгвісти, навпаки, передбачають його наявність у ній.
2. Чи зв'язана норма безпосередньо з мовленнєвою ситуацією?
3. Норма являє собою тільки можливості чи також і вибір можливостей?
4. Чи слід включати в поняття норми можливості, що реалізуються, крім уже реалізованих і потенційних? Якщо так, то чи є різниця між нормою і можливостями, що реалізуються, і узусом? Як взагалі співвідносяться у такому випадку (якщо різниця є) норма і узус?
5. Чи доцільно для розуміння природи норми протиставляти нормі, яка існує у свідомості колективу носіїв мови, кодифікацію норми? Бо ж не протиставляють системі мови опис цієї системи, тобто конкретні словники і граматики.
6. Чи доцільно протиставляти статику і динаміку норми, розглядаючи її в межах загальної схеми мовленнєвої діяльності?
У мовознавчій літературі обговорення проблем норми весь час пов'язується з трьома основними поняттями - "система мови", "норма мови" і "літературна норма". На підставі залученої ним наукової літератури М. Пилинський у вигляді схем визначає спiввідношення між цими поняттями (Пилинський, 19761, 90).
Норма, за Е. Косеріу, з певного погляду є вужчою, ніж система. Адже система - це "система можливостей", а далеко не всі можливості реалізуються в нормі. Літературна норма відповідно є ще вужчою і розглядається як певна частина мовних норм, "деяка сукупність колективних реалізацій мовної системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку, що усвідомлюється ним як правильні і зразкові". Така схема відношень є цілком логічною, хоча і трохи спрощеною. Тут не враховано, наприклад, співвідношення з мовленням.
Культура мови має справу з конкретними мовними фактами. Серед них є найістотніші для даної мови, які відбивають основні її характерні риси. Це, зокрема, звучання фонем у їх сильних позиціях, основні граматичні морфеми, основний лексичний склад мови та ін. Такі факти розглядають як найбільш незмінну і суттєву частину норми. Це обов'язкові "системні" норми, які часто становлять "єдину можливість" і не мають або майже не мають винятків. Сукупність цих норм не тотожна системі мови, але дає найповніше і найточніше уявлення про неї. Отже, умовно системні норми можна вважати системою мови. Це відповідає і наведеним вище словам Е. Косеріу про те, що
Loading...

 
 

Цікаве