WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблеми сучасного уроку літератури - Реферат

Проблеми сучасного уроку літератури - Реферат

підмінюється розмовами з приводу нього. Учні, аналізуючи художній текст, йдуть не стільки від вдумливого його читання, скільки від зовні привнесеного інаперед сформульованого положення, готового висновку, під який і "підгониться". прочитане. Замість того, щоб вникнути в авторський текст, дослідити ті шари його змісту, які не лежать на поверхні і виражають задум письменника, учні витрачають свої зусилля лише на те, щоб до сформульованих учителем готових положень дібрати певний матеріал, найчастіше цитати з твору. Така робота не викликає бажання заглибитися у світ митця, у створені ним образи та картини. Дехто з учителів основну мету аналізу твору вбачає в тому, щоб вичленити ідею, яка зводиться до певного соціологічного висновку, логічного судження. Форма ж вираження ідейного змісту, основний емоційно-образний пафос твору відсувається на другий план. Висловлена короткою логічною формулою ідея не відобразить широкий і глибокий ідейно-художній задум митця, своєрідність твору. Скажімо, в поезіях Т. Шевченка "Заповіт" і "Мені однаково" висловлено заклик до революційної боротьби. Проте ці два вірші зовсім різні за змістом і однаково формулювати, їхню ідею не можна, бо неправомірно розглядати її поза засобами художньої реалізації і конкретним чуттєвим сприйманням. Ідея не зводиться навіть до центральної проблеми, закладеної в тканині твору, його структурі, системі образів, стилі авторської розповіді тощо. Ідея - це те, на що спрямований увесь твір, все коло думок і почуттів автора.
Слід рішуче викорінювати в школі стереотипність схем аналізу художнього тексту. Кожен талановитий твір письменника - неповторне, самобутнє явище, і його вивчення вимагає своїх форм і методів. Стандартні прийоми аналізу лише затримають літературний розвиток учнів.
Вивчити (сприйняти) художній твір - означає відчути на собі його емоційний вплив, осягнути багатство ідей, художніх образів, їх непов-торність, своєрідність, оцінити важливість порушених автором проблем і для того часу, коли він був написаний, і на сьогодні. Аналіз багатьох уроків показує, що в школі переважно захоплюються історико-генетичним аспектом вивчення твору і недооцінюють історико-функціональний аспект. Було б помилково розглядати художній твір поза контекстом історичної епохи, яка в ньому змальована. І природно, що в шкільних підручниках та методичних посібниках багато уваги приділено з'ясуванню історичних джерел, які лягли в основу твору. Але якщо не розкрити учням особливості бачення письменником світу, неповторності його художнього таланту, глибокого загальнолюдського змісту художнього твору, аналіз не можна вважати повноцінним і глибоким. "Немає іншого шляху критичного аналізу, ніж через осягнення творчої індивідуальності художника, але й немає справжнього аналізу, якщо осягнення творчої індивідуальності не спричинює широкі суспільні та естетичні висновки" (В.Баранов).
Характерним недоліком багатьох уроків літератури є те, що на них не стільки формується система узагальнених знань, скільки робляться окремі емпіричні висновки про той чи інший твір або художню спадщину митця. Часто учні сприймають художній твір як белетризовану ілюстрацію до певних соціальних подій, політичних ідей. Аналіз обмежується вузькими соціологічними рамками, внаслідок чого в учнів складається неправильне уявлення про естетичну цінність твору. Такий підхід суперечить природі літератури. Талановитий письменник не лише відтворює, ілюструє, відображає явища дійсності. Він робить справжнє художнє відкриття, яке збагачує духовну культуру народу. Глибоко змальовуючи соціальні, моральні, естетичні аспекти життя, митець відкриває читачеві їх нові грані і закономірності. На цьому вчителі недостатньо акцентують увагу школярів, а, отже, не розкривають перетворюючу, активну роль художньої літератури у вихованні й розвитку людини. Учнів треба навчити сприймати твір не як звичайну життєву історію, розповідь про вчинки і стосунки героїв, а як певну концепцію бачення письменником світу. Естетичне бачення - не споглядальне, а оцінне. Аналіз стану викладання літератури в школі показує, що словесники ще мало уваги приділяють розглядові авторської позиції. А тому вчинки, характери літературних героїв учні оцінюють часто з погляду їх власних уявлень про ті чи інші явища, а не з погляду авторської ідеї.
Якщо учень не бачить у творі автора, а розглядає лише сюжетну лінію життя персонажів, він не сприйме твір в усій його повноті і художній силі. Невміння осмислювати позицію письменника веде до наївно-реалістичного сприйняття школярами художніх цінностей, неминуче породжує суб'єктивізм у трактуванні образів, тем, проблем. Без усвідомлення авторської позиції не зрозуміла буде й логіка змальованих подій, концептуальність твору, детермінованість створених письменником характерів. Повноцінно сприйняти художній твір учні зможуть лише знаючи закономірності відображення в мистецтві явищ життя.
Для духовного збагачення підростаючого покоління слід ефективніше використовувати ті великі можливості, які закладені в творах | письменників минулих епох. "Книжка, - писав О.Герцен, - це духовний заповіт одного покоління іншому, порада вмираючого дідуся юнаку, що тільки починає жити, наказ, який передається вартовим, що відправляється на відпочинок, вартовому, що заступає його місце". Твори письменників-класиків - велике багатство народу, його духовної культури. Без минулого не може бути майбутнього.
Останнім часом у періодичній пресі, фахових журналах для вчителів іноді з'являються статті, де висловлюються сумніви в доцільності широкого вивчення в школі творів дожовтневого періоду. Автори цих статей заявляють, що, мовляв, література минулих епох важко сприймається сучасними учнями, що її не завжди можна успішно використати для їх морального виховання. С.Мухіна в статті "Урок літератури" рішуче наполягає: "Потрібно зняти літературу XIX століття з шкільних програм, і тоді не інфантильні акселерати, а свідомі молоді люди, виховані на близьких їм творах сучасної літератури, звернуться до класики з власного бажання, зрозуміють її, будуть читати, роздумуючи... І тоді плаття Наташі Ростової не заступить від них героїчного подвигу людей дванадцятого року, в "розумному егоїзмі" вони побачать відображення морального обличчя М. Г. Чернишевського, готового за свої переконання піти на каторгу, а Раскольников не наштовхуватиме на думку про можливість убивства нікчемної старої заради грошей". Подібні концепції з'явилися не випадково. У школі під час аналізу класичних творів ще недостатньо розкривається їх глибокий загальнолюдський зміст. Учні не бачать у творах широти художніх узагальнень і сприймають їх переважно з погляду того історичного буття, яке відображене письменником. Загальнолюдський же зміст творів не стає надбанням школярів. Звичайно, кожне покоління людей виробляє свої критерії оцінки художньої спадщини письменника відповідно до контексту історичної епохи. Тому в іншій епосі відбувається своєрідна переоцінка цінності. І
Loading...

 
 

Цікаве