WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мова і влада - Реферат

Мова і влада - Реферат

десь 30-35 з явним інтересом відкривали для себе рідну мову, досі чисто "побутову", як мову науки й культури, і лише 5-7 душ із сотні володіли вільно, тобто вчились у мене не мови, а таки естетики. Гай-гай.
Отож маємо на сьогодні дві українські мови, енкратичну й акратичну (останніх, власне, кілька). Що чіткіший вододіл проляже між ними, що більше звужуватиметься плацдарм "дубль-новомови", призначеної на те, аби відзвичаїти український етнос від себе самого, а відтак безболісно всмоктати його, розпорошеного до атомарного стану, в пилову хмару "нової історичної спільности", - то менше у нас шансів лягти гумусом під чобіт чергової диктатури. Коли в народу відібрано історичну пам'ять, коли порушено цілість його історичного середовища, коли під загрозою сама плоть цього народу, бо його діти повільно конають під мурами АЕС і військових заводів, тоді останню надію на виживання зберігає в собі - мова. Вона пам'ятає все. Вона усуває час, воднораз зливаючи в своєму горнилі живі голоси десятків поколінь. Вона огортає порізнених людей незримою грозовою хмарою спільного духа, даючи їм силу не просто існувати - бути.
-----------------------------------------------------
ПРИМІТКИ:
[1] Розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні передсмертні моменти й після смерті.
[2] Прим. 1999р.: те, що нині, по десяти роках, ці процеси все ще тривають у країнах Балти, незаперечне свідчить: маємо до діла з феноменом, який вартує окремого дослідження і який пострадянська політична думка, переочила з явно підозрілою легковажністю.
[3] В англійському науковому жаргоні - ефектне слівце, що створює так званий "семантичний шум", маючи на меті єдино лише справити враження на адресата.
[4] Дослівно так: "плохо зто или хорошо? Мы, коммунисты, с уверенностью можем сказать: хорошо. Очень хорошо", - расист, очевидно, відповів би навпаки, для всякої ж іншої, не асиміляторської й не расистської, свідомости сам факт міжнаціонального шлюбу взагалі лежить поза сферою оцінки - принаймні доти, доки не стане відомо, вдалий це шлюб чи невдалий...
[5] Спеціально звертаю увагу читача на "характер стилю мови", як-не-як, фахового мовознавця (sіс!): п'ять, одним духом, родових відмінків уряд - це вже не не дорікуватість і не затинання, а, далебі, щось близьке до паралічу мовленнєвих центрів ("одібрало мову"!)...
[6] Природність міста (а всі стародавні, з поселень розвинуті міста ідеально зрощені з ландшафтом) помітна менше і вже тим уразливіша: досить порушити історичне середовище, зруйнувавши, як у Києві, кількадесят безцінних пам'яток, що " держать" на собі забудову (і поосипались цілі квартали!), нагромадивши гори й гори потворних безликих "Черьомушок", - і просторові координати духа захиталися: нема до чого приріднятись, а відтак "киянин", "чернігівець", "харків'янин" - значить уже не більше, ніж "мешканець", на цюхвилину, Києва, Чернігова, Харкова, сьогодні киянин, завтра москвич, післязавтра може бути рижанином чи алма-атинцем: де ліпша квартира трапиться!
[7] "Розділення мов" (франц.)
[8] Прим. 1999 р.: в оприлюднених піісля розвалу СРСР щоденниках М.Мамардашвілі я знайшла ще рішучіший діагноз ленінській недорікуватості: "повна імпотенцiя думки", "настільки повна, що сама її можливість у кого-небудь, де-небудь уже видається казковою й неймовірною викликаючи лиш палючу підозру як коли євнух на вид статевого члена міг припустити лише, що це всього тільки кілок, невидимими нитками прикріплений до паху, всього тільки підозрілий і невикритий фокус, і вимагав би цей фокус викрити (і надалі повсякчас викривати, коли подібні кілки чомусь демонструються). От і викривали..." (Мамардашвили М. Необходимость себя /Лекции. Статьи. Филос. заметки. -М., 1996. - С. 174).
[9] Приміром, американські політологи визначили, що мова публічних виступів їхнього президента відповідає рівневі учня сьомого класу середньої школи, і слушно: такий текст має бути, дослівно, "зрозумілий для ідіота"
[10] В Румунії хтось із жертв диктатури Чаушеску не полінувався скласти вичерпного словника "Бейсик соціалізм" - куди увійшло... чотириста слів!
[11] "Безбарвні зелені ідеї люто сплять" (англ.).
[12] Якщо читач гадає що це я так незграбно зіронізувала - то помиляється: цю тезу живцем узято з 1-г0 тома "Курсу сучасної української літературної мови" 1951-го року, див. сс. 30-33., - трохи далі' на сс. 114-192, там навіть сумлінно перераховано видані шкідниками-націоналістами словники - на жаль, не прокоментовано, в який спосіб наявність словкиків шкодить мові, та ще й так само, як заборона їх друкувати... А читача надміру життєрадісного, котрий подумки вже відмахнувся від тих часів, як од далекої тьми середньовіччя, не можу не привітати - як загалом кожного українця - з перевиданням двотомника праць І.Білодіда у... 1988-му році (!) - шкода, "Боротьба за принципи соціалістичного реалізму в мові і стилі української прози довоєнного часу" туди чомусь не ввійшла...
[13] Теоретики перекладу тільки плечима стенуть: глум, та й годі! Адже ж відомо, що перекладаються тексти, а не слова, - слова живцем "приростають до об'єктів, як м'ясо до кістки (щоб київські "гори" точно збіглися з "hills", їх, укупі з кам'яним князем Володимиром, довелося б перенести на широти Шотландії). "Спільні" слова, не кажучи вже про граматичні форми, ще облудніші - Д.Чижевський, приміром, установив, що в слов'янських мовах спільні за етимологією слова збігаються за значенням - хіба на 20 відсотків, саме тут на перекладача чигає найбільше пасток. Дуже точно сформулював західнонімецький лінґвіст г.Вайнріх у своєму знаному есеї "Лінґвістика брехні": перекладені слова завжди брешуть, але перекладені тексти - тільки тоді, коли переклад кепський. В цьому сенсі подарована нам тоталітаристською мовотворчістю бібліотека - 49 томів українського Маркса з Енгельсом (за російським виданням!) і 55 томів українського Леніна - являє собою бібліотеку чистої брехні.
[14] Виняток, і то проблематичний, ста-новить лише художня література, але, по-перше, в Україні досі попит на українську книжку непорівнянно нижчий, ніж на російську, а по-друге, практика редаґування тривалий час скеровувалась між іншим, і на те, щоб твір пішов до набору очищеним від надмірної мовної індивідуальности.
[15] Прим. 1999р.: імідж цей не розвіявся, власне, й досі - не виключено, що тільки він і вберігає Україну від "лінґвістичних війн" балтійського зразка, однак дерусифікаційні процеси, поза сумнівом, блокує, і то вельми жорстко.
Loading...

 
 

Цікаве