WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мова і влада - Реферат

Мова і влада - Реферат

і неправильний, як усе живе, стихійний плин думки, що стрімко розгортається нам перед очима, у неї - безособова, мервотна правильність граматичної формули: обшмуляна, обтесана від частого вжитку до голого логічного кістяка чужа думка, прийнята й завчена у формі гасла ("опиум для народа"). Тут знов-таки варт згадати Орвелла: гасла, взагалі стійкі словосполуки в "новомові" цінні тим, що відтинають від поєднаних слів шлейфи асоціацій. Так, у свідомості радянської людини слово "опіум" збуджує не млисту картину наркотичного сп'яніння, а передовсім акурат оте, зі шкільної лави в зубах нав'язле, "религия - опиум для народа" (це явище прегарно показано в дотепному оповіданні К.Чапека, де сіромаха-газетяр, підданий тестові на асоціації, як заведений висипає на кожне слово експериментатора - гирилицю газетних штампів).
Перед нами справді мова "ідеального чужинця" (Славіна недарма не відрізняє жита від пшениці), і "особиста мовностилістична практика В.І.Леніна й Й.Сталіна" відіграла в її становленні роль таки першорядну. Обоє вони й самі були "ідеальні чужинці" - грузин, котрий іменував себе "человеком русской культуры" (бувши в дійсності "человеком" культури хіба що блатної) й до смерти говорив російською з невитравним акцентом, та"професійний революціонер", читай вічний емігрант, із напохватним набором європейських "полуязичій" для практичного вжитку (щоб читати партіину пресу) та, в рідній мові, словником недорозвиненого (зате хамуватого!) підлітка в усьому, що стосується духовної сфери ("учено, но бестолко-во" - на адресу Геґеля, "реакционно, но интересно" - про відвіданий у Берліні спектакль, і т. д.) [8].
Взагалі ж доситьсимптоматичний уже сам факт обрання за мовний взірець не художніх текстів - найбільш індивідуалізованих і найбагатших лексично, - а непорівнянно вбогішої з цього погляду політичної публіцистики [9], тобто вирівнювання "за найменшим спільним знаменником". Від інших мов новомова різнилася тим, що її словник з року в рік не розширявся, а скорочувався" (Орвелл). Отож-бо [10].
Таким чином, ми поступово виявили дві власне лінґвістичні характеристики радянської "новомови" - 1) сувора відповідність граматичним нормам, безособова "правильність" (так балакають недосить вільно опанованою іноземною) і 2) мізерність словникового запасу. У зв'язку з цим доречно згадати відкриття, зроблене свого часу батьком так званої дескриптивної лінґвістики Ф.Боасом: в будь-якій мові граматичні значення становлять плюс примусовости, доконечности, силування, тобто граматика цілком фатально зобов'язує суб'єкта мови до подання певної, мінімально необхідної інформації про події (якщо по-українськи, то про час дії, її доконаність чи недоконаність, рід і особу діяча тощо), лексичні ж значення є необов'язковими, факультативними - стоять, сказати б, на полюсі свободи, надаючи суб'єктові право вільного вибору. Відтак надмірна граматична правильність і лексична вбогість - ознаки того, що мова гнітить мовця: закріпачує, сковує його дух. Гаразд, коли перед нами іноземець, а коли людина так говорить своєю рідною?
"Но уже сегодня приятно побывать во многих колхозах и совхозах. Приятно войти в просторные, светлые дома, где городские удобства сочетаются с особенностями и потребностями сельской жизни. Новый характер труда, современный быт и облик таких сел - это и есть, товарищи, добрые плоды нашей социальной политики!"
Це-з промови Брежнєва на XXVI з'їзді КПРС. Витяг узято навмання, він абсолютно типовий. Такими витягами напихалися шкільні збірники граматичних вправ, написана такою мовою горезвісна "трилогія" дістала найвищу державну відзнаку з літератури й проголошена була за взірець літературного (так!) стилю, усе це десятки разів перечитувалося школярами й студентами, бо входило до всіх екзаменаційних програм - словом, це те ментальне тло, на якому зросло моє покоління.
Перечитайте наведений уривок. Тільки політичне наївний невіглас здатен припустити, буцім бодай одне слово в ньому можна порушити - вилучити або замінити на інше. Нічого подібного! Можна, щоправда з натяжкою, замість "приятно побывать" - далеко експресивніше "радостно побывать" ("посетить" - уже не можна: термін офіційний, ледь не дипломатичний, і тому наперед відтинає від себе всякі емоційно-оцінкові епітети). Але загалом і така заміна некоректна, бо "радостно" має бути не тим, хто "бывает", а тим, хто постійно живе там, у цих "колхозах й совхозах", у "просторных, светлых домах", знай благословляючи "нашу социальную политику", - творцям же останньої належить бути стриманішими у вияві своїх почуттів, це ще від Сталіна йде: юрмища ревуть од захвату, а влада ледь посміхається у вуса - "приятно"! "Просторные, светлые дома" - також стійка словосполука, заміна на "теплые" чи, скажімо, "уютные" внесла б недоречно "гуманітарний" дисонанс: перед нами не що, як естетичний ідеал доби "розвинутого соціалізму", "просторные, светлые дома" - це й підмосковні урядові дачі, і Палац з'їздів у Кремлі, і взагалі "енкратичний" образ дому (таких "просторных, светлых" озій зі скла й бетону зопалу назводили навіть на БАМі й аж тоді спохопилися, що в 50-градусний мороз вони перетворюються всередині на палаци Снігової королеви). Ну а про те, щоб намацати якісь люфти в "новом характере труда", "особенностях й потребностях сельской жизни", "добрых плодах нашей социальной политики" чи інших buzz words, годі й думати - текст, як бачимо, збитий і злютований так щільно, що кожна спроба заміни чаїть у собі приховану загрозу не більше, не менше, як ідеологічного збочення. Ні вже, хай усе лишається на своїх місцях.
Полюс свободи" зникає - зостається чистий примус, майже стерильна граматика: речення, ніби навмисне призначені для учнівських студій синтаксису. Я б сказала навіть, що тільки граматика і вносить у такі тексти подобу сенсу, адже до онтологічного справдження (за критерієм "чи існує в дійсності?") вони не надаються. "Новый характер труда (?), современный (а який мав би бути, середньовічний? - O.3.) быт й облик таких сел - это и есть добрые плоды нашей социальной политики" чи "Да здравствует коммунизм - светлое будущее человечества!" (як може "здравствовать" "будущее", те, чого ще нема? - О.З.) - всі ці речення з онтологічного погляду так само "порожні", безглузді, як і класичні "граматичні" приклади російського лінґвіста Л.В.Щерби ("Глокая куздра штеко будланула бокра й курдячит бокренка") або американця Н.Чамскі ("Colourless green ideas furiously sleep " [11]). Зате вони правильні, вони зобов'язують, вони напомповують свідомість димом незбагненних, ніяк не зв'язаних з дійсністю абстракцій, водночас
Loading...

 
 

Цікаве