WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мова і влада - Реферат

Мова і влада - Реферат

народи, то, вже по смерті Сталіна, раз у раз здіймались галасливі кампанії повсюдного згону на яку-небудь чергову безглузду будову, то Брежнєв з партійної трибуни врочисто благословляв міжнаціональні шлюби [4]).
При цьому саме зоднаковіння мислилось як ґарант єдности: історична - пам'ять усіх племен і народностей" не мусить сягати глибше 1917-го року (багатьом древнім етнокультурам і письмо змінили були на кириличне...), ясна річ, за винятком "возз'єднань", "приєднань" та "добровільних входжень", покликаних доводити, що "ми завжди були разом". Антирелігійна боротьба 20-30-х років означала, по суті, війну конфесій і утвердження справді-таки загальнорадянського поганства - із своїм пантеоном богів і героїв (де політичні лідери по-родоплемінному йменувалися "вождями"), із своїми ритуалами й своїми місцями культових відправ,нарешті, із своєю жрецькою кастою - партійним апаратом, чи, по-орвеллівськи кажучи, "членами внутрішньої партії"; ну і, зрозуміло, мова теж мусила бути "спільною і єдиною" для всіх, і лінґвістичний канон - от він, далеко ходити не треба: священні тексти - праці Леніна-Сталіна. Так і писали тодішні мовознавці: "особиста мовностилістична практика В.І.Леніна і Й.В.Сталіна зробила великий творчий вплив на характер стилю мови публіцистики і художньої літератури народів Радянського Союзу" [5] (І.БІлодід. Боротьба за принципи соціалістичного реалізму в мові і стилі української прози довоєнного часу //Питання української радянської літератури: Зб. - К., 1955. - С.115).
Так, у найзагальніших рисах, "конгломерат племен" випаровувався до консистенції єдиного племені, єдиного етносу, з усіма приналежними структурними ознаками. "Здравствуй, племя, младое, незнакомое!" - як писав російський класик.
Мова виконує, серед інших, дуже важливу філософськи-світоглядову функцію: вона прив'язує етнос до його природного оточення, до ландшафту, до того кревного, предметне обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, котрий становить неорганічне тіло народу. За повідомленням литовських учених, складена геофізиками карта електромагнітних полів на території республіки збіглася з картою литовських діалектів з точністю до 1 км!.. Кожна мова "прописана" в цілком певному земному просторі й тому, переселяючись на інший терен, міняється, пристосовуючись до нових природних умов: так неозорі обшири американського континенту, приміром, проковтнули, згладили, "зрівняли із землею" афектовану, перепадисту виробленість інтонацій Старої Англії, розпрямили її старофасонні граматичні закрутки, заступили притульне, по-острівному скулене "in" - у дім! у фортецю! у сховок! - безстрашним летючим "on": розгонисте лижварське ковзання на безмежній сніговій рівнині, пластунське припадання і розтікання на поверхні - далі, далі на Захід, жодного прихистку, але й жодних перепон, - так котиться площиною більярдна куля, усе відкрито, мов на долоні - не в яйці: не самозародження життя, а його експансія, - американський космос владно диктував мові-еміґрантці свої правила поведінки. Але мова й людину вписує в чітко окреслений просторово-часовий континуум - робить свого носія тутешнім, звідки б він не походив. "Лани широкополі, і Дніпро, і кручі" - цей хвилястий, горбистий ("за байраком байрак"!), жіночно-теплий рельєф серцевинної України недарма викликає сльози зворушення (сама бачила!) у сивоусого українця, народженого в Пенсільванії, який уперше ступив на землю предків: та "генетична пам'ять", котрою він пронизливо "впізнає" досі ним не бачений краєвид, закодована в рідному слові, - вперше на віку наш американець відчуває, як його трудно збережена, забур'янена англіцизмами українщина легко, без жодних зусиль допасовується до навколишньої землі, води і неба: будь-яка інша мова тут неприродна, неадекватна, неістинна! - і сльози, що набігають йому на очі, є слізьми полегкости, - чоловік віднайшов свою тожсамість.
Але стривайте. Тобто як це - віднайшов тожсамість?! Ви що, жартуєте?.. Допустити, щоб так утожсамлений - ущільнений всередині себе, наділений власним тяжінням дух взаємодіяв з чужорідними ідеями за законами притягання-відштовхування, сам визначав свої світоглядові симпатії-антипатії, креслив собі траєкторії руху і взагалі, вимагав діалогу. І як після цього накажете ним керувати?
Е ні, дорогенькі товаришочки. "Ми вичавимо з вас усе - а тоді заповнимо собою" (Дж. Орвелл).
Молодий радянський суперетнос, покликаний залюднити колосальні простори шостої частини земної тверді, від самого початку мислився як рухливий, кочовий (звісно, в межах, обведених лінією державного кордону), тобто як своєрідна летка, розпорошена між землею й небом суспензія, готова за першим же порухом державної длані покуритися туди, де утворився порожній проміжок: на шахти Донбасу, в степи Північного Казахстану, на будівництво залізниці "от Байкала до Амура"... "От Москвы до самых до окраин, с южных гор до северных морей человек проходит как хозяин необъятной Родины своей", - це чистий маніфест волоцюзтва: адже ж "хазяїн" - не "ходить", "хазяїн" - обростає хазяйством, приростає до місця, закорінюється і, наколи вже хоч трохи розжився, на підйом ой який важкий! Смисл колективізації крився, між іншим, і в тому, щоб назавжди витравити оцю сутнісну для селянської культури природність, прирідненість-до свого поля, до з дитинства знаної оку кринички на дні ярка, до населеного духами з бабиних казок байраку за селом, - щоб позбавити селянина не фізичного, але метафізичного земного тяжіння: якби воно якимось дивом зберегло свою силу, новий суперетнос не мав би шансів на існування. Тому винищення селянської культури стало без перебільшення вирішальним кроком на шляху ґлобальної дезетнізації, денаціоналізації [6].
Мене завжди зворушували в компартійних документах простодушні, схожі на застільні тости, побажання, аби кожен громадянин Союзу будь-де, в будь-якому його куточку, незалежно від національности й місця проживання, почувався як удома. І невтямки було авторам "тосту", що будь-де почувають себе "як удома" тільки бездомні - злодії, проститутки, взагалі вивласнені, злюмпенізовані елементи. Зміна ж "дому", хоч і можлива, дається ціною принаймні одного марґінального, "переходового" покоління. Безперечно, Україна - дім не лише для українців, а й для поляків, від двох віків переселених на Наддніпрянщину й ще донедавна цілком автономних у культурному відношенні, для численних "українських росіян", для євреїв, що віками витворювали по українських містах та містечках свою локальну субкультуру тощо: люди довготрудно зросталися з цією землею і фізично (ховаючи в неї своїх мертвих та народжуючи
Loading...

 
 

Цікаве