WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мова і влада - Реферат

Мова і влада - Реферат

беруться за барки). Тоталітарна свідомість, котра до пори фігурувала була в офіційній фразеології під псевдонімом "морально-політична єдність радянського суспільства", зіткнувшись із цим феноменом, панічно заметалася в пошуках відповідного ярлика - націоналізм, мовний екстремізм що там ще?.. (адже найменувати означає тим самим приручити, ввести в коло звичних непорушних уявлень). Пікантно, що в молдавських подіяхсимпатії імперського так званого "Центру" недвозначно схилилися на бік страйкарів - руйначів і без того хворої загальносоюзної економіки, - і це на тлі постійних закликів до народу "менше мітингувати, краще працювати"! Цей позірний парадокс напрочуд вдало розкрив сутність мовної проблеми як політичної: боротьба за мовну емансипацію є не чим іншим, як боротьбою з тоталітаризмом на щонайінтимнішому з його плацдармів - на терені людського духа. Тож хвилювання Системи зрозуміти неважко.
Філософська герменевтика (М.Гайдеґер, Г.Ґадамер) успішно довела, що насправді не ми володіємо мовою, а навпаки, мова володіє нами. Не вербалізоване, не впіймане словом вислизає з ясно освітленого кону свідомости в темну млу непевних, хаотичних відчуттів, - єдино лише висловлене, о-словлене існує для нас реально: мова і тільки мова велить нам сприймати світ таким, а не інакшим, накидає нам світогляд. Завдяки мові уродженець Борнео бачить 37 відтінків зеленого кольору, яких не бачу я, а мені "хата"-жінка несвідомо видається теплішою, обжитішою, ніж "дім"-мужчина (жіночність-бо обволікає, обтуляє собою, тоді як masculinum - завжди твердість протистояння, виклик: насторч світові), - і хай потрапить це зрозуміти природний англомовець, у чиїй свідомості не існує роду для неживих предметів! По суті, національна мова - чи не єдина абсолютно необорна нематеріальна даність, із форм якої душа негодна вийти так само, як із "приділеного" їй тіла: словом структурується все наше внутрішнє життя, від мислення до сновидінь, і недарма прагнення прибрати до рук цей "психічний зонд", невідпорне знаряддя контролю за людиною (жодні психотропні препарати не дадуть подібного ефекту!), - прагнення узурпувати право на внормування мови притаманне всякій владі, знаній в історії людства, - досить згадати боротьбу християнських церков з приводу того, які "язики" слід уважати сакральними, а отже, придатними для богослужіння, або ж лінґвістичну політику французького абсолютизму з його нормативним академічним словником та літературною мовою, покликаною придушувати Діалекти.
Ясна річ, тоталітарні режими 20-го століття, метою яких якраз і була ідеально "прозора" для влади "нова людина", мусили в цій царині лишити спадщину, далеко багатшу, ніж попередні соціуми. Дж. Орвелл, один із небагатьох письменників Заходу, хто справді зумів розібратися в природі тоталітаризму, цілком логічно завершує роман "1984" трактатом "Про новомову" - завважмо, за два роки до того як схожий трактат - тільки вже не в фантастичному, а в дійсному світі - взявся створити Сталін. Не належу до тих, хто схильний переоцінювати розумові здібності радянського диктатора ("праці" його дивують хіба лиш убогістю змісту та монотонністю стилю), але принаймні цілеспрямованости йому не бракувало, і його несподіване брутальне втручання в лінґвістику - чому не в агробіологію? не в ядерну фізику? - то, на мій погляд, не просто примха диктатора, а спроба підготувати ґрунт для духовної кастрації майбутніх поколінь і забезпечити режимові, що перемогою у війні остаточно ствердив свою несхитність, своєрідну часову Гарантію - на безвік.
Бо й справді, "радянський народ" - не абстрактна "нова історична спільність": яв, зароджена в 30-ті роки і проголошена в 70-ті вірним сталінцем Сусловим за величезне досягнення соціалізму, за моральну та юридичну норму, за якої все, що "не влізало" в цей незграбний евфемізм (ну хоча б суто етнографічний інтерес до старовини...), розцінювалось як виклик державному ладові й позначалося всеосяжним словом "націоналізм" - одним із тих "новомовних" слів, котрі "призначалися не на те, щоб відбивати, а на те, щоб убивати значення. Значення цих слів... розширялося так, аби охопити цілу множину понять; упакувавши ці поняття в одне слово, їх уже легко було відкинути й забути" (Дж. Орвелл). Надзвичайно зручно: говориш по-українському? - націоналіст!, поклав квіти до пам'ятника Шевченкові? - націоналіст!, вважаєш, що ні 1654-й, ні 1922-й рік не принесли Україні щастя? - націоналіст, та ще й "кадровий" (що воно таке - Господь відає!) і т.д., причому всі підставлені (й непідставлені) варіанти значень автоматично анулюються свідомістю, викреслюються з буття: антирадянщина, єресь! А от з терміном-антаґоністом - "радянським народом" - розібратися дещо важче - хоч він, народ, і об'єднаний "спільністю соціалістичного ладу", "марксистсько-ленінською ідеологією", "засадами інтернаціоналізму" (цитую за "философским знциклопедическим словарем" 1983-го року) і - чим там ще? - ах так, спільною мовою міжнаціонального спілкування - російською: дякувати Богові, хоч одну ознаку можна практично - наприклад, за допомогою статистики - перевірити на істинність (решта належить до так званих buzz words [3]: спробуйте-но справдити в населення щось такого, як "засади інтернаціоналізму"!). То чи не виведе нас ця жива ниточка з такого лункого словесного лабіринту на якесь певніше, станівке місце?.. І ниточка - виводить: ба, та осьдечки ж воно, це місце, прошу дуже: "всюди, на всіх етапах розвитку мова як засіб спілкування людей у суспільстві була спільною і єдиною для суспільства... Я маю тут на увазі не імперії рабського і середньовічного періодів, скажімо, імперію Кіра й Александра Великого або імперію Цезаря і Карла Великого, які не мали своєї економічної бази і становили тимчасові й нетривкі військово-адміністративні об'єднання. Ці імперії не тільки не мали, але й не могли мати єдиної для імперії та зрозумілої для всіх членів імперії мови. Вони являли собою конґломерат племен і народностей, які жили своїм життям і мали свої мови". Оце ж вам і причина "тимчасовости та нетривкости" стародавніх імперій, а оце ж вам і автор, що добре засвоїв їхні уроки: тов.Сталін, "Відносно марксизму в мовознавстві", Київ, 1950, с. 10 (приклад з імперіями - це у товариша Сталіна, відай, мимохіть вихопилося: привіт д-ру Фройду!). Здається, ясно: щоб імперія була "тривкою", та що там "тривкою" - вічною! ("сплотила навеки великая Русь"!), її населення мусить являти не якийсь там строкатий "конґломерат", а добре вварену однорідну масу - до кипіння не доводити, помішувати щокілька хвилин, пробачте, щокілька років (і - помішували: то депортували на Схід цілі
Loading...

 
 

Цікаве