WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вказівна частка ге' ось' у західнопольських говірках - Реферат

Вказівна частка ге' ось' у західнопольських говірках - Реферат

Вказівна частка ге 'ось' у західнополіських говірках
Частки, уживані в українських говорах, - це лексично і структурно специфічна група слів, які характеризуються багатьма архаїчними ознаками, але мають переважно затемнену етимологію. Деякі з цих часток, що виявлені і в західнополіському говорі, мають відповідники в інших слов'янських діалектах і відповідно етимологічно можуть бути трактовані як континуанти праслов'янських часток, які внаслідок своєї лексичної незалежності та невідмінюваності збереглися у давній, первісній формі.
Так, у говірках Пінського району Брестської області Білорусі, які становлять північно-східну окраїну західнополіського діалекту, вживана як лексично незалежна одиниця із вказівним значенням частка ге 'ось', 'оце', 'он', пор.: ге шчо йе на ст?рос'ц' дожд?ласа (Невель Пн); ге необ'?лни чолов'?к, незд?л'ни об?лити (Жидче Пн); озм'?те ге ст?лок ди с'ад?йте (Мала Вулька Пн); шчо ге за тов?р х?д'ат? (Містковичі Пн); ге йіж товкан?цу (Жидче Пн); ге пришл? жон?чина, де мн'?йе роск?звивати (Хойно Пн). У перехідних українсько-білоруських говірках північної Пінщини частка ге уперше зафіксована наприкінці ХІХ ст. Ю.Карським: шчо ге за л'?дз'і ? [1,4].
Структурно й функціонально рівнозначні відповідники відомі в інших слов'янських говорах, пор. укр. бойків. ге 'ось' [2,164], сербсько-хорватське е 'ось' [3, 513], пол. діал. е, je 'ось' [4,41], болг. е 'он; ось' [5,176]. При етимологічному опрацюванні цієї частки на підставі численних фактів сучасних архаїчних слов'янських говорів В.Німчук [6, 466-467], О.Мельничук [7, 210-211], В.Фортунатов [8, 222], В.Славський [9, 420], Махек [10, 128], а також автори "Етимологічного словника української мови" [11, 487-488], вбачають у ній континуант вказівної частки псл. *е 'ось; он', або, що менш імовірно, псл. *(h)е, яка виникла на базі займенника і-є. *е. Суттєвим аргументом на користь імовірності цієї версії стали б факти фіксації вказівного ге ще й в історичних словниках української та інших слов'янських мов. Одначе й відсутність таких фіксацій не ставить під сумнів праслов'янське походження вказівного ге, оскільки, як слушно зауважив В.Німчук, "багато часток праслов'янського походження, вживаних, безсумнівно, в живій мові, давні пам'ятки не відбили" [6, 468].
У говірках Пінщини виявлено також результат семантичного й функціонального розвитку вказівної частки ге, а саме її вживання у прислівниковій функції зі значенням 'так': ми одн?т' ге б?йімо (Невель Пн); г'?нчий б?йе ге, г'?нчий ге, кажди по-св?йму (Жидче Пн); ге не м?жн'а каз?ти на чуж?х (Жидче Пн) і т. ін.
У більшості говірок північної діалектної зони західнополіського говору (найактивніше - у берестейських говірках) функціонує структурно тотожний прислівник ге зі значенням 'уже', пор.: вит? ге верн?лис'а ? (Дивин Кб); ми ге сп?ти л'агл? (Самари Рт) і т. ін. У такому ж значенні "Дыялектны слоўнік Брэстчыны" фіксує його на Столинщині: ми ге к?шанку р?бім [12, 92]. Щоправда, підстав для етимологічного зіставлення прислівника ге 'уже' із вказівним ге немає: форма ге 'уже' є, найімовірніше, наслідком модифікації звукової структури (втрати початкового голосного) повнішого варіанта уг? 'уже', який часто фіксується у берестейських говірках: уг? змерк?лосо [2, 237]. Форма ж уг? є варіантом (без наслідку першого перехідного пом'якшення) загальновживаного уж?, в якому компонент -же < псл. *?е < *ge (у цих же говірках палаталізація відсутня і в дієслівних формах на зразок каг?, мог?, пек? і под.).
У західнополіських говірках частка ге у вказівній функції широко засвідчена у структурі інших утворень. Так, результатом редуплікації вказівного ге є виявлені у говірці с.Пулемець Шацького району вказівна частка і прислівник г?ге, ?ге 'ось', 'ось тут', пор.: г?ге пал?муди розвел?с'а - покус?йат; ?ге леп?ха в нас рост? і ін. Структура прислівника г?ге, ?ге в говірці часто ускладнюється кінцевими, вторинного походження морфемами -л', -л'а: г?гел', ?гел', г?гел'а, ?гел'а, пор.: г?гел' йій? х?та; г?гел'а куп?лниц'у т?лк'ко заст?ра пал?ли і ін. У цих формах, як і в уживаних у цьому ж ареалі прислівниках вк?чил', вк?чил'а 'коли' та вт?чил', вт?чил'а 'тоді', кінцеві форманти -л', -л'а зумовлені, ймовірно, аналогією до часових прислівників п?к'іл', п?к'іл'а 'поки', д?к'іл', д?к'іл'а, 'доки', д?т'іл', д?т'іл'а 'доти', 'досі' і т. ін.
У цій же та інших надсвітязьких і суміжних говірках (с.Піща, Мельники, Залісся, Щц; Збураж, Олтуш, Сушитниця Мл; Жиричі, Тур Рт; Яревище Ст і ін.) зафіксовані вказівна частка і прислівник ?ге, рідше - аг? 'ось', 'ось тут', пор.: ?ге лох?н'ка стой?т (Пулемець Шц); ?ге в?зеро спр?тке (Тур Рт); ?ге брендзел'?йа рост? (Жиричі Рт). Структурно ці деривати являють собою результат зрощення вказівного ге із, очевидно, ще однією давньою вказівною часткою - а, етимологія якої потребує окремого детального опрацювання. У надсвітязьких говірках (с.Залісся, Пулемець, Піща, Мельники Шц) прислівник ?ге послужив дериваційною базою для похідних ?гел', ?гел'а 'ось тут', пор.: ?гел'а йе так?й йід'?н чолов'?к (Пулемець Шц); ?гел'а чиг?н пост?вл'у (Залісся Шц).
У структурі вказівної частки та прислівника г?во 'ось', 'ось тут', які формують невеликий компактний ареал у говірках Любешівського району (с.Цир і Деревок Лб, пор.: г?во твар в?три; г?во с'?д'те і ін.), вказівна частка ге поєднана із сегментом -во - іншою вказівною часткою, етимологія якої зводиться дослідниками до займенника і-є. *о [11, 37] (у такому випадку варіант во має протезу), або ж, що більш імовірно, до давнього нечленного вказівного займенника середнього роду ово 'це' [13, 23]. Функціонально й структурно рівнозначні відповідники до західнополіського г?во відомі в інших слов'янських говорах, пор. укр. бойків. г?о 'ось' [2, 164], лемків. гев 'сюди' [14, 149], надсян. г'еў 'сюди', 'тут' [15, 22], рос. діал. эво [3, 513] сербське ево 'ось' [16, 110], пол. hev, hewaj [4, 66] та ін., що дає підставу реконструювати псл. *evo [10,128].
У західнополіських говірках відомі факти поєднання вказівної частки ге з коренями й інших давніх нечленних вказівних займенників. Так, наслідком зрощення вказівного ге з коренем нечленного займенника *пъ є вживані у говірках північно-західної діалектної зони західнополіського говору вказівна частка і прислівник г?но 'он', 'он там', пор.: г?но йак? р?хту сол?ми пост?в'ів (Тур Рт); г?но сид'?т' (Дубечно Ст); г?но йдут (Мокрани Мл) та ін; частіше вживаний варіант з утраченим кінцевим голосним: ген (гин). Наявність слов'янських відповідників (біл. гэна 'он', 'он там' [17, 152], пол. henoj 'там' [4,22], сербське ено 'он там' [16,110]) робить імовірно реконструкцію пcл. *еno [9, 414-415]. Виявлений у межах цього ж ареалу варіант г?ноно 'он', 'он там' (Черче К-К; Невір, Щитинь Лб), який фіксується і в говірках берестейського масиву [17, 512], може бути наслідком контамінації двох тотожних із функціонального погляду лексем: ген і он?; можливо, -ноно - редуплікація. Для вираження більш точної просторової вказівки у цих говірках структури ген, г?нопоширюються в постпозиції вказівним ге: генег? (Збураж Мл; Тур, Жиричі Рт; Мельники Шц; Залюття Ст і ін), пор.: генег? мой? х?та (Залюття Ст) і под.
Вказівна частка ген послужила базою для творення за аналогією до старожитнього ?нде прислівника і частки г?нде 'он', 'там' (варіанти: г?нде, г?нди, г'?нде, г'?нди, г?нде, генде?, генд?), які формують великий ареал у північно-західний частині західнополіського діалекту. У більшості говірок цього масиву точнішу просторову вказівку передають форми із постпозитивним вказівним ге: гендег? (варіанти: г'ендег?, гиндег?, гиндиг?, г'індег?, індиг?), пор.: гендег? в стовп п?рун баб?нув (Яревище Ст); індиг? ми судос?лис'а (Жиричі Рт) і под. Ареал охоплює також берестейські говірки: г?нде [12,45], індиг? [12,81], підляські: г?нде, генде?, генд? [17,512], продовжується у говорах карпатської групи [6,362].
Із лексемами г?нде, генд? етимологічно зіставні прислівники і вказівні частки гиндик? 'он', 'он там' (Липно Кв) та г'ін'д'? 'ось', 'он', 'ось тут' (Велике Вербче Ср), які зафіксовані в інших говіркових групах - у районі
Loading...

 
 

Цікаве