WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ознаки епістолярного тексту: Загальна характеристика (на матеріалі листів Ольги Кобилянської) - Реферат

Ознаки епістолярного тексту: Загальна характеристика (на матеріалі листів Ольги Кобилянської) - Реферат

українських книжок, стала моєю щирою подругою.
У листі від 2 листопада 1922р. читаємо:
Дорогий пане докторе!
Мені дуже мило, що саме Ви хочете зайнятись моїми працями. Я писала, коли любила, писала, коли терпіла, писала, коди не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих, коли бачила кривду заподіяну так людям, як звірятам, цвітам і птахам, писала коли переймалася великими ідеями про визволення жінки... ідеями націоналізму, патріотизму, які зміцнила в мене Леся Українка.
Побут у Чернівцях, знайомства українського патріотичного кружка, Ваша силуюча, пориваюча до праці особистість, Ваш власний труд, що не знав спочинку, а все вперед і чимраз вперед гнав, зрушував мене.
О.К.
Може я дещо забула й не так написала, як бажаєте, та годі: кожна сніжинка, кожний гарний вечір, хмарка - манять мене до пера!
У вищезгаданих текстах стиль викладу думок невимушений, природний. Об'єктом репрезентації виступає "Я"- репрезентатор, що подає свою характеристику. У текстах використано один із типів мовленнєвих актів - експресив, ним мовець представляє шлях формування власного світогляду, психологічне ставлення до нього, до суспільно-політичних ситуацій.
Глибина і сутність розповіді досягається добором мовних засобів: у тексті переважають речення складної синтетичної конструкції, розповідного характеру, послідовністю викладу думки і в межах норм української літературної мови адресант описує своє становлення як митець слова.
Текстзакінчується допискою, що має своє завершення - нерозривний зв'язок з життям. Потреба у дописках з'явилась уже після написання листа.
Для цього вживається спеціальне позначення S.P.
Чільне місце в автобіографії займає і текст-спогад про задуманий твір.
Наприклад в автобіографії, що писалась О.Кобилянською 1927 року читаємо:
"... З одної таких далеких прогулянок я привезла з собою з великого лісу здобуток - а це "Битву", котру бачила я власними очима. Перебувавши більше як день в лісах, де зрубували ліс і де мала я нагоду бачити робітників у боротьбі з столітніми дубами великими, соснами та смереками, й подивляла фізичну силу і сприт одних та опір та маєстат природи, х другої сторони, між ним як від поодиноких, що залишилися тут і там натиканих, тонко гнучких ялиць, йшло несене вітром жалісне скрипіння і уявлялось моїй, тоді молодій, душі, мов плач полишених вдовиць.
Довгий час носила я тоді ту картину живої природи в душі, доки не настала хвиля, де я кинула її на папір".
Коли ми проаналізуємо цей текст, то побачимо, що він має всі ознаки тексту: послідовність і цілісність (в логічній послідовності іде розповідь від першої особи); автор дотримується схеми розгортання думки, одне речення підсилює, розвиває зміст іншого; зв'язаність здійснюється на різних рівнях його організації: на рівні слова, речення, окремих його фрагментів; закінченість.
Формотворчу роль у даному тексті виконують графічні засоби - абзаци. Вони допомагають забезпечити адекватну загальній комунікативній спрямованості структурну організацію тексту по його мікро- і макрорівнях.
Автобіографічні спогади можуть вернути читача в будь-який період життя автора. Наприклад: в ті часи, коли я ходила до школи, нелегко було дістати українські книжки, хіба що в Чернівцях або в галицьких містах, від котрих жили ми далеко й залізниці туди побудовано аж геть пізніше. Готових грошей не було.
В публічних школах не вчили за моїх молодих літ по-українськи, й мене посилав батько на потязі трьох місяців побирати науку української мови приватно в одної вчительки, що хоч і була українкою, мала посаду при німецькій школі, де й німецька мова була вик ладовою на всі предмети.
Вдома були журнали, як "Червона Русь", "Родимий листок", а пізніше "Діло", але яке мусило з часом уступити наново "Червоній Русі".
Текст вищезгаданий не є суцільний, але його абзаци складають своєрідні думки, в них переважає діалектичне територіальне мовлення, яке має свою стилістику. Йому властиві такі комунікативні якості, як правильність, точність, обрядність, доречність.
До епістолярного стилю науковці відносять і тексти щоденників, що як і листи, характеризують особистість автора. У щоденнику автор сам на сам і тому є сам собою. У нього нерідко виникає потреба заглибитись у себе, а часто просто сформулювати те, що вже назріло в душі і "проситься" на папір. Щоденники є рятівною соломинкою стривоженої душі, його призначення - врівноважувати творчі намагання і можливості розв'язувати їх.
Наприклад, запис О.Кобилянської від 18.04.1884 р. "... Ви, добрі люди, коли будете все це читати, недумайте про мене погано - що мої думки і почуття сповнені вічним сумом. Чия тому винна? Коли б ви могли заглянути в моє серце ... Чому не маю спокою? Чому мене оминає веселе буття людське? Моя туга ніколи не втихомириться, я страждаю, як романтики страждають".
У даному тексті наявна тема, основна думка, задум. Прості і складні речення несуть емоційно-експресивне навантаження. За метою висловлення прості речення - питальні, за будовою формально неускладнені. Художні тропи підсилюють емоційність тексту.
Щоденники відтворюють особисте і творче життя авторів, специфіку їхньої роботи, розкривають джерело росту творчості, тексти в них мають велику пізнавальну і емоційну цінність, пізнавальний характер.
У щоденнику О.Кобилянської читаємо про С.Окуневську:
- Від неї пішло мені оте світло, за яким я так тужила, виразно мріяла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецьки, для свого народу по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок, стала моєю щирою подругою.
Цей словесний масив складається з декількох речень, які поєднані між собою змістом. Ведучими ознаками цього тексту є такі його властивості: цілісність, інтегративність, завершеність, що мають смисловий, змістовний характер, що визначає, як психологічні, мовленнєві монологічні явища.
Конкретний характер даного тексту досягається за рахунок конкретизації подій і факторів, послідовного викладу думок, дотримання смислових відношень між реченнями, що є фундаментальною властивістю тексту.
Внутрішній неспокій, емоційність думки, апеляція до Бога - характерні ознаки запису у щоденнику О.Кобилянської від 15.02.1884 р.:
- "... Боже, все забери, тільки залиши нам матір, дай її знову здоров'я.
Просте односкладне речення є текстом, бо має тему, задум і висновок. Автор вірить у всемогутність божої сили. Допомагає розкрити задум і структура речення, яка ускладнена звертанням, антонімічними присудками (забери-залиши).
У
Loading...

 
 

Цікаве