WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

“Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

даже целыми фразами". Павловський, мабуть, сам невдоволений своею характеристикою української мови, бо в кінці висловлює думку, що українську мову треба очистити "от всех противных, или несродных ему [языку] звуков, дать ему существенный его вид".
***
У 1818 р. в журналі "Сын отечества" була надрукована велика рецензія на граматику Павловського О. А. Цертелева. Цертелев каже, що прочитав граматику Павловського "безостаточно, и с удовольствием", вона заслуговує/уваги любителів вітчизняної словесності: "Чем более будем мы знать наречий языка славянского, тем удобнее усовершенствоватъ язык русский. Малорусское же наречие есть одна из ближайших отраслей первого".
Рецензент, як і Павловський, вважає, що українська мова увібрала в себе чимало слів Татарських, латинських, німецьких і слів
невідомого походження; якщо б очистит" її від цих слів, то ми одержали б одне з найчистіших наріч слов'янської мови. Разом з тим він вказує на окремі недоліки у/граматичній частині твору Павловського і не погоджується з перекладом деяких слів на російську мову у словнику.
Граматичні помилки, на думку Цертелева, такі: неправильне у Павловського ступенюванняприкметників. Цертелев з іронією зауважує, що нема такої мови, в якій би вищий ступінь творився додаванням слова чорт. Але і він сам не вміє з'ясувати функцію префіксів: най-, пре-.
Цертелев заперечує наявність в українській мові форм давноминулого часу: співував, ворушував.
Ма замість моя не чув Цертелев у полтавському діалекті; форма ма виступає, хіба в слові "нема".
Займенники я, ти мають родовий відмінок: мене, тебе.
Він зазначає, що в українській мові є дієприкметники, наприклад, писаний, украдений, лежачий, стоячий.
Не подобався Цертелену правопис Павловського, особливо вжиття Ь на означення є та і або и замість давнього Ь; він вважає, що цей звук краще передавати літерою Ь, а на означення латинського g краще було б писати г, як кг.
Павловський, на думку Цертелева, повинен був докладніше вказати, де и (іже) вимовляється як ы: українське и (ы) звучить "несколько мягче", ніж російське ы, наприклад, в закінченні інфінітива - ходыты або в /орудному відмінку множини - рукамы.
Цертелев не погоджується з написанням слів: вечера, пайматка, ныдить, хвостыкъ, бисъ-дерево, які повинні звучати: вечеря, пани-матка, нудить, хвастик, божедерево, або божъдерево.
Цертелев, як і Павлрвський, додержується тієї думки, що окремі українські слова "выражают мысль яснее, нежели ныне нами употребляемые", наприклад: пугач - филин, вечеря - ужин, недогарок - огарок, ятки- лабазы.
Кінчає Цертелев рецензію зауваженням, що зміст книжки не відповідає заголовкові, маючи на увазі граматику Павловського, в якій вміщено словник і хрестоматію.
Через чотири роки після виходу в світ рецензії появилася відповідь Павловськога. Цертелеву у вигляді окремої брошури (на 33 сторінках)1, в якій він усі зауваження рецензента вважає неслушними.
Про загальні зауваження Цертелева відносно ступенювання прикметників Павлавський справедливо зазначає, що вони нічим не спричинилися до вияснення категорії ступенювання. Ні Павловський, ні Цертелев не встановили правил ступенювання в українській мові, які відмінні від правил ступенювання в російській мові.
Павловський далі твердить, що форми спішував, ворушував визначають давноминулий час. "Чому не мало б їх бути, коли вони є в російській мові", - запитує він і наводить приклад: "Я божусь,, що я, ваш одноземець, в Києві в церкві співував, а літом, пустуючи по борах, муравлині яєчка пучкою розворушував".
Не переконав Цертелев Павловського в тому, що в українській мові є дієприкметники. Павловський вважає наведені Цертелевим дієприкметники за прикметники. Як доказ він наводить такий приклад: ніхто не скаже "принеси мені кресало, сховане тобою",, а "принеси мені кресало, що ти сховала".
Не диво, що вони обидва не могли вирішити питань творення дієприкметників і синтаксичної їх ролі, коли ще сьогодні в "Курсі сучасної української літературної мови" немає в цьому питанні твердих законів.
Форма ма - це скорочене моя, її чув Павловський у Глухові, є вона в "Енеїді" Котляревського; і поляки у просторіччі говорять та г§&а. Павловський відчув, що ця рідкісна говіркова форма зайва в короткій граматиці і виправдує її наявність тим, що він хотів указати на "дійсний стан мови з її грубостями та що в українській мові відбуваються зміни".
Павловський не дає переконати себе, що від займенників я, ти родовий мене, тебе, бо їх заступають особовими займенниками мій, твій, а при прийменниках: для, до, от,, у - ставиться знахідний (!): мене, тебе, себе.
Ширше відповідає Павловський Цертелеву на його зауваження про вимову українського и (ы). Павловський, який у граматиці твердив, що и (іже) вимовляється як ы "по большей части", тепер-багатьма прикладами прагне довести, що воно завжди вимовляється як ы і не м'якше від російського ы. "Ви говорите ще більш неясно, як я, бо який існує середній тон між и та ы! Це тільки чужинці (німці), - писав Павловський, - що не можуть вимовляти українського ы, творять щось середнє, а українці і росіяни мають такі мовні органи, що вимовляють чисто всі букви, а українці навіть краще від росіян вимовляють такі чужі слова - точно як самі чужинці; від українців не почуєш м'яких букв - Ь [м'якого е] та м'якого и у чужих словах".
Непорозуміння між Цертелевим і Павловським щодо звучання и зрозумілі: Цертелев жив на Полтавщині, де українське и звучить інакше, ніж на Київщині, де найдовше пробув Павловський4. Не читав, мабуть, Павловський рецензії на збірку пісень Цертелева в журналі "Сын отечества" за 1820 р., у якій теж говориться про звучання українського и: "звук малороссийского и есть средний между российским ы и и, и точно такой же, как немецкого і в словах Hirtstag, Dienstag, Himmel". Павловський обстоює свій правопис, який не подобався Цертелеву. Він звертає увагу на те, що жодна наукова установа досі не встановила правописних норм для україн-ської мови, тому він "старался как можно все слова малорусские излагать на письме теми самыми буквами и ударениями, как они там произносятся". Він прислухався до української мови в різних місцевостях, і насамперед у Києві, - "столиці князів і гетьманів", де мова найчистіша, хоч полтавське наріччя, може, й краще.
Написання і замість Ь Павловський аргументує тим, що українці, хоч пишуть g, вимовляють те Ъ як і, тому він увів і замість Ъ. Якщо б писати на означення і - Ь [ять з двома крапками], як пропонує Цертелев, то росіяни читали б це аналогічно до е, як іо: хлЪбъ - хлюбъ, звЬръ - звюръ і т. д.; на означення латинського g він -вважає кращим кг, ніж
Loading...

 
 

Цікаве