WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

“Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

наявність дієприкметників в українській мові. Але він перший відмітив в українській граматиці синтетичні форми майбутнього часу (співатиму), навів правильні дієприслівники.
Павловський кінчає свою морфологію зауваженням, що інші частини мови не відрізняються від російських і тому він їх не розглядає.
Морфологія його не менш цінна, ніж фонетика. Хоч Павловський і не дав розгорнутого опису морфологічної будови української мови, але він не обмежився тільки вказівкою на відмінності обох мов і дав правильні парадигми відміни іменників і дієслів. Павловський і в морфології спирається на загальнонародну мову.
"О СОЧИНЕНИИ И О СТИХОТВОРСТВЕ"
"Входить в рассматривание источников, откуда занимаются обороты, сочинения и стихотворческие вымыслы, так как в историю слов, фразов и пословиц, есть дело пространное, принадлежащее грамматику-философу"(IV-V).
Павловський поставив собі за мету: "собрать и по алфавиту расположить небольшое количество слов, фразов и пословиц, без знания которых никакой язык не может быть ясным, приятным и полезным" (V). Так виник у граматиці "Краткий малороссийский словарь" (24-77) з додатком "фразы, пословицы и приговорки"; вони теж перекладені на російську мову, бо не підлягають спільним в обох мовах правилам (22).
"Сочинение" (тобто синтаксис у власному розумінні цього слова) , на думку Павловського, однакове в обох мовах; українські твори, вміщені в граматиці (87-114), - це також "Примеры на малороссийское сочинение". Але українські поетичні твори вміщені в граматиці ще й тому, що вони між поетичними творами інших народів визначаються "легкостию, множеством и простотою вимыслов", які "всегда бывают просты, не высоки, не бурный, обильны и для сердца приятны" (2.3).
Краткий малороссийский словарь
"Речений" в українській мові багато своїх власних "или, хотя и чистих российских, но переделанных по собственному образцу". Такі слова, як менш зрозумілі для росіян, він вніс до свого українсько-російського словника. Усіх слів в словнику 1130; вони поділяються на три групи: "прості" - 911, природознавчі - 149, власні особові імена - 70.
Павловський користувався першим українсько-російським словником, доданим до першого видання "Енеїди", взяв з нього 325 слів і уточнив переклад окремих слів. Самостійною є група власних особових імен. Павловський згадує про функцію суфікса -ович і -енко. Група "простих слів" - це слова широкого вжитку, більшість з сільського побуту, деякі з них говіркові '. Переклад слів в основному правильний.
Нелегко було росіянинові, що лише кілька років прожив на Україні, робити перші кроки в українській лексикографії. Павловський мусив сам збирати потрібний для своєї роботи лексичний матеріал і його систематизувати. Словник свідчить про серйозне, любовне ставлення автора до задуманої роботи. Словник Павловського є джерелом для пізнання лексики і фонетики української загальнонародної розмовної мови початку XIX ст.
"Фразы, пословицы и приговорки"
Фраз і прислів'їв у граматиці 143. Прислів'я здебільшого перекладені аналогічними прислів'ями російськими. Павловський двічі підкреслює, що "надобно быть весьма сведущим в малороссийском языке, чтоб совершенно ощущать их цену: столь трудны малороссийские фразы" (111). Але Павловський переміг труднощі, і переклад фраз-ідіом вийшов взагалі вірний, ясний. Між прислів'ями є й соціальне загострені, що вказує на джерела знайомства Павловського з українською мовою.
Збірка прислів'їв Павловського - це перша друкована збірка українських прислів'їв.
"Примеры на малороссийское сочинение"
Завершує граматику коротка хрестоматія з зауваженнями і з перекладом на російську мову поеми "Вакула Чмыр".
Важко було Павлоьському на початку XIX ст. підібрати відповідні літературні твори для хрестоматії, особливо прозові. Прозу ілюструють "простые примеры": а) десять окремих висловів на сільські побутові теми; б) коротка розмова між сусідом і хлопцем, який прийшов позичити сокиру; в) "Отрывок из истории некоторого малороссиянина".
Перші два "твори" складені, мабуть, самим Павловським. "Отрывок" - це коротке оповідання молодого хлопця про те, як батько пустив його в "Петербурх", куди він вирішив їхати шукати щастя й майна між панами і навчитися латині. Мова прозових творів народна, забарвлена грубуватими гумористичними зворотами у бурлескному стилі XVIII ст. Павловський знав деякі віршовані твори XVIII ст., але ними не користувався в хрестоматії, а як зразки поезії помістив народну пісню "Гомін, гомін по діброві" і поему "Вакула Чмыр". Твори XVIII ст. "приятны, а может быть и полезны"; вони "вникающему читателю откроют множество источников о простоте вымыслов, о легкости изъяснений и о трудности фразов малороссийских" і "все ане, кажется, заключают одну штуку" (111). Реалізм і гумор цих творів подобається Павловському, він думав деякі з них надрукувати.
"Сочинение" Павловського, його словник і хрестоматія - це добра ілюстрація для виявлення правописного фонетичного принципу Павловського і його граматичних визначень.
Про наголошування у граматиці
Цінність граматики Павловського збільшує і те, що він усі українські слова позначив правильними знаками наголосу не тільки у віршах, а й у прозі і в словнику.
Він відчував роль наголосу в фонетичній системі мови. "Зная из опыта, сколь смешно, когда кто говорит помалороссийски, не зная ударения сего наречия, в словах я придал знаки, показывающие место их ударения". Він вказує Цертелеву і Котляревському на значення наголосу. Наголос він дає східноукраїнський.
В кінці граматики додано "Общие замечания", які проф. Булич назвав "курйозними". І справді, не все в цих зауваженнях зрозуміле, є суперечності, які виникли в результаті спроб автора показати свою обізнаність з сучасними йому філологічними поглядами. Павловський розглядає у зауваженнях головним чином словниковий склад української мови, говорить про "зіпсовані" слова іншомовного походження, грубі, лайливі, місцеві і вказує також, на деякі слова, які краще, ніж російські, розкривають суть понять (весільлЬ, недогарок та ін.). Тут же він каже, що українська мова не є ніжна. Це суперечить характеристиці української мови у передмові до граматики і до "сочинения" 2. До суперечностей спричиняється почасти класовий підхід /до оцінки мовних явищ: "Люди живущие в городах, имеющие благородное обращение со своими начальниками, угощающие своих друзей, ведущие з другими тесные связи, натурально, изобилуют в речах своих множеством ласковых, вежливых, приятных слов; напротив того живущие по деревням, в отдаленности от городов, в глуши преизобилуют в изъяснениях своих грубейшими, не только словами, но
Loading...

 
 

Цікаве