WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

“Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

він відносить іменники жіночого роду, що закінчуються на м'який приголосний: тінь; орудний - тіньню.
Треба вважати зайвою п'яту відміну, до якої Павловський відніс тільки одне слово --пані4. За цією парадигмою мали б відмінюватися і такі іменники, як: граблі, драглі, грабель, драгель, граблям і т. д.
б) Прикметники (10-11)
Павловський правильно не дає окремих парадигмів на відмінювання нечленних і членних прикметників, бо вони в українській мові злилися в одну відміну. Він відмічає чотири членні форми: гарная, гарней, гарную, гарньй. У називному відмінку множиниє поряд форми гарньй - гарны. Форма називного відмінка множини гарны, послідовно вживана і в хрестоматії; цю форму знаходимо також у перших виданнях "Енеїди". Така форма живе ще сьогодні у північній Полтавщині.
Ступенювання прикметників
У категорії ступенювання прикметників між українською і російською мовами є чимала різниця. Павловському не вдалося виявити всі особливості української мови у ступенюванні.
Вищий ступінь, за Павловським, твориться додаванням "складу" -ійший. Ступінь найвищий - додаванням прислівників "дуже, очень, сыльне, сильно"; "а грубейшие, в сильном движении души, говорят еще: из сына, из чорта, из чортового, из бисового сына, то есть чрезвычайно дужый"; найчастіше найвищий ступінь твориться додаванням "складу" пре- до звичайного прикметника, а нерідко додаванням "польського складу най-" (11).
Слідом за Ломоносовим Павловський вважає префікс най-польським.
Павловський поверхово з'ясував ступенювання прикметників; він дібрав невідповідний приклад - дужий, який не ступенюється за поданим ним принципом. Не відмітив також, що префікс най- додається до вищого ступеня і що найвищий ступінь найчастіше твориться в українській мові за допомогою префікса най-.
в) Словотвір:
увеличительные и уменьшительные имена
(11-12)
В категорії іменників на означення вищої міри ознаки Павловський відмічає тільки суфікс -ище: бовдурище, столище, сучыще або суціга (від сука); у категорії прикметників тільки суфікс -енньш, який в українській мові надає іншого, ніж у російській, значення: здоровенный, буженный, враженный, чортывъ - чортенный.
Крім того, він навів кілька суфіксів на означення здрібнілості та емоційного забарвлення слів.
г) Числівники (12-13)
Павловський наводить тільки чотири числівникові форми, які різняться від аналогічних російських: двумя - двоїмо, тремя - тріома, пятью - пятьма, шестью - шостома. Відзначати інші він вважає зайвим, бо вони, на його думку, близькі до російських.
д) Займенники (13-14)
Займенники я, ти не мають у Павловського родового відмінка.
Форма знахідного ,відмінка мыне - доказ, що Павловський пильно прислухався до вимови. У "Курсі сучасної української літературної мови" рекомендується як правильна вимова мине, правописне мене1. В займенниках сей, сяя, сеЪ, се - у непрямих відмінках і: сім, (=сим), сіх (=сих), сімы (= сими) (13); форми ці ще сьогодні живуть у південних говорах2.
Форми займенника вінь, вона, воно: імъ (ним), їмы (ними), Ъю (нею) у Павловського не можна вважати вузько говірковими: вони ввійшли в твори визначних письменників XIX ст.
Хто, що у місцевому відмінку мають форми: объ к1мъ, але объ чымъ (рефлекс о-ы) (14).
е) Дієслова (14-21)
Категорія дієслова хоч представлена у Павловського неповно, але більш-менш вдало. Павловський обмежився тільки зразками відмінювання двох слів, першої і другої кон'югації, у шести часах, трьох способах (изъявительное, повелительное, неопределенное наклонения). Крім цього, він подав правильні дієприслівники, заперечив наявність в українській мові дієприкметників. Дієприкметники, за Павловським, замінюються займенниками: той -що, той - который, з дієслівними формами теперішнього або минулого часу (21).
Система відмінювання така 3:
Часи Перша відміна Друга відміна
(У -еш) (у -иш)
1. Теперішній я співаю я ворушу
2. Минулий одно- я ствнувъ я ворухнувъ
кратний я засшвавъ я поворушивъ
3. Минулий много-
кратний я ствавъ я ворушивъ
4. Давноминулий я ствувлвъ я ворушувавъ
5. Майбутній я співну ворухну
однократний я заспіваю поворушу
6. Майбутній буду співать (ти) я буду ворушить (ти)
многократний співатиму я ворушитиму
Дієприслівники:
1) теперішнього часу: співаючи, ворушачы;
2) минулого однократного: співнувшы, ворухнувши
заспівавшы, поворухнувшы;
3) минулого многократного: співавшы, ворушывшы.
Павловський, як бачимо, розглядає в одній відміні дієслова недоконані і доконані. Дієслівні префікси і суфікс -ну- служать у нього для творення доконаності.
Випало з уваги Павловського те, що суфікс -ну- не можна вживати для творення доконаних дієслівних форм від дієслів, які означають незакінченість дії (співати, читати), і що є дієслова з суфіксом -ну-, які означають незакінченість або довготривалість дії (в'янути, сохнути, бліднути). Тому однократні форми від співати - співнув, співну і т. д. треба вважати помилковими. Крім них, подані правильні спрефіксовані форми
Шість часів Павловського, утворених від доконаних і недоконаних дієслів, - це, без сумніву, вплив граматик класичних мов.
Неправильною є форма давноминулого часу. Це єдиний випадок, коли Павловський подпорядковує українську мову під граматику Ломоносова. Він узяв за зразок давноминулий час з граматики Ломоносова, утворений за допомогою суфіксів -ыва-, -ива-, і передав ці суфікси українським суфіксом -ува-, який ніколи не надає українським дієсловам значення доконаності, а тим більше давноминулості. Такі дієслова вживаються в загальнонародній мові тільки у спрефіксованому вигляді: виспівував, розворушував, але не для визначення давноминулості.
Правильні форми допоміжного дієслова бути. Форми третьої особи -Ь (-є) перед приголосним, -Ьсть (-єсть) перед голосним - вказують на те, що Павловський звертав увагу і на милозвучність в українській мові.
Бував вважає формою давноминулого часу (15).
Павловський не дав широкої картини .всіх дієслівних категорій, не вказав на різницю в чергуванні приголосних в обох мовах (хожу - ходжу, пеку - печу, берегу - бережу), заперечив
Loading...

 
 

Цікаве