WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат

“Грамматика малороссийского наречия...” О.Павловського — перша друковані праця з нової української філології. - Реферат


Реферат на тему:
"Грамматика малороссийского наречия..." О.Павловського - перша друковані праця з нової української філології.
?
"Грамматика малороссийского наречия, или грамматическое описание существеннейших отличий, отдаливших малорусское наречие от чистого российского языка", автором якої був Олексій Павлович Павловський, протягом тривалого часу була єдиним посібником у цій галузі і відіграла значну роль як у розвитку української літературної мови, так і у розвитку україністики.
Про граматику О. Павловського існує значна література, проте й досі лишається незіпсованим ряд питань, що стосуються цієї важливої праці з українського мовознавства та особи її автора, зокрема: хто був О. Павловський, де він учився, який мав фах, де працював, коли і на підставі яких матеріалів була написана його граматика, чому ця праця була видана аж через 13 років після того, як у 1805 р. автор подав ЇЇ на розгляд Академії Російської, чому її не видала Академія (як відомому 1818 р. книга була-надрукована у приватній друкарні) і т. ін.
Виявляється О.Павловський навчався в одному з найкращих вищих наукових закладів ХVІІІ ст. - Київській академії, що, як відомо, вихована для України (і не лише для України) значну кількість видатних культурних діячів.
О. Павловський з походження був селянином з Путивльського повіту, філософський клас Київської академії закінчив у 1789 p., а далі навчався в Санктпетербурзькій учительській семінарії.
За даними Д. А. Толстого, в Санктпетербурзьку вчительську семінарію приймали випускників духовних семінарій віком 20 років і навчали їх протягом трьох років 6. На підставі цього можна вважати, що О. Павлов-ський народився близько 1770 р.
О.Павловський є одним з перший збирачів українського фольклорного матеріалу, зокрема прислів'їв, приказок, пісень тощо.
Павловський був людиною на свій час широко освіченою:--володів латинською 4 і польською мовами, знав у певній мірі грецьку, німецьку і французьку мови, історію Русі, України (І)5, був обізнаний також з мовою літопису Нестора (113). Хоч Павловський ніде в граматиці не посилається на філологічні й літературні російські твори, проте сучасні йому філологічні й літературні напрями знайшли своє відображення у теоретичних частинах його граматики, яких йдеться про особливості української мови.
Зміст граматики
"Показание содержаний"
Часть первая
О буквах и о произведении слов Глава I. О буквах
а) О числе букв 1
б) О произношении их 2-3
Глава П. О частях речи
а) О имени 4
б) О местоимении 13
в) О глаголе 14
г) О причастии 21
д) О прочих частях речи
О сочинении и о стихотворстве малороссийском
Глава I. Краткий малороссийский Словарь
а) Простыи слова 24
б) Слова принадлежащий к натуральной истории 68
в) Имена данные при крещении 75
г) Фразы и пословицы малороссийский 78
Глава II. Примеры на малороссийское сочинение
а) Простыи примеры 86
б) Разговор 88
в) Пісня 89
г) Отрывок из истории некоторого малороссиянина 90
д) Вакула Чмыр 93
Общие замечания 106
Власне граматика, як бачимо із змісту книжки, складається з двох частин: "О буквах" та "О частях речи".
Назва "буква" у Павловського, як і в усіх граматиках податку XIX ст., вживається в двох значеннях - буква і фонема. "Буква есть изображаемый знак какого-нибудь звука" (3). Тому перша глава складається з двох частин: "О числе букв" і "О произношении их".
У першій частині Павловський коротко інформує, що українці вживають "гражданки" і "кирилиці", що дехто ще й досі пише - псі, псі, іжицю (1).
У другій частині - "О произношении их" - відмічені деякі фонетичні особливості української мови, відмінні від. російських. Павловський вирішив "все слова малоросийськии писать точно теми буквами, какими они там произносятся". Він вважає, що "в Малороссии весьма мало существенного отличия в произношении от чистого российского языка, и главнейшее есть ощущаемая ухом грубость" (3).
Павловський відмічає тільки вісім фонетичних особливостей, які відрізняють українську мову від російської. Проте, застосувавши.
фонетичний принцип у правопису, він у словнику і хрестоматії дає майже повну фонетичну картину української загальнонародної мови кінця XVIII ст. і початку XIX ст. Тому в цій статті фонетичні і правописні питання розглядатимуться разом з врахуванням матеріалу з усіх частин граматики.
Щоб належно оцінити роль Павловського в розвитку українського мовознавства, треба взяти до уваги, що джерел, якими міг користуватися Павловський, до часу видання граматики в 1818 р., крім трьох видань "Енеїди" не було. Мова "Енеїди" могла бути матеріалом, живим свідченням тодішнього стану мови. Але неунормований правопис мови "Енеїди", будучи більш етимологічним, ніж фонетичним, не давав можливості Павловському цілком використати ЇЇ мову. Павловський мусив спиратися на власне знання мови.
Вокалізм
Для означення передньо-середнього українського й, з давнього и (іже) або ы, всюди у Павлоеського ы: и (російське) "произносится по большей части как ы" (2). Однак у словнику й хрестоматії після к, г, х пише за традицією і або и: велыкш, сокіра (88), тільки (93), дороги (95).
Павловський перший вжив окремої букви 'Ь для позначення йотованого е (за російським правописом); не пішов Павловський за українською традицією, хоч знає, що "малоросіяни завжди пишуть сЬно, слЬд" (3), тобто що Ъ позначало м'яке і.
Павловський перший став писати букву і для позначення звука і незалежно від його походження на місці колишнього і, о, е: літо - літо, столъ - сплъ, шесть - шість (2).
Про звучання о (російського) Павловський робить зауваження: о вимовляється як і в односкладових словах: шпъ, бігъ, сплъ, сімъ, "а ближайшие к Литве и грубейшие малоросияне выговаривают оное так, как у или ю, мешая будто о с і, наприклад, куіть, пуіть, бу1тъ, ру1дъ, сюыъ". Твердження Павловського, що цей рефлекс виступає в односкладових словах, не зовсім правильне. Цей рефлекс відмічений майже всюди в словнику й хрестоматії також у багатоскладових словах: въ вічи (86), барл1гъ (97), пішло (95), тільки (99) і т. д., хоч є кілька слів з о: хуторъ (93), укропъ (61), ятровка (68), реготь (36) і односкладове дроть (29) - здебільшого після р.
Не згадав Павловський про рефлекс о-ьг, який у нього зустрічаємо в парадигмі відміни іменників і прикметників, род. мн. іменників чоловічого роду - панывъ (6), в м. одн. прикметників і
Loading...

 
 

Цікаве