WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Фразеологізми: стилістичний та семантичний аспект - Контрольна робота

Фразеологізми: стилістичний та семантичний аспект - Контрольна робота


Контрольна робота
Фразеологізми: стилістичний та семантичний аспект
Зміст
1. Фразеологізми: стилістичний аспект
2. Фразеологізми: семантичний аспект
1. Фразеологізми: стилістичний аспект
Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги.
Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно - функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення .
Наприклад, про бідну людину - голий як бубон;
посваритися - розбити глек;
бути неуважним - ловити гав.
"У лексем домінанта, як правило, належить до нейтрального стилю, а у фразеологізмів вона звичайно виходить за межі нейтрального стилю й тяжіє до стилістично забарвлених функціональних різновидів" [8; 48].
Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять у живому мовленні народу як в усній, так і в письмовій формі, адже справжнє життя слова здійснюється тільки в мовленні.
Більшість фразем виражають радість і страждання сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінощі... (основні риси, прийманні людині).
Проте не всі фраземи містять у собі заряд експресії та емоційної наснаги. У системі фразеологічних засобів кожної мови розрізняють за їх стилістичною приналежністю дві виразно окреслені групи одиниць. Так, Л.Г.Скрипник до першої групи відносить фразеологізми, "образно-експресивні за своєю природою, а саме:
- ідіоми (включаючи і приказки);
- прислів'я;
- фігуральні висловлення;
- різного роду крилаті слова тощо" [45; 136]
Друга група фразеологізмів включає до свого складу ^стійкі номінативні словосполуки, термінологічні вирази:
- суспільно-виробничі;
- професійно-виробничі;
- науково-технічні;
- офіційно-ділові формули висловлювання.[45; 136]
Наприклад, атомна енергія, важка вода, сонячна система, біла гарячка, чорна віспа, сільське господарство, матеріально-технічна база, майстер спорту, турнірна таблиця тощо.
Ця друга група, різна за характером і силою спаяності складових компонентів фразеологізмів, як правило, є нейтральною в емоційно - експресивному плані. Однак, кожен із фразеологізмів даної групи належить до якогось одного або декількох структурно - функціональних стилів, до того ж потенційно окремі з фразеологізмів цієї групи мають здатність до переміщення в інші стильові різновиди, що звичайно викликає зміну фразового оточення і появу певного емоційно-експресивного заряду. Таким чином, як перша, так і друга група фразеологізмів є об'єктом вивчення стилістики як наукової дисципліни.
У дослідженнях стилістичного аспекту фразеологічного складу української мови прийнято вживати терміни: "стійка сполука", "фразеологічна словосполука", "стійка сполука слів", "фразеологічний зворот", "фразеологізм", "френологічна одиниця" та ін., які міцно увійшли і поширились в українській і російській науковій літературі з питань фразеології. (Ващенко В, Виноградов В., Демський М.). У літературі більш широкого, популярного вжитку нерідко виступають терміни іншого плану: "ідіома", "приказка", "прислів'я", "афоризм", "крилатий вислів", що характеризують не стільки структурний, скільки семантико -виразний, художній план функціонування цих одиниць у мові. (Артемов В.А., Багмут А.Й., Івченко А.О.).
Визначення типів фразеологічних сполук у стилістично-семантичному плані здійснили зарубіжні лінгвісти Ш.Баллі й А.Сеше.
Вихідним пунктом теоретичних настанов Ш.Баллі у цій галузі є положення про те, що " стилістика вивчає емоційну експресію елементів мовної системи, а також взаємодію мовних фактів, які сприяють формуванню системи виразових засобів тієї чи іншої мови" [7; 39]. Центральним об'єктом свого стилістичного дослідження Ш.Баллі обирає встановлення різниці між розумовою діяльністю та емоційними імпульсами в їх мовному виявленні. У зв'язку з цим основним методом своєї роботи Ш.Баллі оголошує метод ідентифікації, під яким він розуміє те, що в логіці називається знаходженням простого поняття. "Ідентифікувати акт мовлення можна лише таким словом, яке вирахає ідею, що міститься у ньому в найпростішій, найоб'єктивнішій і найабстрактнішій формі"[7; 64].
Під ідентифікацією експресивного факту Ш.Баллі розуміє прирівнювання його до одиниці думки, визначення його шляхом підстановки неемоційного слова (слова-ідентифікатора), яке відповідає уявленню чи поняттю.
Ш.Баллі класифікує фразеологізми за різним ступенем спаяності їх компонентів, виділяючи серед них фразеологічні групи і фразеологічні єдності. Обидві категорії фразеологізмів Ш. Баллі пов'язує з певним ступенем експресивно-емоційного забарвлення. Учений зупиняє свою увагу на зовнішніх (формальних) і внутрішніх (смислових) ознаках фразеологічних єдностей. Він вважає, що увагу дослідника повинні притягати саме внутрішні ознаки, тобто ті дані, які можна здобути із зіставлення думки з її словесним вираженням.
Отже, французький лінгвіст Ш.Баллі, хоч і не вичерпав усіх можливих аспектів стилістичного дослідження фразеологізмів у складі національної мови, проте заклав основи стилістичної класифікації цієї лексико-синтаксичної категорії, здійснивши своє дослідження на матеріалі французької мови.
Основними сферами вжитку розмовно-побутових фразеологізмів є побутове усне мовлення та художньо-белетристичний стиль, у якому ці стійкі словосполуки використовуються з метою художнього відтворення розмовної мови як у авторських текстах, так і в мовних партія. Персонажів, сприяючи у багатьох випадках їх типізації та індивідуалізації. Проникають ці фра-зеологічні одиниці у вигляді прислів'їв, приказок, примовок тощо і в структуру публіцистичного стилю, зокрема в мову газетно-журнального жанру (особливо таких його різновидів, як нарис і фейлетон), та інші види масової комунікації. Для мови наукового, офіційно-ділового та інших структурно-функціональних стилів розмовно-побутова фразеологія не є характерною.
Розмовна фразеологія української мови надзвичайно багата, різноманітна, яскрава на та емоційно насичена. Вона, як і усне мовлення, в цілому "характеризується також більшою емоціональною виразністю, експресивною рельєфністю" [44; 75], ніж писемна книжна форма літературної мови.
Скарби української народної фразеології невичерпні. Особливо багата і колоритна вона,- як справедливо відзначає П. П. Плющ,- в стилях, пов'язаних "з фамільярністю, жартом, безжурним гумором, а нерідко з ущипливою, нищівною іронією. З цього погляду в народній українській мові глибоко і прозоро відображається одна з типових рис національного характеру народу" [51; 139].
Основу Шевченкової мовної творчості разом із лексикою становить також і народна фразеологія, яка в поета часто зливається з його власнимиафоризмами й стає засобом розкриття як художнього, так і соціально-політичного кредо поета, перетворюється у невід'ємний художній компонент вираження його революційних ідей. Народні фразеологізми в творах Шевченка часто мають
Loading...

 
 

Цікаве