WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль фольклору в розвитку української літературної мови XVI-XVIII ст. - Реферат

Роль фольклору в розвитку української літературної мови XVI-XVIII ст. - Реферат

дбали) і часте вживання вигуків ой, ей, гей ін.
З мовних засобів, типових для дум, привертає до себе увагу також яскрава народна фразеологія з настановою на посилення експресивності й образності вислову ( по шиях затинати, руки ламати, обливаться дрібними сльозами, каторгу завдавати, живцем і зв'язати, чужа далека сторона, мир хрещений,добре дбати, у три березини потягати, нігде стати і коня попасти, упень рубати, з ляхами, панами накладати).
Із стилістичних емоційних засобів словотвору треба підкреслити часте вживання в думах іменникових форм з різними суфіксів здрібнілості і пестливості (ненька, братик, матуся, княжя, соколя, головонька, сторононька, тетівонька, частинка, неділенька, стременочко, попілець ін).
Цією рисою думи споріднюються з українськими ліричними піснями, в яких той же словотвір використовується як характерний штрих емоційності в народному дусі. Разом з тим думи мають своєрідну специфіку в творенні дієслівних форм інфінітиву, теперішнього і минулого часу із значенням тривалої повторюваної дії на зразок погримали, вставає, побігає, затоптає, виводжали ін. певною мірою ці штучні форми, очевидно, зумовлюються бажанням розширити можливості улюбленого в думах дієслівного римування, але в основі цього незвичайного явища лежить настанова на спеціальне смислове наголошення зображуваної цими словами дії ( взагалі ж насиченість мови дум дієсловами-присудками є річ природна, зважаючи на їх зміст).
З стилістичних особливостей дум слід відзначити:
1. Часте поєднання семантично споріднених слів і вживання тавтологічних виразів (стежки-доріжки, долини-яри, кайдани-залізо, срібло-злато, куми-побратими, отцева-матчина, козацька-молодецька, знає-відає, плаче-ридає, грає-виграває, тяжко-важко, смутно-жалібно ін).
2. Вживання назв осіб у кличній формі замість називного відмінка "Отамане Матяш старенький теє зачуває", "полковниче Іване Богуне" і т.п.: цим незвичайним "очуднюванням" мови привертається увага до названої особи і посилюється мовна емоційність.
3. Нахил до стереотипного вживання плеоназмів на зразок словами промовляє, сльозами ридає і виразів типу добре дбає тощо
4. Специфічний характер засобів образності мови:
" Вживання заперечного паралелізму як улюбленого засобу зображення:
"Не сива зозуля закувала,
То вдова заплакала".
"…в чистім полі не орел літає, -
То козак Голота добрим конем гуляє".
" Нахил до вживання постійних епітетів (ліс темний, хмара темна, туман сивий, вітер буйний, голуб сивий, зозуля сивая, сокіл ясний, вовк сірий сіроманець, кінь добрий, шабля булатна, стріла калинова тощо) при наявності також елементів яскраво оригінальних на зразок "щирозолотий", "злосупротивний", "святоруський" ін.
Залежно від народної симпатії або антипатії до героїв дум вони наділяються позитивними чи негативними епітетами оціночного або уточнюючого характеру: Самійло Кішка - гетьман запорозький, Лях-бутурлак - сотник переяславський - ключник галерський, недовірок християнський ін.
5. Захоплення книжними присудками типу єсть порубала, єсть покарала. Зрідка зустрічаються і незвичні складні присудки, наприклад:
"Се єсть давній, бідний невольник
Кішка Самійло із неволі утікає",
( В обох випадках дієслівні присудкові форми вжиті для створення урочистості стилю викладу; присудок у думах, як правило, стоїть у кінці речення і одночасно в кінці рядка, що нагадує будову речення в українській прозі XVI-XVII ст.. не без впливу латинської мови).
6. Композиційна особливість дум, що полягає в дослівному повторенні багатьох однакових рядків:
"Ей, - козаки, - каже, діти, друзі молодці!
Прошу я вас, добре дбайте,
Сих дуків-срібляників за лоб, наче волів,
Із-за стола виходжайте,
Перед вікнами покладайте,
У три березини потягайте!
Щоб вони мене споминали,
Мене довіку пам'ятали".
Тільки Гаврила Довгополенко
Переяславського за те улюбив,
Що він йому за свою денежку пива купив.
Тоді ж то козаки, діти, друзі-молодці, добре дбали -
Сих срібляників за лоб брали,
Із-за стола, наче волів, виводжали,
Перед вікнами покладали,
У три березини потягали…"
(дума про Хвиська Ганжу-Андибера)
7. Складні синтаксичні конструкції (речитативні періоди або тиради) замість строфічної пісенної будови, кожна з яких містить у собі образ або закінчену думку.
Аналіз мови і стилю дум незаперечно свідчить про книжний вплив на справжні перлини козацького епосу. Крім зазначених уже синтаксичних явищ, характерних для дум, про це красномовно свідчать церковнослов'янізми, якими рясніє їх мова (глас, глава, злато, перст, прах, смирніє, розлюбити, воздихати, вкушати, паче, будеш, рече тощо і за їх зразком фіктивні церковнослов'янізми на зразок опрощеніє, олгати, у руцях, а також новотвори типу домодержавець, злосопротивна, як епітет до хвиля тощо).
Беззаперечно, що такі перлини народної творчості, як думи та історичні пісні були поціновані великим Кобзарем українського народу, Т.Г.Шевченком, на що вказує навіть те, що деякі з його творів теж називаються думами чи думками. Отже, Т.Г.Шевченко використовував традиції українського фольклору в своїй творчості, а він став основоположником української літературної мови. Можна зробити висновок, що найхарактерніші особливості дум ввійшли до української літературної мови як її норми:
1. Поширене вживання часток та вигуків;
2. Часте вживання в думах іменникових форм з різними суфіксів здрібнілості і пестливості;
3. Вживання власних імен у кличній формі;
4. Вживання постійних епітетів, тавтологічних висловів.
Лексичний склад мови збагатився різними військовими термінами і поняттями, запозиченнями з польської, турецької, татарської мов.
Отже, роль фольклору у розвитку української літературної мови ХУІ-ХУІІІ ст. надзвичайно вагома, і не залишилась непомітною.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бабич, Надія Денисівна. Історія української літературної мови: Практ. курс / Бабич, Надія Денисівна; Худож. Р.Різник. - Львів: Світ, 1993. - 375 с
2. Огієнко І. Історія української літературної мови. - К., Либідь,1995.-296с.
3. Півторак Григорій. Про походження української мови: Глибини мови // Українська мова та література. - 1999.- 11. - С.1-2.
4. Русанівський, Віталій Макарович. Історія української літературної мови: Підруч. для студентів гуманіт. спец. вищ. навч. закл. - К.: АртЕк, 2001. - 391 с.
5. Сучасна українська літературна мова: Підруч. для студентів філолог. спец. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас и др.; За ред. М.Я.Плющ. - 3-є вид. - К.: Вища школа, 2001. - 430 с.
Loading...

 
 

Цікаве