WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах - Курсова робота

Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах - Курсова робота

завдання полягає в тому, щоб навчити учнів відрізняти аналізоване мовне явище від інших, подібних до нього за значенням або за формою. Мало того, що учень знатиме про існування неузгоджених означень, виражених відмінковими формами іменника, - він має навчитися відрізняти їх від додатків, виражених цією ж формою (будинок школи - будівництво школи). Хоч в обох випадках маємо іменникові словосполучення однієї моделі, зв'язок керування, але смислові відношення між головним і залежним словом різні (який будинок?, будівництво чого?). Хоч дієприслівниковий чи дієприкметниковий звороти близькі змістом до підрядних речень, учень повинен усвідомити їх найсуттєвішу відмінність - у зворотах нема граматичної основи. Шлях до формування цього уміння - порівняльний аналіз (зокрема, у формі напівігрової вправи на відшукування "четвертого зайвого".
Явища, з якими учні ознайомились і які навчилися відрізняти від інших, вони повинні уміти пізнавати у тексті. Для цього застосовуються вправи на виписування прикладів із вказаного уривка, на самостійний добір ілюстрацій до кожного зі способів вираження і т. п.
Усі ці етапи опрацювання теми пов'язуються з аналізом готового мовного матеріалу. Бажано, щоб якнайчастіше ним був зв'язний текст. Це дасть змогу звертати увагу на функцію, на сферу застосування кожної конструкції (напр., називні речення в описових текстах, узагальнено-особові в роздумах, неповні в діалогах, безсполучникові складні речення в розмовному, сполучникові, особливо багатокомпонентні, - в науковому мовленні тощо).
Такі спостереження послужать орієнтиром у створенні учнями власних висловлювань.
Робота з готовим матеріалом забезпечує набуття учнями знань про синтаксичні явища. Проте цього мало: знання мають знаходити практичне застосування, трансформуватися в уміння і навички. Академік О. В. Текучев у зв'язку з цим зауважує: "Аналіз сам по собі ще не дає навички користуватися в мовленні тим, що підлягало аналізові. Природним його продовженням і наслідком повинна бути діяльність учня, пов'язана з використанням одержаних знань, з практикою мовлення, з конструктивним застосуванням у мовленні вивченого". Потрібні вправи, які вимагали б від учнів активного оперування мовним матеріалом. До них належать:
1. Доповнення речень:
а) другорядними членами (вказаними видами їх; такими, що відповідають на вказані питання; вираженими наведеними словами або вказаними частинами мови; необхідними для повного висловлення думки);
б) членами речення, що були б однорідними до вказаних;
в) словами, що виступали б узагальнюючими до даного ряду однорідних членів;
г) рядом однорідних членів, що розкривали б зміст члена речення не досить конкретної або дуже широкої семантики;
д) членами речення уточнюючого характеру;
є) простим реченням (наведеним у готовому вигляді; утвореним із вказаних слів; таким, що виражало б вказаний зміст) за вказаними смисловими відношеннями до наведеної частини, за питанням; з використанням вказаних сполучників чи сполучних слів, необхідних для завершення висловлюваної думки.
2. Вставка окремих компонентів речень:
а) одиничних або поширених звертань;
б) вставних слів, словосполучень і речень (наведених; самостійно підібраних за вказівкою на функцію, на відтінок, якого треба надати висловлюванню);
в) відокремлених членів речення (наведених або таких, що виражали б вказаний зміст; за вказівкою на залежність від певного слова, за питанням, за способом морфологічного вираження);
г) підрядних речень (наведених або таких, що виражають вказаний зміст; утворених з наведених слів; за вказівкою на характер залежності, на смислові відношення).
3. Заміна окремих компонентів речень:
а) одних слів або фразеологічних висловів іншими близькими або протилежними за значенням, з іншим відтінком значення, з іншим стилістичним забарвленням;
б) одної з паралельних форм частин мови іншою;
в) одного із способів вираження певного члена речення іншим (узгодженого означення неузгодженим; простого присудка складеним; однорідних підметів складеним підметом; прислівника, що виражає обставину, іменниково-прийменниковою конструкцією);
г) відокремленого або невідокремленого члена речення підрядним реченням і навпаки;
д) одного вставного слова іншим (за вказівкою напотрібний відтінок значення).
4. П є р є б у д о в а синтаксичної конструкції:
а) невідокремлені поширені члени речення зробити від окремленими і навпаки; б) підмет розповідного речення зробити звертанням у спонукальному реченні;
в) повне речення переробити на неповне (орієнтуючись на контекст);
г) односкладне речення перетворити у двоскладне; д) пряму мову замінити непрямою і навпаки;
є) без сполучникове складне речення перетворити у сполучни
кове і навпаки;
є) багатокомпонентне складне речення переробити на кілька простіших за будовою.
5. Конструювання мовних одиниць:
а) словосполучень (з наведених слів; з вибором одного з компонентів з-поміж наведених слів; з вибором другого компонента на основі семантичної сполучуваності слова; без зміни або із зміною форми залежного слова; з використанням вказаних або самостійно підібраних прийменників; з утворенням похідних слів; за схемою будови; за вказаним типом зв'язку або видом смислових відношень; з указаних частин мови);
б) простих речень (з наведених у потрібній або в початковій формі слів, на вказану тему, за малюнком, за опорними словами, за схемою будови, за питаннями, на які мають відповідати члени речення; з вказаними або відсутніми прийменниками ісполучниками);
в) ускладнених речень (з однорідними членами, з відокремленими членами, з вставними реченнями) з кількох простих;
г) складних речень з наведених простих (за вказівкою на смислові відношення або без неї, за схемою, за вказаними засобами зв'язку);
д) багатокомпонентних конструкцій з різними видами зв'язку з даних простих і складних речень.
Усі названі види конструктивних вправ можуть бути проведені як відтворення деформованих речень або деформованого тексту. Перевага цього прийому в тім, що він дозволяє зіставити утворену конструкцію з вихідним варіантом, зробити необхідні висновки.
Від суто технічних видів роботи можна переходити до творчих робіт комунікативного характеру, не втрачаючи при цьому зв'язку з конкретними синтаксичними явищами. Такими вправами є: перекази невеличких уривків (з мовним аналізом тексту), у яких використано синтаксичні засоби, що розглядаються на уроці; твір-мініатюра за аналогією до проаналізованого тексту; відповіді на запитання, які передбачають вживання певних засобів (напр., Який з шкільних предметів тобі найбільше подобається і чому?), опис картини (необхідність засобів вираження ознаки та просторових відношень). Важливо, щоб ті синтаксичні одиниці, які нас цікавлять на уроці, не були нав'язаними учням (це трапляється при написанні творів з граматичним завданням - вимогою вжити певну конструкцію), а органічно випливали із змісту створюваного учнями висловлювання.
Значну користь дає і застосування навчального редагування: помічаючи і усуваючи помилки у побудові синтаксичних одиниць та їх застосуванні в тексті, учні закріплюють знання, вчаться дотримуватися синтаксичних норм.
Реалізація навчальних завдань полегшує
Loading...

 
 

Цікаве