WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах - Курсова робота

Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах - Курсова робота

раптом зупинилась, і їздові підкладали під колеса каміння, щоб підводи не подавались назад і коні відпочивали. (О. Гончар.)
Більш точного підходу вимагає і трактування зворотів як поширених членів речення. Ніде не зустріне учень роз'яснення, чим же виражений і чим поширений член речення, а таке роз'яснення необхідне. Практика графічного позначення зворота як єдиного члена речення призводить до ломки сформованих вже в учнів уявлень про зв'язки слів. Слід уникати таких ось парадоксальних ситуацій:
Сади оповиті промінням,- Цвітуть сади, оповиті промінням. Павлик і Мирон ішли і розмовляли про скарби.- Павлик і Мирон ішли, розмовляючи про скарби.
Адже характер зв'язку між дієслівними формами і залежними від них іменниками не змінився.
Фактором, що зумовлює необхідність посиленої уваги до ряду тем, є співвідношення між аналогічними фактами української і російської мов. Особливо важливий він для роботи у школах з російською мовою викладання.
Хоч синтаксичні системи двох братніх мов дуже близькі (і це служить передумовою успішного переносу на матеріал української мови знань і умінь, набутих на уроках російської мови), все ж відмінності є. Найважливіші з них: словосполучення з керованими іменниками (заботиться о ком - турбуватися про кого), іменникові словосполучення з залежними числівниками два, три, чотири (четыре друга - четверо друзів, два завода - два заводи), широке застосування зворотів з активним дієприкметником у російській і дуже обмежене в українській мові, широке вживання в українській мові безособових речень з дієслівними формами на -но, -то. Помітна різниця у вживанні засобів зв'язку у складних реченнях з підрядними означальними, причиновими. Найкращий шлях до практичного оволодіння нормою при наявності таких розходжень - навчальний переклад з російської мови на українську.
1.3. Основні методи і прийоми навчальної роботи
Опрацювання будь-якої синтаксичної теми - складний і багатоетапний процес. Починається він із спостережень над мовними фактами, які стають вихідним пунктом для узагальнень, для усвідомлення синтаксичних закономірностей, правил і визначень. У переважній більшості випадків синтаксичні явища, які підлягають аналізові, не є для учнів чимось чужим і незрозумілим: у процесі читання художніх творів, текстів підручників, періодичних видань діти практично ознайомлені з синтаксичними конструкціями, вживають їх у власному мовленні. Отже, треба подбати, щоб ця мовна практика ставала усвідомленою.
Вчитель може обрати будь-який метод теоретичного опрацювання матеріалу - розповідь чи бесіду, спостереження мовних фактів чи роботу з підручником, але одна вимога залишається незмінною: у процесі роботи має бути сформоване в учнів поняття про виучуване явище.
Як відомо, поняття має охопити всі суттєві ознаки об'єкта. З урахуванням цієї вимоги має бути дібраний ілюстративний матеріал, який запобігав би формуванню неправильних чи неповних уявлень про предмет. Наприклад, під час опрацювання підмета не можна допустити ототожнення його з називним відмінком іменника, тому приклади мають включати підмети, виражені різними частинами мови. Треба запобігати таму, щоб роль підмета пов'язувалася з позицією на початку речення. Через це в аналізованих реченнях розміщення підметів має бути різноманітне, в т. ч. і в кінці фрази. Щоб в учнів не склалося уявлення, ніби підмет виражається лише одним словом, треба розглянути приклади вживання у цій ролі словосполучень. Але в кожному з розглянутих прикладів має бути представлений весь набір суттєвих ознак - підмет означає предмет, про який щось говориться, він пов'язується з присудком, разом з яким утворює граматичну основу речення.
Найбільш поширений засіб закріплення засвоєних відомостей з синтаксису - синтаксичний розбір, що охоплює всі диференційні ознаки вивчених конструкцій. Аналізуючи словосполучення, необхідно вказати головне і залежне слово, визначити, до якої частини мови належить головне слово, яка форма залежного слова, який між ними смисловий зв'язок, який вид граматичного зв'язку і способи його вираження. Аналіз простого речення:
1. Знайти граматичну основу, отже, встановити, що речення просте.
2. Назвати тип речення за метою висловлювання (роз повідне, питальне чи спонукальне).
3. Вказати, окличне чи ні.
4. Охарактеризувати будову речення:
а) за типом граматичної основи - двоскладне чи односкладне (якщо односкладне, то яке саме);
б) за наявністю другорядних членів речення - поширене чи непоширене;
в) за наявністю структурно необхідних членів речення - повне чи неповне.
5. Розібрати речення за членами і вказати, чим виражений кожен з них (головні члени речення; другорядні, залежні від підмета; другорядні, залежні від присудка).
Послідовність аналізу складного речення:
1. Знайти граматичні основи і довести, що речення складне.
2. Вказати тип речення за метою висловлювання та інтонацією.
3. Назвати тип складного речення за засобами зв'язку між його частинами (безсполучникове, сполучникове, зі сполучниковим та безсполучниковим зв'язком).
4. Проаналізувати смислові зв'язки між частинами складного речення, при наявності підрядного зв'язку вказати вид підрядного речення.
5. Охарактеризувати засоби зв'язку між частинами складного речення.
6. Кожну частину розглянути за схемою аналізу простого речення, не вказуючи лише типу за метою висловлювання чи інтонацією, оскільки частина складного речення не має ні смислової, ні інтонаційної завершеності - ці ознаки характеризують усе складне речення як смислову та інтонаційну цілість.
Не слід зловживати повним синтаксичним аналізом (особливо складних речень), оскільки робота ця дуже громіздка. Більший ефект дасть застосування часткового аналізу відповідно до теми виучуваного або повторюваного матеріалу. Повний аналіз доцільний на уроках підсумкового повторення.
Одним із прийомів аналізу синтаксичних одиниць є побудова схем їхструктури. У діючих підручниках застосовуються лінійні схеми:
- відповідно до структури речення Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою дорогою ціною здобула дивізія ту золоту далеку Сопку. (О. Гончар.)
Позитивною рисою лінійних схем є те, що вони вказують на розташування елементів. Іноді використовуються і рівневі схеми 1.
Рано встало золоте сонечко. (М. Коцюбинський.)
Перевагою рівневих схем є те, що вони здатні наочно показати глибину синтаксичних зв'язків, проілюструвати положення, що словосполучення служать будівельним матеріалом для речення:
Зовсім не використовуються у шкільних підручниках рівневі схеми складних речень, хоч вони були б дуже доречними, особливо при опрацюванні складнопідрядних речень з кількома підрядними, речень з сурядністю та підрядністю. Єдиний їх недолік - те, що ці схеми не відображають позиції кожної з частин складного речення, але його легко усунути. Зокрема, заслуговують уваги запропоновані Г. І. Бліновим схеми, які поєднують позитивні риси лінійних і рівневих.
Я прислухався, і мені здалось, що з другого берега ріки, яка тут дуже вузька, доносилося до нас постукування копит. (В. Короленко.)
Унаочнюючи розташування частин, така схема показує і рівні синтаксичної залежності - не залежні від інших частин речення, підрядні першого, другого і т. д. ступенів.
Наступне
Loading...

 
 

Цікаве