WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах - Курсова робота

Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах - Курсова робота

інтонаційного (відповідно пунктуаційного) оформлення, а отже, й розуміння змісту.
Специфічна інтонація вказує й на зміст, прямо протилежний тому, що випливає з семантики слів (іронія): Тільки цього мені не вистачало!
Вимагає уваги й такий формальний показник, як розташування складових частин речення. З ним також пов'язано розуміння семантики, структури і функції різних за будовою висловлювань.
Порядок слів в українській мові вважається вільним. Але це не означає, що кожне слово може зайняти будь-яке місце у реченні. Перестановку елементів можна здійснювати лише у певних межах. При цьому зміна порядку слів впливає і на семантику, і на комунікативний зміст речення. Якщо у вислові Пройдено п'ять кілометрів відстань вказано точно, то у Пройдено кілометрів п'ять - лише приблизно. У реченнях зі словами, що називають родові та видові поняття (узагальнюючі слова та однорідні члени), зміна їх взаємного розташування позначається на смислових відтінках повідомлення: родове слово після видових має узагальнюючий характер, коли ж воно стоїть на першому плані, однорідні члени виконують функцію уточнення (пор.: Чоловіки і жінки, колгоспники і службовці, дорослі і діти - усі жителі селища вийшли на святкову демонстрацію і Усі жителі селища: чоловіки і жінки, колгоспники і службовці, дорослі і діти - вийшли на святкову демонстрацію). Розташування слів відбиває зв'язки між ними (пор.: Зустрів друга свого брата і Зустрів брата свого друга), допомагає зрозуміти синтаксичну функцію і граматичну форму слів: двозначність вислову прочитав братові листи (ч и ї листи? чи кому прочитав?) усувається при перестановці слів (прочитав листи кому? - братові).
Найголовніша ж роль порядку слів - комунікативна. Як правило, найважливіші в комунікативному відношенні слова розташовуємо в кінці речення. Якщо нас цікавить, хто поїде на екскурсію, то побудуємо речення Під час канікул до Ленінграда поїде дев'ятий клас. Якщо в центрі уваги буде час проведення екскурсії, скажемо Дев'ятий клас поїде до Ленінграда під час канікул. Коли ж треба буде уточнити маршрут, використаємо конструкцію Під час канікул дев'ятий клас поїде до Ленінграда. Зберігаючи одну і ту ж синтаксичну структуру, речення, таким чином, може виконувати різну роль у процесі спілкування. В усному мовленні такий самий ефект дає постановка логічного наголосу - кожного разу на те слово, що є найважливішим в акті комунікації.
Хоч у шкільному курсі не передбачені терміни "актуальне членування", "дане" і "нове", робота над порядком слів дозволяє практично ознайомити учнів з основними положеннями комунікативного синтаксису. Це має велике значення як для розвитку мислення, так і для підвищення культури мовлення школярів.
1.2.Труднощі в опрацюванні синтаксичного матеріалу.
В опрацюванні синтаксичного матеріалу є ряд як загальних, так і специфічних для окремих тем труднощів.
Так, вивчення головних і другорядних членів речення ускладнюється тим, що кожен з. них виражається за допомогою різних морфологічних засобів. Найчастіше в ролі того чи іншого члена речення виступають ті частини мови і їх форми, для яких ця синтаксична функція є головною: підметом виступає іменник, або займенник у називному відмінку, присудком - дієслово в особовій формі, обставиною - прислівник і т. п. Такі способи вираження звичні для учнів, вони розглядалися в курсі морфології. Важче усвідомити, що підмет виражається інфінітивом, присудок - іменною частиною мови, означення - прислівником чи відмінковою формою іменника. Важко учням аналізувати речення, в яких члени речення виражені словосполученнями - тут інколи допускаються варіанти рішень залежно від того, семантичним чи формальним показникам буде надано перевагу. Помилки часто зумовлені тим, що учні ставлять до членів речення не смислові, а морфологічні питання, напр.: вироби з чого? (замість я к і?) з дерева; шапка кого? (замість чия?) брата; розповідає що роблячи? (замість я к?) хвилюючись.
Перешкодою є й омонімія частин мови та відмінкових форм. Найбільш типова помилка - сплутування омонімічних форм називного та знахідного відмінків, називного відмінка і кличної форми, наслідком якої є неправильна кваліфікація членів речення і, отже, синтаксичних конструкцій, до яких вони входять (напр., речення Такі прилади виготовляють недавно; діти, допомагайте батькам у збиранні врожаю!).
Ускладнює роботу (але й робить її більш цікавою) синонімія та омонімія синтаксичних конструкцій, що спостерігається на рівні як словосполучень, так і речень. Вислови типу Допомога колгоспу, Посилку доставлено Нурдигіним, Попереду йдуть колони з прапорами спортивних товариств, які переливаються веселим різнобарв'ям двозначні, незважаючи на їх граматичну правильність. Наявність синтаксичних синонімів (інститутські гуртожитки - гуртожитки інституту; урожай, зібраний учнями - урожай, який зібрали учні та ін.) часто призводить до змішування різних за будовою конструкцій, до неправильної кваліфікації синтаксичних явищ.
Кожна з синтаксичних тем містить у собі й певні специфічні труднощі, подолання яких мусить бути предметом особливої уваги.
Так, працюючи над розділом "Відокремлені члени речення", важливо добитись усвідомлення їх смислового навантаження, яке надає їм характеру додаткового повідомлення, робить їх напівпредикативними. Це дасть змогу не змішувати відокремлені члени з уточнюючими, які теж виділяються інтонаційно і розділовими знаками, але виконують інші функції. Розглядаючи конструкції з прямою мовою, треба добиватись, щоб учні усвідомили, що вони складаються з двох функціонально відмінних частин, кожна з яких (а особливо власне пряма мова) може мати найрізноманітнішу синтаксичну структуру.
Значні труднощі становить опрацювання типів складного речення. Зумовлене це наявністю різних видів і засобів зв'язку, застосуванням різних принципів класифікації. Якщо складносурядні і складнопідрядні речення розрізняють на основі смислових відношень між їх частинами, то безсполучникові - передусім за формальним показником - відсутністю матеріально виражених засобів зв'язку, і тільки в подальшому поділі враховуються смислові відношення компонентів. Складним для учнів є й питання про засоби зв'язку між частинами складного речення, особливо про суть сполучних слів - відносних займенників і займенниковихприслівників, які, виконуючи функції сполучників, водночас виступають і як члени речення, і як повнозначні слова з усіма властивими їм морфологічними ознаками. Це зобов'язує більше уваги приділяти внутрішній синтаксичній структурі частин складного речення і особливо підрядних речень, зіставляти їх з відповідними самостійними реченнями. Підготовку до цього слід починати ще під час опрацювання простого речення, пропонуючи для аналізу речення з питальними займенниками і прислівниками [Хто вас виховував, Ганно Остапівно? (О. Гончар.) А де ви народилися, містер Степняк? (М. Олійник.) Чого йому заманулося? (В. Собко.)], у яких такі слова виступають відповідно підметом, обставиною місця, додатком.
У роботі над багатокомпонентними реченнями з різними типами зв'язку особливо важливо, не обмежуючись констатацією кількості частин і загальною характеристикою зв'язків між ними, вникати в суть логіко-граматичних відношень не тільки між кожною парою сусідніх елементів, але й між цілими їх групами. Напр., За північ колона
Loading...

 
 

Цікаве