WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовна культура вчителя - Реферат

Мовна культура вчителя - Реферат


Реферат на тему:
Мовна культура вчителя
Засвоєння норм літературної мови тривалий процес, який починається з дитинства, а вивчення застосування функціональних можливостей мови триває впродовж усього свідомого життя. Адже того, що засвоєно з уст матері, в житті замало. Коли дитя йде до школи, критерієм істини для нього в багатьох випадках стає слово вчителя. І не лише бездоганне знання свого предмета, не лише педагогічна майстерність, досконалість, методичних прийомів, а й словесно-естетичний рівень подання знань формує юну особистість. Тому дуже прикро коли цей рівень не досконалий, коли вчитель байдужий до свого мовлення і до мовлення учнів. З цього починаються дивні, несподівані помилки дикторів, редакторів, авторів посібників, творчих і керівних працівників, інженерів, виховательок дитячих садків, молодих матерів.
Виховання культури мовлення - справа не лише вчителя-словесника. Його правильний наголос, точно вжите слово, чітка побудова фрази будуть безслідно зруйновані, якщо фізик, математик, біолог чи історик цё ж слово наголосять неправильно або невдало введуть у контекст. І даремні будуть намагання мовника - він не має академічного часу для загострення уваги на всіх можливих помилках акцентуації, слововжитку, вимовив
Кожен учитель повинен володіти здоровим, неупередженим від-чуттям мови (без архаїзаторства, примітивізму, пуризму), постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання у зв'язку з глибшим вивченням загальнонародної мови, тенденцією до взаємозбагачення національних мов, вирівнюванням діалектів. Треба вміти самому і навчити учнів уважно (інколи з олівцем) читати наукову, технічну, публіцистичну, художню літературу. Неможливо весь педагогічний шлях пройти тільки з багажем, набутим у стінах вузу.
Труднощі починаються з першої хвилини перебування в класі. Потрібно підготувати учнів до роботи. І як запитати: "хто черговий чи хто черговий?" (черговий!). "Яке було домашнє завдання чи завдання?" (завдання!) Або: "Що було дано, завдано чи задано додому?" (заданої) А як правильно сказати: "розкрийте, розгорніть чи відкрийте зошити (книжки)?" (відкрийте), покладіть, положіть чи поставте ручки?" (положіть, краще - покладіть); витріть, стеріть чи зітріть дошку, чи з дошки" (витріть дошку, але зітріть з дошки!); "підніміть, підійміть, здійміть чи піднесіть руку?" (піднесіть!) І "слідкуйте чи стежте по тексту чи за текстом?" (слідкуйте за текстом!); "слухайте перше питання чи запитання?" (запитання!) І "переверніть чи перегорніть сторінку?" (перегорніть!) і багато ін. Потрібно зробити зауваження - і чуємо: "не мі-шай!" (не заважай!); "не списуй у товариша" (від товариша); "у тебе нечітка уява про події" (уявлення); "відповідь невірна" (неправильна); "тихше!" (тихо!) "замовчте!" (замовкніть!) та ін. А ось підсумовують і дають домашнє завдання: "коротше кажучи" (коротко кажучи), "другим разом" (іншим разом), "це підготує хтось другий" (інший), "слідуючий урок" (наступний), "на домашнє читання" (читання) і т. д. Стереотипів у вчительській мовній практиці є чимало, але вони повинні бути точними, відповідати діючим нормам.
Трапляються труднощі не лише у застосуванні стереотипів, а й у використанні специфічної лексики, професіоналізмів, термінів (загальнонаукових і спеціальних). Адже багато слів змінило наголос за час, відколи їх засвоїли вчителі старшого покоління: родовий відмінок, просте речення, дефіс, вчення, генезис, догмат, епілог, живопис, знахідка, зубожілий, буржуазія, екскурс, каталог, індустрія, компроміс, металургія, повстання, позначка, поміщиця, ракурс, сегмент, центнер, цемент, адресний (від адрес) і адресний (від адреса), безпредметний, єретик, вигнанець, експерт і т. д. Близькозвучні слова (напр., професійний і професіональний, диференційний і диференціальний, пропорційний і пропорціональний, гармонійний і гармонічний, декораційний і декоративний, ситуаційний і ситуативний) можуть бути термінами різних галузей знань, і "довільність" їх використання недопустима, а можуть бути тотожними за семантикою, але відмінними за активністю функціонування (порівн.: офіціальний, емоціональний, диференціональний, принципіальний, але частіше - офіційний, емоційний, диференційний, принциповий та ін.).
Мовний режим повинен бути єдиним для всіх шкільних підручників, усіх педагогів (і адміністраторів), мовним етикетом повинні володіти учні й учителі.
Не можна допускати помилок інтерферентного характеру, як-от: відповідати по бажанню, у відміну від тебе, по проханню старости, в доказ привести слова, по домовленості з паралельним класом, по дорученню вожатого, по ініціативі старшокласників, по програмі, по плану, по наказу, згідно наказу, години по фізиці замість: за бажанням, на відміну, на прохання, на доказ, навести слова, за домовленістю, за дорученням, з ініціативи (за ініціативою), за програмою, за планом, за наказом, згідно з наказом, години з фізики тощо.
У наш час говорять не лише про мовний етикет, а й про мовний стиль учителя. Його визначальними рисами є відповідність діючим мовним нормам, бездоганне володіння позамовними засобами (мімікою, жестом, правилами членування мовного потоку, темпом мовлення, тембром звука), "секретами" виразного читання. Важливо, щоб у вчительському колективі панувала атмосфера доброзичливої уваги і до мовлення колег, і до мовлення учнів. Треба боротися зі шкільним юнацьким жаргоном, викорінювати слова типу законно, сила, залізно, цвайка, зрізатись, зарізати та ін. (порівн. учительські жаргонізми: запаритись (втомитись), зірватись (втратити контроль над собою), врізати двійку, туберкульозна трійка, деша (директор школи) тощо; студентські жаргонізми: хвіст (двійка), общага (гуртожиток), стипуха (стипендія), класна (прекрасно), зредукувати (втекти) і т. д. Учнів потрібно навчати долати труднощі, які виникають у процесі мовного спілкування, а не уникати їх.
У школі готується майбутній громадянин - творець матеріальних і культурних цінностей, людина активної позиції; грамотна, логічна, точна мова, уміння вибрати темп, тон мовлення, інтонацію бесіди, здатність не лише словом, а й його змістом, естетикою вплинути на слухача повинні бути внутрішньою потребою нашого сучасника.
Така потреба сформується, якщо протягом десяти шкільних років перед нашими очима буде один з найавторитетніших прикладів - учитель з високим рівнем культури мовлення.
Таким же авторитетом учитель повинен бути і для батьків своїх учнів. Не слід зводити батьківські збори лише до аналізу успішності і поведінки конкретного учня, констатації його позитивних чи негативних якостей. Варто б давати батькам уроки вікової психології, елементарні знання сімейної педагогіки. Сьогодні виникла потреба виховати і в деяких батьків любов до рідного слова, повернути їх в лоно рідної мови, навчити шанувати старших, поважати школу і вчителів. Стриманість, коректність, внутрішнє переконання будуть супроводжуватись фразами "Слухаю"; "Мені здається, що краще..."; "Чи не спробувати б нам...";"Ви краще знаєте, але..."; "Ви, очевидно, маєте рацію, та лише в тому, що..."; "Дякую за інформацію, але нам спільно..."; "Дякую, що допомагаєте нам робити спільну справу".
Учитель - особлива професія. І який би настрій не був у нього після розмови з адміністратором чи з нетактовним батьком, у клас він мусить увійти вільним від цих вражень, зі світлим і доброзичливим поглядом, стриманим і настроєним на клас, на тему уроку,; Ні загравання з учнями, ні менторського тону! Творча, ділова, емоційно динамічна (відповідно до характеру завдань, мети) обстановка в класі потребуватиме різноманітного, чистого, емоційно-експресивного (нейтральність теж входить в це поняття) мовлення. Тут треба остерігатися слів-паразитів і лексичних покручів (напр.: ну, ну от (ну), так от, так би мовити, так сказать, як це, дальше, ребята; мовних штампів на зразок: червоною ниткою, у дусі часу, син свого часу, має велике (важливе) значення, посів належне міс" це, гострий конфлікт та ін.). Багатство й різноманітність мовлення учителя - джерело збагачення мови учня, чистота й досконалість, образність мови учителя - запорука поваги учня до естетичних цінностей, створених засобами мови. Мовлення учителя повинно відзначатися такими ознаками: 1) виразність - змістова, інтонаційна (й експресивна), візуальна; 2) правильність - орфоепічна, граматична, орфографічна, пунктуаційна; 3) чистота - що не допускає ультрапуризму (словникового, стильового чи колоритного), штучності, фальшивого професіоналізму; 4) лаконізм - при збереженні змістової вичерпності, різноманітності засобів для висвітлення теми. Учитель не сміє помилятись, бо виправити враження про фаховий рівень знань, про загальну ерудицію важко (краще утриматись від експромтів у відповідях на запитання, якщо є хоч найменший сумнів щодо їх точності).
Loading...

 
 

Цікаве