WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Загадка: етнолінгвістичний аспект дослідження - Реферат

Загадка: етнолінгвістичний аспект дослідження - Реферат


Реферат на тему:
Загадка: етнолінгвістичний аспект дослідження
1. Якщо раніше вчених цікавила перш за все мова і її будова, то сьогодні предметом інтересу став зв?язок мови з людиною. Лінгвісти були змушені розширити предмет свого дослідження і прийти до співпраці з представниками інших наук, в першу чергу психології, соціології, етнографії і культурології, в результаті чого виникли такі області мовознавства, як соціолінгвістика, психолінгвістика й етнолінгвістика.
2. Кожна національна мова виконує декілька основних функцій, одна з них - фіксація та зберігання всього комплексу знань і уявлень данної мовної спільноти про світ. Етнолінгвістика стоїть на межі власне лінгвістики, етнографії, фольклористики, культурології, соціології і сьогодні переживає друге народження. Сам етнолінгвістичний аспект наукових студій передбачає вивчення наслідків впливу на мовну структуру міфології, психології, звичаїв, побуту, вірувань, обрядів, загальної культури й менталітету етносу. Тому дуже актуальною стає проблема переосмислення функціонування і розвитку національного мистецтва, чільне місце в якому належить фольклору як динамічній формі творчої енергії кожного народу. Метою нашої розвідки є застосування у дослідженні загадки доробку таких провідних галузей мовознавства, психо-, соціо- та етнолінгвістика з подальшим виявленням специфіки загадки по відношенню до пареміології і фразеології.
3. Мова - це скарбниця народного, національного світобачення. Вона відображає всі етапи світобачення народу і відбиває етнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття, про що свідчить хоч би традиційне дискурсивне її вживання - через фольклорні тексти замовлянь, вірувань, оповідей-міфів (у формі казки, переказу, легенди, анекдоту), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів, ритуальних дійств тощо. Особливе місце серед таких дискурсних одиниць належить сентенційним і орнаментальним народним висловленням-пареміям як вищому прояву народного духу, глибин його філософії, етики та естетики.
4. У мовознавстві визначення "паремії" у багатьох випадках застосовуються відносно тільки приказок і прислів?їв. Проблема походження та класифікації паремій - одна з найскладніших і малодосліджених. Саме поняття "паремії" викликає багато питань, бо цей термін не має серед учених остаточного визначення.Однією з задач цієї розвідки є з?ясування питання, які саме дискурсні одиниці прийнято називати пареміями і чи можна віднести до них загадку.Якщо проаналізувати декілька тлумачень цього поняття такими дослідниками, як В. М. Мокієнко, О. В. Дуденко, М. М. Пазяк, Н.А. Ковальська , А. Крікман, Е. Норман, В. Піно, Р. Саукас, то паремію можна визначити як "короткий текст, нерідко обмежений одним реченням (прислів'я, приказки, говоріння та ін.) чи навіть фрагментом речення (різного роду кліше); мовне явище, яке відбиває життя народу, риси характеру, вчинки, події, життєвий досвід, реалії оточуючого світу, релігійні уявлення.
Вдалою видається запропонована в Енциклопедії української мови така дефініція паремій: це "народні вислови, виражені реченням, а також короткими ланцюжками речень, якими передаються елементарна сценка чи найпростіший діалог" [УМ 2000, c. 424]. Та сама Енциклопедія української мови подає таке визначення: "до класу паремій належать: прислів'я і приказки (вони становлять основну масу - до трьох чвертей - усього паремійного фонду), примовки, загадки, прикмети, "ділові" вислови, повір'я, "віщі" сни, ворожби, задачі, головоломки, скоромовки, пустомовки, замовляння, небилиці, нісенітниці, одномоментні анекдоти, казкові формули тощо".
5. Загадки можуть служити свідотством культурно-гносеологічної здітності етносу фіксувати як стереотипне сласне антропометричне відношення до обєктивного світу, що з часом перетворюється в етносвідомості на прототипове. Притаманні загадці і спільні для всіх паремій такі відмітні риси, як клішування і повна або відносна синтаксична завершеність, які знаходять свій прояв у притаманних загадці конкретності теми, лаконізмі, конденсованості думки і надзвичайній стійкості традиції та усталеності образів.
6. Має загадка також і специфічні, притаманні тільки їй характеристики. До них можна віднести специфічну гносеологічну, культурну й прагматичну діалогічністю. Характерною особливістю художньої форми загадок є й поєднання глибокої предметності образу, конкретності теми з вимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також збереження двоплановості, певної паралельності в побудові художнього образу при максимально стислій його формі.
7. Антропоцентричність дискурсивного зразка загадки є також специфічною: вона експлікована у формальній структурі цього жанру, представленій як діалогічна конструкція. Дискурсивний зразок загадки має інтерсеміотичну специфіку, що виявляється у способі його залучення до семіотичного універсуму культури етносу та цивілізації в цілому. Залежно від специфіки антропного проектування мови метод антропоцентризму доповнюється й коригується етно- й культуроцентризмом.
8. Загадка існує в семіотичному універсумі як зразок дискурсу, що характеризується специфічною гносеологічною, культурною й прагматичною діалогічністю та способами її текстової реалізації. Реальні загадки будуються на підставі цієї специфіки, репрезентуючи численними тактиками інтерактивні стратегії перформативності, шифрування та підказки, які зумовлюють особливу пізнавально-естетичну програму адресованості та своєрідний міфопоетичний спосіб перетворення дійсності в мовній формі.
9. Використовуючи ресурси метафоризації, міфопоетичного виразу думки та художнього пізнання світу, загадка виявляється інтертекстуально пов?язаною з іншими дискурсивними зразками - байкою, прислів?ям, анекдотом, приказкою, піснею, представляючи у переінтерпретованому вигляді різні життєво важливі елементи дійсності: людину, її житло, їжу, одяг, посуд, знаряддя праці, господарчу діяльність, сприйняття часу, тваринний і рослиннй світи, астрономічні та природні явища тощо.
10. Відтворюваність, образність, експресивність наближують загадки до фразеологізмів, а дискурсивні функції репрезентують їхню унікальну жанрову природу. Поєднуючи у своїй програмі адресованості стратегії перформативності, підказки й шифрування, загадки служать, як і фразеологізми, джерелом різноманітної інформації, зберігаючи й транслюючи її в універсумі культури етносу.
Дійсність відображено в загадках не ушкоджено, а суцільно, у всій гамі почуттів, а її образи - яскраві, пишнобарвні, з нечуваною різноманітністю звуків. Світ у загадках рухається, звучить, переходить з одного якісного стану в інший, з'являється саме в тій діалектиці, яка притаманна життю.
Таким чином, загадки мають багато спільного з пареміями і фразеологізмами, не належачи однак повною мірою ні до тих, ані до інших. Вони є невичерпним інформаційним джерелом, семіотичним феноменом, який зберігає й транслюєнаступним поколінням стереотипні уявлення етносу, яскраво репрезентуючи його повсякденно-емпірічний, історичний і культурний досвід, його міфи, традиції, обряди, вірування, забобони.
Loading...

 
 

Цікаве