WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема мовної стійкості та її джерела (пошукова робота) - Реферат

Проблема мовної стійкості та її джерела (пошукова робота) - Реферат

Свідомість - переважно теорія, а солідарність - практичний висновок з неї. У зрілих народів національна свідомість і солідарність нерозривні. У незрілих національна свідомість виливається нерідко в абстрактне теоретизування, через що й залишається приналежністю вузьких інтелігентських кіл.
Прикладів великого значення національної солідарності можна було б наводити багато, але обмежимось одним. Тих, хто замислювався над подіями епохи наполеонівських воєн у Європі і дальшим періодом так званої реакції, не міг не здивувати дещо суперечливий характерцього часу. Справді, Наполеон, щоб там не було, ніс країнам Європи здобутки Французької буржуазної революції - скасування кріпацтва, феодальних привілеїв дворянства, конституцію, розвиток прогресивних буржуазних порядків. Після перемоги над Наполеоном в усій Європі запанувала феодальна реакція - Священний Союз, Меттерніх, жандармське стеження за умами, сувора цензура, а в Росії - військові поселення Аракчеєва, миколаївська реакція і після 1812 р. ще майже півстоліття кріпаччини, яку, цілком можливо, Наполеон, у разі перемоги, скасував би. Проте народи Європи, - якщо не рахувати поляків, які чекали від французького імператора відновлення Польської держави, - виявили дивовижну національну солідарність і одностайно - і пани, і кріпаки - розпочали війну проти нього і перемогли його, хоч унаслідок цієї перемоги, скажімо, колишні російські кріпаки, часом дослужившись до молодших офіцерських чинів, гинули потім під різками своїх панів. До певної міри тут наявна суперечність, незрозуміла з вузькосоціологічного погляду, але ясна з погляду національної свідомості й солідарності. Так, цілком можливо, що з Наполеоном до народів Європи йшло соціальне визволення, але... на іноземних багнетах. А зрілі народи, як і дорослі люди, воліють не одержувати хоч би й найвище добро від когось, а здобувати його самим. Вони хочуть бути не об'єктом чиєїсь історії, а суб'єктом власної.
Коли народи завдяки розвиненій національній свідомості й солідар-ності домагаються розв'язання найскладніших економічних, екологічних чи політичних питань, у них зміцнюється й повага до власної мови, тому що мова всіх їх об'єднує в один народ. Якщо цього немає, авторитет рідної мови падає, бо від неї не одержують практичної користі. І тоді, коли різні соціальні прошарки того самого народу говорять цей однією мовою, той іншою, а хтось "суржиком", вони не можуть і в буквальному, і в переносному розумінні знайти спільну мову, оскільки кожен з недовірою ставиться до носія іншої мови або іншого її різновиду. Так, навіть великі народи розпадаються на безліч окремих каст, груп і угруповань, і нічого, зрештою, не можуть домогтися. Малі ж народи з розвиненою національною свідомістю й солідарністю є ще одним важливим джерелом, яке живить мовну стійкість, їх брак значно її послаблює.
За рівнем національної свідомості й солідарності українці (особливо українці сучасної Східної України), безперечно, аж ніяк не посідають першого місця серед народів Європи і світу. Вся історія України в кінцевому підсумку дає картину часткових перемог і великих поразок, викликаних тим, що в народі не виробилося міцних вертикальних зв'язків: верхи й низи взаємно не довіряли одне одному. Великою заслугою наших предків у XVI - XVIII ст.ст. було те, що вони у відчайдушних військових змаганнях урятували нас від геноциду. Але, на жаль, це не гарантувало народ від загрози етноциду, винародовлення, денаціоналізації. Фортеця із слів, споруджена Шевченком, виявилася щодо цього набагато міцнішою, ніж сила їхньої зброї. Але якби не було героїчної боротьби наших предків, Шевченко не мав би що оспівувати. Що стосується сучасності, то звертає на себе увагу порівняно більша державницька активність Західної України, пов'язана саме з більшою свідомістю і солідарністю. Серед української діаспори перед веде саме західноукраїнська еміграція. І саме в Західній Україні більша мовна стійкість: українська мова там серед українців поширена повсюдно, незалежно від суспільної, вікової, професійної належності, від освітнього цензу або походження з села чи міста. На сході України, навпаки, поширеність української мови соціально обмежена і соціально залежна.
Національна свідомість і солідарність сприяють тому, що мова охоплює всі соціальні верстви народу, а це є грунтом для створення широкої справді загальнонародної культури, насамперед духовної, де чільне місце належить літературі з її першоелементом - мовою. Доки народ не усвідомлює практичної користі національної солідарності, доки він роз'єднаний за мовою (одні верстви говорять своєю національною, інші іншонаціональною мовою), мимохіть дуже звужується можливість для творчості письменників, а це в свою чергу відбивається на мові, гальмуючи її розвиток, збіднюючи її.
Дуже складне щодо цього завдання взяв би на себе сучасний письменник, який би схотів реалістично змалювати, скажімо, Київ. Він змушений був би або обирати для змалювання окремі осередки, де вживається українська мова, а їх дуже мало (крім того, вони не існують у вакуумі, їх звідусіль оточує загальноміська російськомовна стихія), або переважно перекладати з російської, де на те, що дія відбувається в українському місті, вказують тільки українізми місцевої російської мови.
Зрозуміло, що тут ще дуже далеко до типізації мови героїв.
Сучасні історики словацької літератури дуже часто критикують класика словацької літератури С.Гурбана-Ваянського (1847 - 1916) за його антиреалістичні романи [8]. Дія в них відбувається в поміщицьких маєтках, де їхні власники добірною словацькою мовою розмовляють про словацькі й слов'янські справи. Хоча на той час словацької незмадяризованої шляхти вже не лишалося. Сучасний східноукраїнський письменник може тільки поспівчувати С.Гурбанові-Ваянському, бо й він майже в такому самому становищі. А от львівському письменникові немає чого вигадувати. Не випадково таке широке реалістичне полотно, як роман Ірини Вільде "Сестри Річинські", де предствалена ціла галерея різноманітних, у тому числі й міських українських типів з їх характерною мовою, виникло саме в Західній Україні. Авторитет мови, коли нею вже говорить увесь народ, залежить від розвитку не тільки духовної, а вже й матеріальної культури. Авторитет німецької мови піднесли не лише Гете, Шіллер, Бетховен і Вагнер, але й німецькі вчені та винахідники Р.Вірхов, Р.Кох, Т.Моммзен, Г.Даймлер, а також відомі всьому світові бехштейнівські роялі, зінгерівські швацькі машини, золінгерівські ножиці, цейсівські біноклі, автомашини "Фольксваген" тощо. Так само тепер повагу до Японії, а разом з тим пошану до японської мови, викликають японська електроніка, автомобілі марки "Тойота" і високі технології в цілому. Авторитет чехам і чеській
Loading...

 
 

Цікаве