WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович - Реферат

Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович - Реферат


Реферат з мовознавства
на тему:
"ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ)
ЛАВРЕНТІЙ ІВАНОВИЧ "
ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справжнє прізвище - Кукіль, у перекладі грец. мовою - Зизаній) (60-і pp. XVI ст., с. Тустань, тепер Галицького району Івано-Франківської обл. або с. Потелич, тепер Жовківського району Львівської обл. - після лютого 1634, м. Корець, тепер Рівненської обл.) - український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч. Брат Стефана Зизанія
Викладав церковнослов'янську й грецьку мови до 1592 - у Львівській, 1592-1596 - Берестейській (Брестській), 1596-1597 - Віленській братських школах.
1597-1600 - був домашнім учителем у родині князя Богдана Соломирецького в його маєтку біля Мінська, 1600-1602 - князя О.Острозького (м. Ярослав Галицький).
Протягом 1612-1618 рр. - священик у м. Корці.
В 20-х pp. XVII ст. на запрошення архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького приїхав до Києва, брав участь у редагуванні лаврських видань, перекладав з грецької мови на церковнослов'янську, займався проповідницькою діяльністю.
Уклав староукраїнською мовою "Катехізис" (вид. 1627), полемічний трактат з критикою засад католицизму й протестантизму. Перед цим (1626) брав участь у місії митрополита Йова Борецького до Москви, де він надав рукопис трактату на виправлення до місцевої патріархії. Відносно спірних місць відбулася дискусія з богоявленським ігуменом Ілією та справщиком Григорієм Онисимовим, де Зизаній показово відмовився від всіх тих тверджень, що були запідозрені. Тим не менш, московський патріарх Філарет не дозволив випустити твір "литовського протопопа" і постановив спалити друк. Випадково вціліло декілька примірників. В "Катехізисі" Зизаній маніфестував свої раціоналістичні та гуманістичні погляди, зокрема, пояснення багатьох явищ природними причинами та критику окультних наук, зокрема, астрології; ставив під сумнів догмат про єдиносущність Трійці й обґрунтував тезу про свободу волі людини, здатної "самовластно" робити вибір між добром та злом. Щодо походження душі, то Зизаній-Тустановський висловлює думку про створення душі Богом та її безсмертя і водночас передання її від батьків дітям через природне зачаття. Осмислення суспільно-політ. проблематики зводиться у Зизанія-Тустановського до обстоювання принципу рівності всіх людей перед Богом. Він дає неоднозначну оцінку багатству, вважаючи, що воно, залежно від використання, може бути добром або злом. Праці Зизанія-Тустановського стали внеском у розвиток української філософської термінології.
1627 повернувся до Києва, де разом з А. Мужиловським аналізував книгу М. Смотрицького "Апологія". 1628 висунув проти автора книги 105 пунктів звинувачень на Київському соборі.
1628 помер, ймовірно, у Корці.
Найголовніші праці: буквар "Наука ку читаню и розумЂню писма словенскаго..." (1596), "Лексис, СирЂчь реченїя, ВъкратъцЂ събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) рускі(й) діяле(к)тъ истол(ъ)кованы", "Грамматіка словенска" (обидві надр. 1596 у Вільні).
"Лексис..." Зизанія - перший український друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організованийза диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу.
Зизаній перший в історії українського й східнослов'янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його "Лексис..." був зразком і основою "Лексикона" Памва Беринди, російських азбуковників.
"Грамматіка словенска совершенного искусства осми частей слова" Зизанія (1596) - перший систематичний підручник церковнослов'янської мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено 8 частин мови: различіє (артикль), ім'я, містоім'я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. В творі Зизаній проводить античні й ренесансні ідеї про граматику як початоку вивчення всіх наук, демонструє її зв'язок з риторикою, логікою та філософією, багато уваги приділяє філософії Арістотеля, Епікура та ін.
Зизаній увів орудний відмінок у слов'янську граматику. В імені виділив 10 відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна для обох частин мови). Дав "канони орфографії" церковнослов'ян. мови східнослов'янсько-української редакції.
Як перша спроба опрацювання фонетичної й морфонологічної систем церковнослов'янської мови, виявлення її специфічних особливостей, "Грамматіка словенска" Зизанія була значним кроком у слов'янській філології.
Зизаній значно удосконалив і збагатив слов'янську лінгвістичну термінологію. Видав і відкоментував низку теологічних творів.
Найголовніші праці: буквар "Наука ку читаню и розумьню писма словенскаго..." (1596), "Лексис, Сир?чь реченіа , Въкратъц? събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) руский) діале(к)ть истол(ъ)кованы", "Грамматіка словенска" (обидві надр. 1596 у Вільні). "Лексис..." З. - перший укр. друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференц. принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'ян. слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1 061 вокабулу. З. перший в історії укр. й східно-слов'ян. мовознавства розробив та застосував більшість осн. лексикогр. методів упорядкування словника. Його "Лексис..." був зразком і основою "Лексикона" Памва Беринди, рос. азбуковників. "Грамматіка словенска" З. - перший систематичний підручник церковнослов'ян. мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено вісім частин мови: различіє (артикль), ім'я, містоім'я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. З. увів орудний відмінок у слов'ян, граматику. В імені виділив десять відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна для обох частин мови). Дав "канони орфографії" церковнослов'ян. мови східнослов'ян.-укр. редакції. Як перша спроба опрацювання фонет. й морфонол. систем церковнослов'ян. мови, виявлення її специф. особливостей, "Грамматіка словенска" З. була значним кроком у слов'ян. філології. З. удосконалив і збагатив слов'ян, лінгв. термінологію.
Loading...

 
 

Цікаве