WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Графічно-стилістична мова стародруків XVI – XVIII ст. - Реферат

Графічно-стилістична мова стародруків XVI – XVIII ст. - Реферат

Найбільш відомі його гравюри до Требника (1646), Патерика Печерського (Київ, 1646, 1661), Біблії (не виданої).
Ілля умів скупими штрихами, окремими деталями передати глибину інтер"єру.
Винахідливість Іллі виявляється у складних композиціях титульних аркушів та великих сюжетних заставок. У кожній гравюрі він прагне якнайкраще донести до глядача зміст. Подиву гідне багатство і невичерпність його фантазії. Досить вказати, що на титулі Требника (1646) зі сценами семи таїнств і сценами страстей, вигравірувано епізоди, в яких зображено від чотирьох до двадцяти осіб, розміщених на тлі архітектурних споруд або в інтер"єрі. Виразності цим аркушам надає своєрідна манера, властива лише Іллі, -- густо штрихувати зображення. Тільки в тих випадках, коли він прагне надати ілюстраціям легкості й прозорості, штрихи кладе розріджено.
Заставки до цієї книги - справжні шедеври, ясні змістом, яскраві формою, легкі й тонкі композиційно. Соковитий орнаментчітко обрисовує форму заставки, що силуетом подібна до картуша завдяки густо покладеним горизонтальним штрихам між орнаментом. У заставці "Тайна миропомазання" чудово зображено інтер"єр, у якому відбувається ця жанрова сцена.
Про обдарованість Іллі, його нахил до строгої монументальності свідчать і гравюри, якими він мав оздобити Біблію. Джерелом для них послужили ілюстрації голландського художника, гравера й видавця Піскатора до Біблії, що вийшла в Амстердамі 1614, 1639, 1643 і 1650 рр. Ці ілюстрації Ілля творчо переосмислив. Його композиції лаконічніші, в них менше дійових осіб, відсутні другорядні деталі, а в пейзажі внесено багато характерних споруд, краєвидів рідного міста та вітчизняної архітектури, побутових деталей, зображень місцевих свійських та диких тварин.
Визвольна війна 1648-1654 рр. і возз"єднання України з Росією справили величезний вплив на історичний розвиток українського народу.
Мистецька творчість України цих часів пройнята пафосом визвольної боротьби, демократичними ідеями. Вона розвивалася в умовах консолідації прогресивних сил українського народу, національного самоутвердження, загострення класових суперечностей та посилення опору проти татаро-турецьких нападників і польсько-шляхетських поневолювачів на Правобережжі. Зростав інтерес до етики, моралі, до пізнання навколишнього світу. Це поклало виразний карб на всі види мистецтва, визначивши його реалістичну тенденцію, надавши його образам щирої людяності, величі й урочистості.
Значний вплив на друкарство справило розширення духовних інтересів і запитів людей того часу. Про це ми можемо судити, зокрема, по великих бібліотеках, що належали навчальним закладам, монастирям та приватним особам. Тут були книги з різних галузей знань, серед яких особливо часто знаходимо праці з гуманітарних наук і мистецтва в німецьких, італійських, французьких, голландських, польських виданнях.
Специфіка культури в цю добу визначалась також і тим, що в суспільному житті значно збільшилась питома вага міських ремісничих та селянських мас. Саме їх запити і вимоги вплинули на митців, і завдяки їм вся культура стала набувати демократичного спрямування. В мистецтво і літературу все більше вливалося свіжих сил, що піднялися з народних глибин. Вони внесли в духовне життя суспільства просвітительські віяння, гуманізм. Письменники, як, наприклад, вихованець Київської академії Феофан Прокопович, захищали й поширювали наукові теорії Галілея і Коперніка.
Наказом Петра I від 5 жовтня 1720 р. Києво-Печерській друкарні було заборонено друкувати будь-які книги, крім богослужебних, але і їх належало "для совершенного согласия с Великоросийскими справлять прежде печати …дабы никакой розни и особого наречия во оных не было". Оскільки заборона 1720 р. не торкалася художнього оздоблення, київські та чернігівські гравери мали можливість розвивати своє мистецтво.
В 50-х роках 18 ст. на Україні починається завершальний етап у розвитку стилю барокко. В еволюції художньої культури цієї доби примхливо поєднуються ренесансні й бароккові естетичні засади. Всеосяжність європейського мистецтва тих часів зовсім не означала, що самобутність національних культур розчинилася у світових художніх стилях. Своїми великими надбаннями воно зобов"язане саме внеску кожного народу. Нові знахідки давали митцям можливість висловлювати високі й прогресивні ідеї - звеличувати батьківщину, національну гордість, підносити етичну й моральну самоцінність людської особистості. Ці ідеї були близькі й зрозумілі народу, що і зумовило розповсюдження в різних країнах нових мистецьких стилів і методів.
На тлі загальноєвропейського мистецтва українські митці вишивали і свій оригінальний візерунок у всіх видах і жанрах з властивими різним стилям особливостями: для ренесансу - величною урочистістю, рівновагою й гармонією; для барокко - динамікою складних композицій, контрастною грою світлотіні, пишністю архітектурно-орнаментальних оздоб, алегоричністю, символікою, експресією образів. Українське друкарство й графіка другої половини 17-18 ст. - надзвичайно яскраве й плідне культурне явище. Тодішні українські книжкові гравюри декоративною красою і забарвленою фольклорною безпосередністю та гуманізмом, щирістю вислову досягли західноєвропейського рівня.
Гравери, що працювали на Україні у 18 ст., здебільшого ще анонімні, але імена багатьох із них уже відомі - близько ста осіб. Порівняно з попередньою епохою, все більше число майстрів заявляють про свою індивідуальність. Серед них насамперед треба назвати Олександра та Леонтія Тарасевичів, Л. Крщоновича, І. Щирського, Федора А., І. Мигуру, Д. Галяховського, М. Карновського, Н. Зубрицького, Г. Левицького, Адама та Йосипа Гочемських, Георгія, Макарія, Я. Кончаківського. Саме їхній творчості тогочасна українська гравюра завдячує своїм стрімким злетом, високим професіоналізмом, тематичним розмаїттям.
Більшість названих граверів працювала в новій графічній техніці - мідьориті, тобто ритуванні - виконанні різцем зображення на відполірованих, мов дзеркало, мідних платівках. Нова техніка була складніша і вимагала більшого, ніж дереворит, тиску гвинтового преса, але вона давала великі переваги: завдяки їй можна було виявляти світлотіньове моделювання форми, точніше передавати за допомогою малопомітних, мов павутина, ліній всі її нюанси, гру світла і не тільки лінійну перспективу, а й повітряну, будувати простір, дозволяла тонко, мов у живопису, "грати" світловими ефектами.
Згодом став поширюватися також офорт - гравюра на металі за допомогою травлення кислотою. Цей спосіб гравірування мав ширші технічні можливості в плані детальнішого моделювання форми, передачі об"ємності й багатоплановості пейзажу. Офорт часто готувався до друку на окремих аркушах, які вклеювали в книги або розповсюджували
Loading...

 
 

Цікаве