WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Графічно-стилістична мова стародруків XVI – XVIII ст. - Реферат

Графічно-стилістична мова стародруків XVI – XVIII ст. - Реферат

кола, несуть на собі карб особливостей українського декоративного мистецтва. В заставках до львівських видань віддається перевага чорній площині, яка гарно розташована поміж рослинним орнаментом ренесансних форм. Цей стильовий засіб досяг найвищого розвитку в острозьких виданнях. Композиції заставок напрочуд розмаїті: в одних в центрі вазон з гільцем, завитки якого стеляться по боках, а в інших - картуші, стилізовані плоди й квіти. В такому ж стилі виконано й ініціали, якісправляють ефектне враження завдяки обрамленню тендітним білим орнаментом на чорній площині. Орнаменти заставок та ініціалів острозьких видань схожі з орнаментами таких шедеврів українських рукописних пам"яток, як Пересопницьке євангеліє.
Якщо в орнаментах видань Федорова помітний великий вплив ренесансних мотивів, то в зображенні євангеліста Луки на гравюрі вони менш помітні: автори, надаючи певної зібраності постаті та індивідуалізації рис обличчя, передачі його особливостей, наближаються до народної гравюри іконописного характеру.
Розвиток українського друкарства після Федорова відбувався в умовах подальшого загострення соціальної боротьби. Польські та українські магнати, шляхта, католицьке й уніатське духовенство нехтували українські традиції, гальмували розвиток національної культури.
Ще з середини 16 ст. відбувається зміна арсеналу мистецьких засобів з тяжінням до реалізму. Єдність стилів в літературі та в різних видах мистецтва - малярстві, архітектурі, різьбярстві, в ужитково-декоративних виробах - пояснюється спільними естетичними засадами. Арка-портал, як і класичні рослинні орнаменти, своєрідно перетлумачені або в чистому вигляді, панують у житловій, палацовій, культовій і оборонній архітектурі, в різьбленні, в інтер"єрах, в іконостасах, на кіотах, у виробах золотарства й ливарництва, в оздобленні рукописних і друкованих книг, гаптуванні й вишивці.
У кінці 16 ст. - першій половині 17 ст., крім головних стаціонарних друкарень, що діяли у Львові, Острозі, Київо-Печерській лаврі, -- виникають пересувні друкарні - в Дермані, Стрятині, Крилосі, Уневі, друкарня Павла Телиці, що побувала в Угорцях, у Галичині та в Луцьку, Четвертині й Чорній на Волині; друкарня Кирила Транквіліона Ставровецького - в Почаєві, Рахманові й Чернігові; Тимофія Вербицького - в Київі, а потім у Білорусії.
Разом із збільшенням кількості друкарень зросла й чисельність книг та їх тиражів, що досягали 600-1200, а підручників - 6000 примірників. Тематика їх різноманітна.
Яку б книгу наші друкарі не видавали, вони завжди дбали про її мистецьке оздоблення. Тим-то Захарія Копистенський у передмові до Тріоді пісної 1627 р. наголошує, що вона "многим трудом і художнє видана", бо має 125 гравюр з 84 дощок.
Свою діяльність після Івана Федорова Острозька друкарня відновила близько 1583 р. і проіснувала до 1612 р. Більшість її видань - полемічні твори, спрямовані проти унії, що й зумовило стримане оздоблення острозьких друків. Наприклад, титульна сторінка Книжиці (1598) має лише орнаментальну наборну рамку у вигляді скромної чорної мережки, що перегукується мотивами з творами народного ужитково-декоративного мистецтва. У горішній частині аркуша гарним шрифтом набрано заголовок, а в нижній - розміщено три заставки з рослинним орнаментом. Натомість "Книга о постничестві" Василія Великого (1594) має гарне оздоблення, повторене частково з попередніх друків. Привертає увагу фронтиспіс із зображенням автора книги. Архітектурна рамка тут надзвичайно складна, у ній примхливо поєднані різнорідні елементи, хоч вони не досить узгоджені, композиція дещо переобтяжена. Внизу фронтиспіса, в центрі, зображено міську браму, можливо, Острозьку, до якої з боків примикає аркада.
Гравер у цьому творі намагається подолати площинний стиль, прагнучи до об"ємного зображення, в тривимірному просторі. Вправно намальовано постать Василія Великого. У нього маленька голова, витягнута шия, вузенькі плечі, але разом з тим площина гравюри добре заповнена, гарно аранжировано на білому тлі чорно-сірі плями штриха. Стилістичні особливості цього фронтиспіса подібні до гравюр євангелістів, надрукованих П. Бериндою.
Кроком уперед в розвитку української гравюри на дереві є видання Стрятинської (1603-1606) та Крилоської (1606) друкарень, власниками яких були брати Гедеон і Федір Балабани. Хоч там було видано лише три книги: у Стрятині Служебник (1604) і Требник (1606), у Крилосі - "Євангеліє учительне…" (1606), однак їхню роль у розвитку мистецтва української друкованої книги важко переоцінити. Гравери цих книг тісно пов"язані з львівською мистецькою школою.
У Стрятинському Служебнику й Требнику для оздоби титула використано вже знайомі нам архітектурні мотиви арки, але трактовані вони тут своєрідно. Дві орнаментовані пілястри несуть арку лучкової форми з маскароном, що тримає гірлянди овочів та квітів. Формою ці пілястри нагадують орнаменти герба князів Острозьких у "Правилах істиного живота християнського", лише пілони подано в перспективі. В основі арки обабіч герба засновників друкарні Балабанів зображено два однороги. В Служебнику привертають увагу три однакові за композицією гравюри святителів. У рамці арочної форми, вкритої пізньоренесансним орнаментом та трипроменевими розетками в тимпанах, вигравірувано фронтально поставлені великі, монументальні постаті. До цих зображень дуже подібні акварельно-гуашеві мініатюри в рукописному Требнику Івана Боярського (1632). Одначе в орнаментах на рамках гравюр є деякі відмінності, зумовлені різною технікою виконання. Тут вони складаються з геометричних елементів, тоді як в мініатюрі мають переважно рослинний, ренесансний характер, подекуди з геометричними деталями, характерними для гравюри.
У стрятинських друках майстерно виконані заставки, в яких чітко виділяються чорні орнаменти з вплетеними у них міфологічними істотами. В П-подібній заставці є сюжет "Вінчання", а з боків - вазони з пагонами орнаментів та ангелами над ними. Автор цих заставок та ініціалів досягає ефекту контрастом світлого тла і чорних соковитих орнаментів.
У зв"язку з матеріальною скрутою припиняє свою діяльність львівська друкарня, що до 1616 р. відігравала провідну роль, а також закриваються Стрятинська, Крилоська та Острозька друкарні. Чільне місце в українському книгодрукуванні посіла друкарня Печерського монастиря в Києві, заснована десь між 1606 і 1616 роками на базі Стрятинської, яку придбав архімандрит Київо-Печерської лаври Єлисей Плетенський, і цим "воскресив друкарню, припалую пилом".
Київські гравери досконало оволоділи технікою деревориту, виробили власний стиль, розширили сюжетний репертуар і оригінальні образні засоби, ввели в гравюру як необхідний рівноправний компонент ландшафт, фольклорні елементи, побутові реалії, архітектуру. Їхнім
Loading...

 
 

Цікаве