WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Історико-соціальні аспекти поширення англійської мови у країнах світу - Реферат

Історико-соціальні аспекти поширення англійської мови у країнах світу - Реферат


Реферат з мовознавства
Історико-соціальні аспекти поширення англійської мови у країнах світу
Усього на нашій планеті існує понад 6000 живих мов [9], з яких найбільш поширені: китайська (нею говорять 1.212.000.000 чол.); англійська (341.000.000 чол.); іспанська (332.000.000 чол.); російська (280.000.000 чол.); арабська (171.000.000 чол.); японська (125.000.000 чол.); німецька (118.000.000 чол.); французька (112.000.000 чол.); українська (42.000.000 чол.) та ін. [9].
Отже, найбільше людей у світі говорять китайською, але найрозповсюдженішою є англійська мова. Англійською мовою користуються 508.000.000 чол., з яких для 341.000.000 чол. вона є рідною, а для решти - другою мовою (коли населення Великобританії становить лише 55.000.000 чол.) [5].
Англійською мовою здійснюється управління державою, викладання в школах, університетах та інших навчальних закладах не тільки в Англії, але і в багатьох інших країнах.
Питання, чому і за яких обставин англійська мова стала державною у ряді країн світу вивчене недостатньо.
Таке поширення англійської мови можна пояснити історичними та економічними причинами. У Британії наприкінці ХV - початку XVI ст. почався процес первинного накопичення капіталу. Інтенсивний економічний розвиток сприяв зростанню могутності британської армії і, особливо, військового та торгівельного морського флоту, що для острівної країни мало особливе значення. Англія однією з перших країн Європи стала на шлях колоніальних загарбань, у ході яких вона насаджувала англійську мову у сфері свого політичного та економічного панування, пригнічуючи національну культуру і мови скорених народів [8].
Англійська мова, перенесена на нову територію і відірвана від мови метрополії, набуває різних змін. Спочатку виникають нові риси і закріплюються в усному мовленні, потім під впливом вимови народу, що населяє певну територію, у першу чергу змінюється вимова у цілому.
Оскільки англійська мова сприймається народом, який має інший спосіб життя, інші звичаї, а також живе в інших кліматичних умовах, виникає необхідність у створенні слів для визначення явищ і предметів, пов'язаних із новими умовами життя. Ці слова запозичуються з мови (чи мов) корінних народів, створюються на основі англійської мови або калькуються.
Таким чином, англійська мова на кожній конкретній території набуває своїх специфічних рис. Вони настільки яскраві, що у кожному окремому випадку можна говорити про певний варіант англійської мови на тій чи іншій території.
Мова-варіант у своїй основі є англійською мовою і має таку саму граматичну будову та основну лексику, але відрізняється від літературної англійської мови особливостями у вимові, лексиці, а у деяких випадках - у морфології та синтаксисі. Кожний варіант носить назву тієї країни, в якій він виник.
Так, розрізняють American English, Irish English, Scottish English, Canadian English, Australian English, New Zealand English, South African English, Indian English та ін.
Крім того, в результаті змішування англійської мови з мовами туземного населення утворюються так звані гібридні мови: Pidgin English (порт Південного Китаю, Соломонові острови, острови Фіджі, Австралії, Океанії, Гавайські острови та ін.); Kroo English (західне узбережжя Африки); Fanagalo English (ПАР, Зімбабве) та ін [8].
У Європі англійська мова є державною на Британських островах, а також на островах Середземного моря - Мальті та Гібралтарі.
У IV ст. більша частина Англії та Південна частина Шотландії почали заселятись племенами англів та саксів, які проживали на територіях сучасної Північної Німеччини, Голландії та Данії. Вони спілкувались германськими мовами, які лягли в основу сучасної англійської мови. Значний вплив на формування сучасної англійської мови мали також мова скандинавів - переселенців з Норвегії та Данії (VII-XI ст.), яка називалась Old Norse і була попередником сучасної датської мови; французька мова норманів-завойовників (XI ст.) та латинська мова, яка у середні віки була мовою церкви та університетів [6].
У VII ст. до Шотландії увірвалися англійці із Британії, яка в той час вже була завойована англо-саксами. Крім того, туди переселяються бритти, а в IX ст. - скандинави. З кінця ХIII ст. шотландський народ безперервно бореться за свою незалежність.
У 1707 р. Шотландія була насильно приєднана до Англії. Шотландська мова витісняється англійською із шкіл, університетів, церкви та інших закладів.
Відродження національної шотландської літератури пов'язане з такими іменами як Роберт Фергюсон, Роберт Бернс та ін.
Одночасно у ХVIII ст. багато шотландських письменників писало англійською мовою (Тобайас Смолет, Джемс Томсон, Вальтер Скотт). Нині більшість населення Шотландії володіє обома мовами, але різниця між англійською розмовною мовою шотландця та англійця досить відчутна. Значні відмінності спостерігаються у вимові: bad [bad], man [man], family ['famili], home [hom], take [tek], when [hwen]; в англійській мові - [b?d], [m?n], ['f?mili], [houm], [teik], [wen]. У лексиці є багато шотландизмів (kilt - чоловіча спідниця, lassie - дівчина, bramble - чорна смородина , wean - дитина, lug - вухо та багато інших) і розбіжностей у граматиці - не співпадають форми деяких неправильних дієслів (to tell-telled-telled, в літературній англійській мові - to tell-told-told), форма минулого часу дієслова be - was може вживатись у всіх часах (you was here замість you were here) та інші [3].
До Ірландії англійська мова проникає у XII ст. разом із першими завойовниками - англійцями. Незважаючи на боротьбу ірландців за свою незалежність, культуру та мову, вже у XVIII ст. англійська мова починає займати панівне місце і стає офіційною державною мовою. Після проголошення незалежності Ірландії, яка відтоді стала називатись Ейре, державною мовою поряд з ірландською англійською (яка значно відрізняється від літературної англійської мови) стає ірландська. Англійська мова сучасної Ірландії має свої характерні риси, що дозволяє виділити її як варіант англійської мови (Irish English).Ось деякі його відмінності від сучасної літературної англійської мови: у словах типу he, tea замість [i:] вимовляється [e]; у словах bad, man замість звука [?] вимовляється звук [а:]; замість щільових [?] і [T] вимовляються звуки [t] і [d] (слова this [?Is], bath [baT] ірландською англійською звучать як [dIs], [ba:t]; замість звука [w] у словах типу
Loading...

 
 

Цікаве