WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Варіативність дієслівних основ в українській мові - Реферат

Варіативність дієслівних основ в українській мові - Реферат

основоформа виникає на четвертому ступені: -риз-, -риз -; -пас-, -пас -; -дер-, -дер - і -дер-*, дер -*; -жер-, -жер - і -жер-*, -жер -*; -л із-, -л із -; тр ас-, тр ас -; -повз-, -повз -; -верз-, -верз -. У V-ся м'яка основоформа фіксується вже на другому ступені у словоформі чоловічого роду: запас-ти-с а - запас -?-?-с а, намерз-ти-с а - намерз -?-?-с а. Незважаючи на те, що чергування трактується як фонологічно зумовлене - як результат асимілятивного чергування за м'якістю /с - с /, /з - з /, воно є морфонологічною ознакою основоформи чоловічого роду й тому виступає як морфонологічне, що містить інформацію про наявність постфікса у структурі основи.
№ 5. діал. типтися - ?
Морфонологічні підтипи № 6-12 репрезентують триваріантні основи V і V-ся, варіативність яких досягагається за рахунок змін: а) якісних, б) кількісних, в) кількісно-якісних. Підтип № 6 (фонемотип Х) містить фонемно відмінні основоформи на першому, третьому й четвертому ступенях, що є наслідком різних чергувань: на третьому ступені - /е - ?/, на четвертому - /р - р /: -мер-, м?р-, -м?р -; -пер-, -п?р-, -п?р -; -тер-, -т?р-, -т?р - (56/39*). Якісна варіативність основ підтипів № 7 (60/42*) і № 8 (64/30*) виявляється на другому ступені чергуванням голосних /о - і/, /е - і/, /а - і/ і третьому чергуванням приголосних /г - ж/, /к - ч/: -мог-, -міг-, -мож-; -пек-, -пік-, -печ-. У підтипі № 8 (фонемотип Х) чергування голосних супроводжується чергуванням приголосних /р - р /, /т - т /, /л - л /: -стерег-, -стер іг-, -стереж-; -рек-, -р ік-, -реч-; -тек-, -т ік-, -теч-; -волок-, -вол ік-, -волоч-.
Підтипи № 9а (17), 9б (2*) і № 10а (19), 10б (15*) (обидва Х фонемотипу) об'єднують основоформи, у яких на другому ступені виступає альтернуюча /і/, яка спричинює палаталізацію /н - н /, а на четвертому передньоязикові змінюють їх м'які кореляти: -вез-, -віз-, -вез -; -нес-, -н іс-, -нес -. Окремо виділяються підпідтипи 9б і 10б, що репрезентують основоформи минулого часу V-ся -віз -* і -н іс -*, інформативні щодо їх морфологічної і морфонологічної структури.
Кількісно-якісна варіативність основ 11 підтипу (фонемотипи Х-ХІІ) досягається за рахунок прирощення /т/, /н/ на третьому ступені та їх м'яких корелятів на четвертому. Сегменти /т/, /н/ можуть прирощуватися до основоформ, які закінчуються на передньоязикову, корелятивну або некорелятивну за м'якістю, що відповідно фіксують підпідтипи № 11а: -груз-, -грузн-, -груз н -//-грузн -; -мерз-, -мерзн-, -мерз н -//-мерзн - (25/0*); і підпідтип № 11б: -т аг-, -т агн-, -т агн - (136/41*).
Підтип № 12 - плисти три основоформи: плис-, пли-, плив- (19/2*).
Підтип № 13а - три основоформи: -гнис-, -гни#-, -гни#й-; діал. русти (= ревти) рус-, ру#-, ру й- (6/1*) і № 13б - діал. висти (= скручувати) вис-, ви -, в й- (1/0*).
Чотириваріантні основи репрезентують три підтипи - № 14-16 і № 8б. Підтип № 14 об'єднує відмінні основоформи якісно на другому, кількісно - на третьому і якісно-кількісно - на четвертому ступенях і, крім того, різні за фонемним вираженням основоформи V і V-ся на другому ступені, що фіксують підпідтипи № 14а: -рос-, -р іс-, -рост-, -рос т - // -рост - (18/0*) і № 14б: -рос-, -р іс -, -рост-, -рос т - // -рост - (0/2*).
V і V-ся з основою на /с/, що входять до підтипів № 15-18, на другому ступені мають усічену основоформу як наслідок елізії кінцевої /с - #/. На третьому ступені на місці /с/ виступають фонеми /д/, /т/ в основах Х фонемотипу й /н/ - в основах Х, ХІ фонемотипів, а на четвертому - їх м'які кореляти /д /, /т /, /н /: -клас-, -кла#-, -клад-, -клад -; -пас-2, -па#-, -пад-, -пад -; -крас-, -кра#-, -крад-, -крад -; -гус-, -гу#-, -гуд-, -гуд -; -ц віс-, -ц ві#-, -ц віт-, -ц віт -; -кл ас-, -кл а#-, -кл ан-, -кл ан -; -пр ас-, -пр а#-, -пр ад-, -прад -; -пйас-, -пйа#-, -п#н-, -п#н - (119/52*).
Голосна /е/ у вихідній основоформі на другому ступені альтернує з /і/, за рахунок чого число основоформ збільшується до п'яти у підтипах № 17 і № 18, що різняться між собою глибиною морфонологічних процесів. Якщо перед /і/ стоїть некорелятивна за м'якістю фонема, то зміна на цьому закінчується: -вес-, -ві#-, -ве#-, -вед-, -вед -; -мес-, -мі#-, -ме#-, -мет-, -мет - (підтип № 17, 34/17*). Якщо ж корелятивна, то вона чергується за м'якістю /л - л /, /р - р /: -плес-, -пл і#-, -пле#-, -плет-, -плет -; -брес-, -бр і#-, -бре#-, -бред-, -бред - (підтип № 18, 33/18*).
Усічення /с/ на другому ступені, чергування /і - а/, /с - д/ на третьому й м'якшення приголосної на четвертому ступені формують чотиваріантність основи 19 непостфіксальних основ підтипу № 16а: с іс-, с і -, с ад-, с ад -.
Підтипи № 15 і № 16 диференціюють основоформи наказового способу V і V-ся, які розподіляються по різних підпідтипах. У постфіксальних дієсловах в основоформі 2 ос. одн. наказового способу постфікс -с а стоїть після нульової флексії, що має вияв лише , в мовленні поряд опиняються передньоязикова зімкнена й передньоязикова щілинна однофокусна, тому внаслідок асиміляції за місцем і способом творення відбувається чергування /д - дз /: за-крадз -?-с а (підтип № 15б, 0/15*), роз-с адз -?-с а (підтип № 16б, 0/12*), яке морфонологічно маркує й виділяє ці основоформи.
В аспекті діахронії в основах відбулось усічення /с/; у формах неминулого часу умов для усічення не було, й історично тут фіксується чергування /д - с/, /т - с/, /в - с/ як результат асимілятивно-дисимілятивних процесів: *плет-ти плести, *вед-ти вести . У синхронії, встановлюючи напрям чергування від вихідної форми, у словах такого типу маємо зворотний напрям чергування /с - д/, /с - т/, /с - в/: вес-ти - вед-у; плес-ти - плет-у; плис-ти - плив-у.
Основи V і V-ся на -повіс- і -йіс- актуалізуються відповідно п'ятьма і шістьма основоформами, що розподіляються у межах підтипу № 19 на підпідтипи № 19а (32/0*) і № 19б (0/15*).
Варіативність основи зумовлюється специфічними флексіями, відмінними від тих, які реалізуються в переважній більшості словоформ. Усічена основоформа фіксується на другому ступені чергування в результаті елізії кінцевої /с/: йіс-ти -йі -в-?. На третьому ступені виступає усічений варіант йі- перед флексіями -м, -мо;м'який варіант йіс - - зумовлюється флексією -т ; у 3 ос. мн. перед флексією -ат реалізується основоформа, в якій на місці /с/ виступає /д /: йід -ат . Найстародавніший вид основи дієслова їсти - йід -. У 3 ос. одн. кінцева приголосна основи /д / перед -т змінилася на /с /. Так виникла основа йіс -. У 1 ос. одн. і мн. фонема /д / зникла. Так виникла основа йі - . В синхронії напрям чергування не зберігається й визначається не від 3 ос. мн., а від вихідної основоформи інфінітива.
Цікавими є морфонологічні явища в основоформах наказового способу, де в основоформі виступає фонема /ж/, яка походить із спільнослов'янського доісторичного сполучення /д + й/ /д й/ /д д / /д ж / /_ж / /_ж/. Враховуючи дані синхронічного й діахронічного аналізів, морфонологічні зміни розглядаються як усічення кінцевої /с/ і прирощення сегмента /ж/: йі ж-? перед флексіями -?, -мо, те. Ще зовсім недавно нормативним вважався факт неутворення форм наказового способу дієслів з основою на -повіс- , однак у сучасній мові почала впроваджуватися дещо призабута норма -повіж- . Основоформа 2 ос. одн. V-ся є результатом фонетичного чергування за місцем і способом творення /ж - з /, зумовленим морфонологічною позицією основоформи перед -?-с а і, значить, морфонологічним чергуванням: на-йіз -?-с а.
П'ятьма основоформами реалізуються основи фонемотипу П , П * підтипу № 20. В синхронії варіативність досягається прирощенням до вихідної форми різних сегментів: /шо/, /ш/ - на другому ступені, /д/ - на третьому, що корелює з /д / на четвертому ступені: -йшо-, -йш-, -йд-, -йд - (24/15*).
Loading...

 
 

Цікаве