WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантика оксиморону у поетичних контекстах Л.Костенко - Реферат

Семантика оксиморону у поетичних контекстах Л.Костенко - Реферат


Реферат на тему:
Семантика оксиморону у поетичних контекстах Л.Костенко
Явище паронімічної атракції трактується у сучасній лінгвістиці по-різному. Власне ця тема - одна з малодосліджених в українському мовознавстві і одна з найсуперечливіших. До вивчення паронімів існують різні підходи. Так, словник паронімів української мови подає два найзагальніших визначення цих понять. У широкому розумінні пароніми - це слова, що мають лише звукову подібність, при цьому морфемна будова до уваги не береться. Сюди входять як спільнокореневі слова, так і різнокореневі. Звукова відмінність при такому розумінні паронімів можлива у сфері вокалізму і консонантизму .Отже в паронімічні ряди обє'днуються споріднені слова і випадково співзвучні. Такого погляду дотримуються дослідники, які тією чи іншою мірою порушували проблеми пароніміії: В.Григор'єв, І.Качуровський, Н.Кожевнікова. При вужчому розумінні до категорії паронімів зараховують тільки спільнокореневі слова (О.М.Колесников, О.Вишнякова). Але одні дослідники визнають можливість існування декількох слів у паронімічному ряді ,інші вважають ,що у паронімічні відношення можуть вступати тільки два слова, отже існує лише паронімічна пара.
Об'єктом нашого дослідження є твір саме поетичний і на це не можна не звернути уваги, оскільки поетична мова - це своєрідна система у системі, окрема мова всередині якої діють певні закони, мова, яка має власну специфіку, особливості, функції. Отже, у віршових текстах під паронімією зазвичай розуміють явище паронімічної атракції, тобто зближення близькозвучних різнокореневих слів. '"Нижня межа" "близькозвучності" необхідна для того, щоб словоформи у тексті могли бути визнані паронімами, умовно визначається на орфографічному рівні....- " це робочий мінімум" у вигляді двох тотожних приголосних. Ми ж у своєму дослідженні за теоретичну основу беремо визнчення паронімічної атракції, запропоноване Дащенко Н.Л. Отже, "паронімічна атракція - явище лексичної семантизації лексичних та морфологічних одиниць, які зіставляються на основі глибокої звукової подібності. У межах паронімічної атракції ступінь звукової подібності визначається за комплексами тотожних голосних і приголосних у складі атрактантів, котрі повторюючись, виконують роль своєрідних "спільних частин",які називаємо квазі або псевдоморфемами". Це дозволяє встановити деякі зв'язки паронімічної атракції з кореневим словотвором та поетичною етимологією, розглядати їх як взаємонезалежні, але споріднені засоби художньої експресивності.
Досліджуване нами поняття нерозривно пов'язане з фонологічною системою мови, і деякі дослідники вважають, що явище паронімічної атракції -об'єкт дослідження скоріше фонології аніж лексики, але слід звернути увагу на таку істотну відмінність: для фонологічного аналізу слова у центрі уваги знаходиться фонема,для лексичного аналізу паронімії - подібність слів.
Беззаперечним є те, що паронімічний аналіз лексики повинен приділяти пильну увагу римам,адже рима - найпоширеніший спосіб стилістичної атракції паронімів, одна з найважливіших умов реалізації значення. Саме вона є одним із вирішальних засобів творення певного поетичного тексту, і від того в який спосіб вона побудована залежить найважливіший момент для поетичної творчості - ступінь експресії слова.
Цікавим матеріалом для ілюстрації явища паронімічної атракції і суміжних (парономазія,паронімія) як важливих стилетворчих засобів є роман Л.Костенко "Берестечко".Віршотворчість Ліни Костенко характеризується чіткістю, надзвичайною гармонією, розмаїтою образністю. За рахунок чого досягається природна експресія творів поетеси, магія її слова? Адже читаючи роман відразу впадає в око відточена форма, і як правило,максимально глибокий зміст.
У романі налічується близько 30 пар атрактантів. Очевидно, що функціонування типів паронімічної атркції узгоджується із поєднанням атрактантів за їх значенням, що зумовлює виникнення звукосмислових образів, притаманних віршуванню Ліни Костенко:
... Якби не дощ ... якби не ремст і розбрат
якби хоч трохи глузду під чуби...
Якби старшини не пішли урозбрід
якби,якби,якби...
Я догасав,я догасив
цей біль,цю пристрасть як жаринку
Одне , що в Бога я просив
щоб дав мені забуть цю жінку .
Так, атрактанти - розбрат - урозбрід мають спільну не лише звукову організацію, а й спільне значення деконсолідації, незгоди антисолідарності. Наступні атрактанти жаринка - жінка теж позначені спільністю смислу, адже ці слова, не випадково об'єднані у паронімічний ряд,авторка за допомогою такого прийому підкреслює синонімічність цих понять.
Однією з основних особливостей досліджуваного тексту є звукова атракція власних назв. Провідне місце серед них належить прізвищам історичних осіб. Користуючись засобами явища паронімічної атракції, Л.Костенко увиразнює систему образів, при цьому влучно характеризуючи кожен з них.
Не той,так той,
там зрада,там злодійство.
Там вигнали Сомка,обрали слимака
Отак скажу я на суді Страшному
Умру в багні,воскресну в Богуні
У рядках цих віршів максимальний смисловий акцент на прізвищах відомих історичних особистостей досягається внаслідок антонімізації паронімічних атрактантів.
Чого я тут ? Крізь кігті чагарин
шукаю обрис втраченого храму
Я маю свій гетьманський Чигирин
Але мені не відчинили браму.
У даному тексті атрактанти подібні за своєю звуковою оформленістю і тісно пов'язані семантично. Оскільки, як відомо, Чигирин на той час дійсно нагадував чагарини, чагарники, тобто спустошені дикі нетрі, непрохідні дороги. Такий образ Чигирина поставав в уяві Б.Хмельницького, таким він був насправді після поразки під Берестечком. Завдяки вдало підібраному атрктанту чагарини, Л.Костенко відобразила не лише розруху гетьманської столиці у певний момент, а дух поразки, процес подолання якого можна порівняти хіба що з проходженням через колючі чагарини.
Не рідко у ролі паронімічних атрактантів виступають назви населених пунктів :
...Куди не глянеш Гайворон і Галич
Чорнобиль,Чорнобай і Чорторий...
Отже, інформацію про реальне життя ми почерпуємо із самої назви населених пунктів, які, як правило, рідко виникають стихійно. Так атрактанти Чорнобиль, Чорнобай мають спільний корінь (чорн),а коренем останнього слова, що завершує ряд паронімічних атрактантів -- сегмент-(чорт),що явно вказує на негативний відтінок значення цих слів.
Звукова подібність створює загальне сприятливе тло для формування семантичної близькості мовних одиниць, на основі якого можливе становлення відношень контекстуальної синонімії та антонімії. Комплекс ситуативних чинників(семантичний вплив, контекстне оточення, позиція зіставлення, зумовлює взаємодію лексико-семантичних полів пар атрактантів.
Виявлення спільних потенційних сем, наявних у семантичній структурі поєднуваних слів-атрактантів дає змогу простежувати між ними синонімічні та антонімічні зв'язки, завдяки яким ще більшепідкреслюється експресивність твору.
Явище паронімічної атракції можна вважати одним із найпрогресивніших стилетворчих засобів. Так, відомий дослідник паронімії АП.Критенко зазначав:"роль паронімії проявляється зокрема в тому, що вона широко використовується як ефективний засіб стилістики, сприяє процесам запамятовування слів, форм і навіть окремих текстів, а також процесам утворення граматичних класів, парадигм, консервує мовні форми і значення".
Отже бачимо, що явище паронімічної атракції-широкомасштабне, багатоаспектне і ще потребує глибокого дослідження.
Loading...

 
 

Цікаве