WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Психологічний фактор у поетичному мовленні - Реферат

Психологічний фактор у поетичному мовленні - Реферат

українського авангарду 20-30-х років і тим самим дають можливість визначити мовні особливості, залежні саме від внутрішнього світу, від "підсвідомого". Творчість цих поетів тим більше дається до зіставлення в цьому плані, що їхні сучасники залишили чимало свідчень і про їхні психічні особливості. Поезія цих двох письменників у даному разі розглядається не з погляду суто лексичного, а ширше: у ній намагаються визначити мовні особливості в зображенні фрагмента картини світу, а саме: простору. Ті риси особистості кожного з поетів, які помітні вже з їхніх портретів, послідовно проступають і в мові при зображенні простору. Ці особливості виявляються не тільки в лексичному складі, а й у наповненні змісту кожного слова, у результаті чого виступає замкнений простір (обмежений зверху переважно нижніми шарами неба, містом, кафе тощо) у М. Семенка, і розімкнений аж до "за гранями трійчастої... системи" у В. Поліщука. Така відмінність пояснюється інтровертивністю й холеричним темпераментом першого й екстравертивною основою та сангвінічним темпераментом другого.
Важливий етап у розвитку української літератури становить творчість "харківських романтиків", яка не тільки стала новим явищем, що вводило українську поезію в коло світових, літературних процесів, а й свідчила про появу українського інтелігентного читача, на якого поезія ця розраховувалась. Цих поетів кілька, поетична спадщина кожного з них не надто велика, й тому складається враження про їх єдність не тільки з погляду методу й художніх особливостей, а і з погляду мовного світу. Дослідження І. Богданової дозволяє виявити індивідуальні мовні особливості кожного митця в зображенні простору і, співвідносячи з особливостями мовних і психічних особливостей досліджуваних на кафедрі поетів, екстраполювати мовні особливості в зображенні простору на внутрішні властивості кожного романтика. Особливості мови виявляються не стільки в доборі слів (у цьому плані багато спільного), скільки в їх частотності, а особливо в семантичному "наповненні" їх, що відбиває індивідуальне бачення того самого простору.
З погляду психічного складу автора розглядаються й твори ряду поетів шістдесятників, в окремих статтях характеризується мова новітньої поезії. Усі ці роботи підтверджують залежність між мовою поета і його психічною основою. Вони дозволяють виявити сфери, в яких ця залежність найбільш помітна.
Найбільш загальну характеристику становить психологічний тип особистості - екстравертивний чи інтровертивний. За визначенням К.Г. Юнга, "основна відмінність цих двох типів полягає в рухові інтересу в напрямку до об'єкта в одному випадку і в рухові інтересу від об'єкта до суб'єкта і до його власних психічних процесів у другому випадку"8. Протиставлення двох типів з погляду естетики поетичного твору розглядалося, хоч і не в термінах сучасної психології, на прикладах поезії Пушкіна і Лермонтова: "Перша і основна особливість лермонтовського генія - страшенна напруженість і зосередженість думки на собі, на своєму "Я", страшенна сила особистого почуття. Не шукайте у Лермонова тієї відкритості всьому задушевному, що так чарує в поезії Пушкіна. Пушкін, коли і про себе говорить, то нібито про іншого; Лермонтов, коли й про іншого говорить, то відчувається, що його думка… прагне повернутися до себе,… звертається на себе". І далі: "У всіх любовних темах Лермонтова головний інтерес належить не коханню і не коханому, а кохаючому "Я"… Відчувається, що справді важливим є тут не кохання і не те, що воно робить із поета, а те, що він із нього робить, як він до нього ставиться". Ця довга цитата наочно розкриває сутність двох психологічних типів і виявлення їх відмінності в літературних творах.
У мові відмінності психічних типів виявляються, зокрема, в характері лексичного матеріалу, частотності певних слів, які стають ключовими в творі поета. Так, в інтровертів велике місце посідає лексика на позначення внутрішнього стану, назви просторових понять виражають крупні блоки без деталізації ландшафту, менше порівняно з екстравертами назв рослин, квітів, а якщо і є, то вони виступають не як предмет зображення, а як засіб характеристики інших предметів і явищ; серед назв кольорів порівняно мало хроматичних, зате перевага надається ахроматичним - чорний, білий, сірий та виявленню кольору через асоціативні зв'язки (діамантовий, срібний тощо). Ці мовні протиставлення виявляються, наприклад, при порівняльному аналізі поезії М. Семенка і В. Поліщука: у першого світ вужчий, у ньому мало місця живій природі, обмежена кольорова палітра, у той час як у Поліщука багата лексика рослинна, на позначення живих істот, назви кольорів у нього виражають усі барви. При позначенні рослин Семенко називає крупні їх блоки - ліс, парк, сад, Поліщук же виявляє увагу до кожної билинки і квітки і називає їх і їхні ознаки. Поет-екстраверт змальовує світ, інтроверт же зображує свої переживання від вражень про світ.
Можна сказати, що психічний тип поета зумовлює предмет зображення і відповідно до цього коло номінації і їх семантичне наповнення. Останнє полягає в тому, що навіть одне й те ж слово (в тому ж ЛСВ) наповнюється різним змістом: наприклад, слово небо у М. Семенка й В. Полішука, про що ми говорили раніше.
В.М. Топоров визнає навіть діагностичне значення художнього зображення, у тому числі й мовних особливостей. Говорячи про зумовленість психо-ментальними особливостями автора вираження простору, він підкреслює деяку мовну своєрідність: "… індивідуальний образ простору в тексті звичайно виступає форсовано; його прикмети стають частими, навіть нав'язливо повторюваними: відтворюються ключові ознаки цього образу простору (в цьому, власне, і виявляється діагностуюча сутність подібних явищ)…". Хоч автор говорить про прикмети та ознаки, однак за ними постають слова.
Психічний тип виявляється і в особливостях мовностилістичних прийомів. Наприклад, епітети в інтровертів виражають переважно оцінку явищ, а не їх зовнішнюхарактеристику (наприклад, "видочок милий", "ясна пишна весна", "здивована земля" тощо у В. Самійленка).
Другим психологічним фактором, що виразно зумовлює деякі особливості поетичного мовлення, є темперамент. Динамічні типи темпераменту - сангвіничний і холеричний, особливо останній, - пов'язані з високим рівнем напруги і експресії, що позначається вже не в номінативному ряді, а в способі вираження номінації: наявність складних синонімічних рядів, використовування рядів близькозначних слів, однорідних членів, повторів, насиченість антонімами в різних стилістичних функціях. Натомість у поетів-флегматиків та меланхоліків ті ж мовні засоби не такі концентровані. Концентрація синонімів, антонімів, близькозначних слів відбиває велику концентрацію почуття. Цьому ж сприяють і ряди однорідних членів речення. Наприклад, у В. Стуса, творчість якого виявляє переважно інтровертивний тип і холеричний темперамент:
Чи людська добрість - тільки доти добрість,
поки без сил, без мужності, без прав
запомогти, зарадити, вступитись,
стражденного в нещасті прихистить.
Такий же мовний прийом властивий і пристрасній поезії Т. Шевченка: "... за кражу, за вину, за кров...", "... розпнуть, розірвуть, розіпнуть..." та ін.
Сполучення різних психічних типів із певним темпераментом та з іншими психічними ознаками дає різні види психічної основи письменника, з якою пов'язана перевага тих чи тих мовних засобів у його творчості. Так, сполучення інтровертивного типу і схильного до великої концентрації почуттів холеричного темпераменту дає таких поетів, як Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка або В. Стус з їх мовними особливостями, а інтровертний тип у сполученні з меланхолійним темпераментом викликає поезію В. Самійленка, А. Кримського, О. Олеся або П. Тичини.
Як ми вже зазначали, два психологічні типи не є абсолютно протиставними: вони визначаються за домінуючими ознаками. Те ж саме можна сказати й про темперамент. Спроби дослідити мовні особливості у зв'язках із психічною основою поета виявляють певні закономірності, які проте чекають іще нових досліджень.
Loading...

 
 

Цікаве