WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника - Реферат

Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника - Реферат

їхати їм [треба] було на південь, до моря… (О. Гончар). Як видно з прикладів, неповнота речень з пропуском різних призв'язкових компонентів складного члена односкладних речень має відмітний характер: пропуск інфінітивного компонента (виразника власне речової семантики складного члена) є контекстуальним, пропуск прислівника (виразника модальної семантики) вказує на еліптичність речення - (уявлення про неназваний компонент установлюється з власного змісту й будови речення).
5. Специфічну групу в прислівниковій системі становлять інші модальні прислівники, які в нормативній граматиці набули морфологічного статусу службових модальних слів і синтаксичного статусу вставних слів. Це прислівники типу безумовно, імовірно, певне, звичайно, безперечно, можливо, мабуть, дійсно і под. Специфічність таких прислівників полягає в тому, що вони відносяться не до якогось окремого компонента речення, а до речення в цілому, тобто відношення між вставним прислівником і реченням є відношеннями між реченнями: "… вставні конструкції не можуть існувати в іншій формі, ніж речення, оскільки воно, на відміну від слова чи словосполучення, є функціонально самостійною одиницею. Отже, вставні конструкції завжди є реченнями, включеними за правилами синтаксичної комбінаторики в структуру іншого речення, основного за змістом у певному контексті", наприклад: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… (Л. Костенко). Він ішов, очевидячки, з річки, з плавнів… (М. Коцюбинський). Я, природно, не бажав би зв'язувати себе такою обіцянкою (М. Куліш). Іван Тимофійович, видно, вагався (О. Гончар). Вставні речення виражають ставлення мовця до висловленої ним думки, тобто модальні відношення (таку модальність називають суб'єктивною). Речення, виражене модальним прислівником, є односкладною структурою.
Нічим іншим, крім функціонування в ролі модального односкладного речення, вставні модальні прислівники від інших прислівників не відрізняються. Вони мають єдину з іншими прислівниками морфологічну структуру й позначають ознаку іншої ознаки. І.К. Кучеренко, зважаючи на те, що ознака, виражена модальним прислівником, не є чимось існуючим в іншій ознаці, а є нашим знанням про зв'язок якоїсь ознаки з предметом щодо дійсності, назвав цю ознаку відносною (на думку вченого, відносну ознаку іншої ознаки віддалено можна прирівняти до відносної ознаки прикметника, коли ознака не є чимось наявним у предметі: сестрина хустка, Сашків олівець).
6. Реальне обставинне значення прислівників визначає їхню синтаксичну спеціалізацію: обставинні прислівники виражають зовнішні характеристики ситуацій, які відображаються в реченні - є, таким чином, супровідними членами (а, б), з іншого боку, є своєрідними стимулами, мотивами відображеної ситуації, а отже, зумовлюючими обставинами (в, г). Обставинну функцію виконує стабільна група прислівників: з семантикою часу (а), місця (б) причини (в) і мети (г), наприклад: а) Увечері посумую, А вранці заплачу (Т. Шевченко); б) Внизу під вербами розкидані села в садах та вербах (І. Нечуй-Левицький); в) З передачею зошита чомусь не хотілося поспішати (О. Яровий); г) Балабуха навіщось нюхав їх [айстри], хоч вони зовсім не пахли (І. Нечуй-Левицький).
Активно у функції обставин (усіх семантичних розрядів) виступають прийменниково-іменникові сполуки, їх продуктивність зростає з розвитком і ускладненням системи прийменників.
Традиційний статус прийменника - його так звана неповнозначність - послужив тому, що в сучасних граматиках у прийменника навіть "відібрано право" називатися словом. Його характеризують серед інших не-частин мови як аналітичну синтаксичну морфему (субморфему), що переводить субстантив у придієслівну позицію (приадвербіальну) і виражає обставинні відношення25. Виходячи з останнього твердження, можна зробити висновок про синтаксичну сутність прийменника: якщо прийменник - виразник синтаксичних (обставинних) відношень, ставить іменник у позицію члена речення, то, отже, прийменник - носій граматичного значення аналітичного члена речення, вираженого прийменниково-іменниковою конструкцією, тобто прийменник - зв'язка складеного члена речення.
Уперше ця функціональна особливість прийменника була помічена і розкрита у праці О.О. Потебні "Из записок по русской грамматике". Учений робить висновок, що прийменник своїми граматичними рисами аналогічний рисам дієслівної зв'язки, і називає прийменники "чистими зв'язками об'єкта" (ходить около чего). Услід за О.О. Потебнею Д.М. Овсянико-Куликовський розширює вчення про функціонування прийменників, розглядаючи їх як "суть частки речення, що служать для зв'язування додатків і обставин з іншими частинами речення". У наш час послідовно дотримується прийменникової концепції О.О. Потебні і Д.М.Овсянико-Куликовського І.К. Кучеренко. Учений у своїх численних працях дає цілісну характеристику прийменника як частини мови: прийменник - це прислівник з узагальненою семантикою (узагальнено передає значення простору, часу, причини, мети тощо); в силу узагальненості свого значення прийменники є сильнокеруючими словами, бо обов'язково потребують пояснення свого значення в кожному випадку відмінковою формою іменника; сполуку прийменника з іменником логічно розглядати як словосполучення, що виражає єдине, але розчленоване поняття (наприклад, словосполучення біля берези виражає складне поняття місця); прийменниково-іменникові сполуки функціонують у реченні як єдиний член речення (складений додаток чи складена обставина): прийменник виконує роль зв'язки, іменник - іменної частини складеної обставини чи складеного додатка. Наприклад, у реченні Під гаєм в'ється річенька (Л. Глібов) сполука під гаєм - складена обставина, а в реченні Вороний кінь під вершником грає сполука під вершником - складений додаток. Навіть ті дослідники, які вважають прийменники неповнозначними словами, все ж визнають їх найважливішими будівельними компонентами сполук слів, пояснюючи службовий характер прийменників тим, що вони "обслуговують функціонування повнозначних слів у мовленні", а окремі прийменники називають "сигналізаторами значень членів речення", наприклад, у російській мові (як і в українській) такими сигналізаторами значень є прийменники для (значення мети), при (значення умови), из-за (значення причини) тощо.
Логічно обґрунтовані висновки І.К. Кучеренка про лексико-граматичну природу прийменника дають підстави вважати прийменниково-відмінкову конструкцію цілісним словосполученням, у якому опорне слово - прийменник потребує доповнення, пояснення своєї семантики залежним словом з конкретною семантикою. Як і в усіх цілісних словосполученнях, між компонентами прийменниково-відмінкового сполучення виникають внутрішні комплетивні (доповнювальні) відношення. Структуротвірний компонент - прийменник - формує складений член речення, зв'язує його з іншим членом речення, виражає разом із залежним компонентом відношення (переважно обставинні), залежний компонент - іменникова форма - семантично наповнює складений член речення. Таким чином, можна говорити про функціональний розподіл компонентів двочленної структури прийменниково-відмінкового члена речення: прийменник - носій граматичного значення, зв'язка; іменникова форма - основний носій речового значення, іменна частина.
А оскільки прийменники - це прислівники з узагальненою семантикою, немає підстав заперечувати, що прислівник - спеціалізована форма вираження обставини. Це твердження варто лише уточнити - прислівникова сполука (прийменниково-відмінкова форма у традиційному розумінні) та прислівник є основним засобом вираження обставин.
Отже, синтаксична спеціалізація прислівників тісно пов'язується з їхнім реальним значенням. Прислівники, що позначають ознаку іншої ознаки, є спеціалізованими виразниками 1) опосередкованих означень, 2) призв'язкових компонентів складених присудків, 3) призв'язкових компонентів складених головних членів односкладних речень, 4) предикативних модальних компонентів складних головних членів односкладних речень, 5) модальних односкладних речень. Обставинні прислівники є спеціалізованим засобом вираження обставин.
Loading...

 
 

Цікаве