WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника - Реферат

Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника - Реферат

предмета означення залежить від іменника, а при позначенні опосередкованої ознаки залежить від безпосередніх її виразників - дієслова, прикметника та прислівника.
2. Як виразники ознаки прислівники можуть уживатися також у функції призв'язкового компонента складеного присудка. Складений прислівниковий присудок у шкільних і вузівських граматиках розглядається серед складених іменних присудків, оскільки вважається, що ці присудки мають однотипну структуру з останніми і що незмінювані слова (прислівники, інфінітиви) можуть використовуватися у функції іменної частини, бо здатні виражати узагальнені значення, типові для змінюваних форм - імен (тобто тією чи іншою мірою заміщують імена). На думку І.Р. Вихованця, "прислівниковий складений присудок утворюється в результаті транспозиції прислівників у синтаксичну сферу дієслова", при цьому "незмінний прислівниковий компонент "одієслівнюється" саме дієсловом-зв'язкою…".
Однак уживання прислівника у функції призв'язкового компонента складеного присудка, незважаючи на, здавалося б, нетиповість його функціонування в ролі головного члена (прислівникові присудки непродуктивні, малочастотні порівняно з іншими типами присудків), усе ж є фактом мови. Структура прислівникового присудка має свої, відмінні від інших присудків, особливості, пов'язані з його реальним значенням. Як зазначалося вище, здатність прислівника називати ознаку іншої ознаки пояснює його типове придієслівне вживання у функції опосередкованого означення: Він живе добре, вона живе краще. Однак у сполуці з дієслівною зв'язкою прислівник, як і прикметник, може набувати значення часово-способової характеристики підмета: Жити було добре; Жити (є) добре; Жити буде добре; Жити стало краще; Жити стане краще. При цьому реальне значення прислівника зберігається: він є ознакою іншої ознаки, яка в реченні виражена словом у незалежній позиції - інфінітивом і виконує функцію підмета. Предикативні відношення між означуваним словом-інфінітивом і означальним словом-прислівником виражаються дієслівними зв'язками бути і стати в різних часових і способових формах, наприклад: А от розуміти землю - тяжче (М. Стельмах); Йти стало важче (Григір Тютюнник); "Важко бути самотнім", - вирвалося у Тараса Григоровича (З. Тулуб).
Існує ряд прислівників (переважно відприкметникового походження), які послідовно вживаються у значенні призв'язкового компонента. Вони в реченні не поєднуються з дієсловами у функції простого присудка, як інші прислівники, тобто не виконують функції другорядного члена речення. Ці прислівники спеціалізуються на виконанні присудкової функції, і тому їх називають предикативними прислівниками, наприклад: У приміщенні курити заборонено; Гарну книгу читати приємно; Іти в темряві було дуже ризиковано (Д. Ткач); Так утішно дивитися (М. Коцюбинський). Зустрічаються речення, в яких прислівникові присудки означують субстантивні підмети. Найчастіше такі підмети виражаються словами з узагальненою семантикою - займенниками це, все тощо, наприклад: Це було жахливо, це могло порушити всі його плани (О. Гончар); Усе буде гаразд; Усе було по-старому; Полон - це гірше, ніж смерть (О. Гончар).
Прислівникові присудки, як і інші складені присудки, характеризуються роздільним вираженням речового і граматичного значень: прислівниковий призв'язковий компонент виражає речове значення присудка (якісну ознаку чи стан), дієслівна зв'язка дає часово-способову характеристику присудка. Призв'язкова функція більшості цих присудків виступає як єдино можлива для прислівників функція. Отже, прислівники спеціалізуються не тільки на вираженні функцій другорядних членів речення, а й на вираженні призв'язкової функції у складі прислівникового різновиду присудка.
3. Як слова з ознаковою семантикою прислівники можуть виконувати функцію головного члена односкладного безособового речення, в якому предикативна ознака стосується пасивного суб'єкта. Ідеться про речення типу Стало холодно. На душі неспокійно. Дівчинці соромно. На небі видно зорі, головні члени яких прийнято відносити до слів так званої категорії стану (або безособово-предикативних слів, або предикативів). Їх виділяють в окрему групу (чи, навіть, частину мови), абсолютизуючи один з класифікаційних критеріїв - синтаксичний (враховується функціональна особливість прислівникового слова виконувати роль головного члена безособового речення). Такий підхід у визначенні частиномовної належності незмінюваних слів призвів до двозначної їх кваліфікації: те саме слово вважають або словом категорії стану, якщо воно входить у структуру односкладного речення, або прислівником, якщо це слово є структурним компонентом двоскладного речення.
"Стан - це не що інше, як одна з існуючих ознак предметів і явищ. Вона усвідомлюється як один з аспектів емоційно-вольового змісту людської психіки", - визначає поняття стану І.К. Кучеренко. Закономірно, що та сама прислівникова полісемантична лексема може функціонувати в різних позиціях - позиції опосередкованого означення та позиції предикативного члена односкладного речення, тобто позиціях, які заповнюються словами з ознаковою (в тому числі - становою) семантикою, наприклад: Живемо добре. Нам добре. Це стосується означальних багатофункціональних прислівників, утворених від якісних прикметників.
Інша річ, коли прислівник функціонує лише в ролі предикатива. Ці прислівники складають ядро так званих слів категорії стану: їх реальне значення полягає в позначенні стану - психічного й фізичного людей і взагалі істот, стану природи тощо: страшно, досадно, тісно, морозно, вітряно, брудно. Саме значення стану визначило синтаксичну спеціалізацію таких прислівників, що є структурними компонентами складеного головного члена односкладного безособового речення. Оскільки прислівник власною формою не виражає предикативної ознаки, він зв'язується з дієсловами бути, ставати, зробитися, які уструктурі складеного предикатива дають часово-способову кваліфікацію стану, наприклад: Було хмарно і вітряно (А. Головко). В хатині зробилося тихо (Григір Тютюнник). Було свіжо й затишно (Ю. Смолич). Як бачимо, "предикативна функція не менш типова для прислівника, ніж функція обставини чи неузгодженого означення".
4. До слів категорії стану відносять і прислівники з модальною семантикою типу варто, можна, необхідно, можливо, неможливо, доцільно, треба, слід, потрібно та под. Модальні прислівники, як і модальні дієслова (могти, хотіти, мусити) та модальні прикметники (повинен, згодний, ладний), є синсемантичними словами - вони потребують обов'язкового семантичного конкретизатора, тому характеризуються стовідсотковою сполучуваністю з інфінітивом, наприклад: Осяяти землю безщасную треба (Л. Українка). Запобігти лихові не можна було (М. Коцюбинський). Потрібно змалку виховувати в собі почуття бережливого ставлення до зелених рослин (В. Корчагіна). На відміну від попередньо схарактеризованих складених двокомпонентних предикативів, предикативи з модальними прислівниками є трикомпонентними структурами. Такі структури нагадують трикомпонентні присудки змішаного (мають у своєму складі іменний і дієслівний компоненти) типу, пор.: Тихович не спроможний був відвести очей від того видовища (М. Коцюбинський); Я для вас рад жити (І. Франко) і Чи можна забуть, як шуміли гаї у моїй стороні? (В. Сосюра); Треба було щось думати (А. Головко). Структуру такого члена речення формують: 1) дієслівна зв'язка бути в безособових формах (у тому числі в нульовому своєму варіанті), 2) предикативний модальний прислівник, 3) інфінітивний призв'язковий компонент. При нульовому вираженні першого компонента модальні прислівники виконують окремі його функції, зокрема - вони формують структуру прредикатива, є засобом вираження незалежної позиції головного члена односкладного речення. Досить часто зустрічаються речення з трикомпонентними предикативами, в яких пропущено або інфінітивний компонент: Всіх, кого можна [кинути], кинуто на передній край (В. Козаченко); Якщо можна [простити], простіть мені (П. Тичина), або модальний компонент: Не [можна] розірвать з життям мого єднання (В. Сосюра); Розпрощавшись з Наташею, хлопці сіли до вагона -
Loading...

 
 

Цікаве