WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Внутрішня форма слова у семантичній структурі слова - Реферат

Внутрішня форма слова у семантичній структурі слова - Реферат

то", властива і номінативна, і характеризуюча функції. ЛСВ латура визначається не тільки "рідка страва", через наявність ВФ слова ця страва характеризується як їжа для собак, а отже, страва оцінюється як несмачна, неякісна; така, яку не слід вживати людині. Назвою архалук визначається не тільки недалека, нетямуща людина, завдяки наявністі у лексико-семантичного варіанта ВФ ця людина характеризується за інтелектуальними здібностями, а саме - як людина, у якої не вистачає розуму, як рукавів у безрукавки. Кваліфікативність - одна із основних ознак ВФ слова. Якщо не виникає необхідність використовувати її як характеризуючий засіб, ВФ слова стає не актуальною і перестає усвідомлюватися. Навіть у випадку, коли зберігається семантичний зв'язок із вторинним ЛСВ, ВФ слова, втрачаючи кваліфікативну функцію ( через те, що відбувається актуалізація номінативної структури вторинного ЛСВ), залишається поза увагою мовців.
У наведених вище прикладах розглядалась "жива" ВФ слова, коли між номенами полісема на конкретному синхронному зрізі встановлюється семантичний зв'язок, а не про етимологічну ВФ слова, що, як і будь-яке інше мовне явище, може бути застарілою, а то і повністю затемненою. При архаїзації семантичного зв'язку між ЛСВ спостерігається перенесення семантичного компонента, актуалізація якого здійснювалась через ВФ слова, з однієї позиції в іншу у межах семантичної структури конкретної назви. Наприклад, можливий перехід такої структури із інтенсіоналу ЛСВ у його імплікаціонал. Викладене можна проілюструвати словом стріляти, у семантичній структурі якого сема "випускати стріли" входить до складу імплікаціоналу і є одним із проявів інтенсіональної (ядерної) семи "стріляти із будь-якої зброї". Мертвою ВФ слова слід вважати тоді, коли семантичний зв'язок між твірного і похідного ЛСВ руйнується і на даному історичному етапі не усвідомлюється. Втрата ВФ слова (повна чи часткова) може бути викликана різними причинами: суттєвими еволюційними змінами реалії, що визначається з її допомогою, втратою у конкретному мовному середовищі твірного ЛСВ, який може бути замінений іншим споконвічним або запозиченим словом, а також у процесі запозичення, коли при переході слова із одного мовного середовища в інше, ВФ слова втрачається. Проілюструємо останній із згаданих випадків втрати ВФ слова. У південнолемківських говорах відоме слово лапсари "штиблети". Між цим словом і його етимоном немає живого семантичного зв'язку через те, що цей етимон знаходиться у іншій мовній системі - у даному випадку - в угорській мові, у якій слово labszar має значення "литка". Не усвідомлюється представниками південнолемківської говірки і семантичний зв'язок відомого для них слова з угорським szar "халява", у семантичному і дериваційному планах пов'язаного із згаданим угорським словом. Наведений приклад може підтверджувати думку: у зв'язку з тим, що ВФ слова виникає тільки на основі зіставлених ЛСВ у межах полісема, які актуально не усвідомлюються мовцями, на її семантичний зміст не має безпосереднього впливу етимологічна база, якщо вона ніяк не взаємодіє з семантичним складом похідного ЛСВ.
ВФ слова не входить ні в семантичне ядро вторинного ЛСВ, не представлена вона і на її семантичній периферії, хоча на її основі сформоване і те, і інше. Слово повноцінно існує і коли ВФ втрачається, хоча при цьому і відчувається істотна семантична втрата. Для визначення місця ВФ слова у структурі полісемантичного слова, а вона існує саме у структурі таких слів, доцільно як спосіб дослідження використати теорію фреймів (9). Хоча дана теорія і вважається надбанням сучасного мовознавства, схожі думки висловлював у свій час О.О.Потебня, який вважав: "Апперцепція є участь дуже сильних уявлень" у будові нових думок, але у чому ця сила, що формує більшу чи меншу легкість впливу уявлень на нові або поновлені у свідомості сприйняття? Таке питання ( …) допускає переконання, що виникає завдяки досвіду: висловлюючись метафорично, все у душі знаходиться не на одному плані, але або висунуте уперед, або залишається позаду. Полісем може бути представлений як багатоярусне лексико-семантичне утворення (лексико-семантичний фрейм полісема), на кожному із ярусів фрейму знаходиться окрема назва, для якої властивий своєрідний зміст з складною семантичною структурою. Між ЛСВ, що знаходяться на різних ярусах, виникають складні відносини, завдяки яким один із них використовується в якості базового для виникнення і функціонування іншого. ЛСВ у функції внутрішньої форми слова, який ми визнали як первинний, може сприйматися лише у процесі взаємодії первинного і вторинного ЛСВ. ВФ слова усвідомлюється при наявності "живого" семантичного зв'язку, "містка" між лексико-семантичними варіантами. При втраті ВФ слова ні первинний, ні вторинний ЛСВ не страждають: семантичний "місток" не входив до складу семантичної будови жодного із них. Проте така втрата не проходить безслідно. ВФ слова - первинний ЛСВ, що служив базою для виникнення вторинного ЛСВ і його активним фоном у процесі функціонування, - був важливим компонентом побудови полісемантичного слова. Втрата ВФ слова не вплинула істотно ні на первинний, ні на вторинний ЛСВ, які відносно автономні (у складі полісема і при наявності ВФ слова вони могли цю форму не активізувати). Втрата ВФ слова привела до втрати полісемантичного слова, яке без ВФ слова зникло і на його базі утворились гомогенні омоніми. Таким чином, з'ясовувати місце ВФ слова потрібно не у межах одного ЛСВ, хоча на її основі формується і функціонує один із лексико-семантичних варіантів - похідний, ВФ у слові потрібно розглідати як важливий компонент полісема, що складається із двох або більше ЛСВ.
ВФ слова не є окремим фрагментом первинного ЛСВ. ВФ слова - це весь первинний ЛСВ, на базі якого виникає вторинний ЛСВ шляхом надання другій назви першої. Семантичне формування вторинного ЛСВ відбулось на основі відштовхування від семантичної структури ЛСВ-джерела. Причому, у семантичному формуванні вторинного ЛСВ однаково важливі як семантична спільність між ними, так і структури, що їх диференціюють. А отже, щоб викласти зміст ВФ слова, потрібно викласти весьзміст первинного ЛСВ. Визначення однієї або кількох ознак, на базі яких виникає складна семантична взаємодія, завдяки якій кваліфікується первинний ЛСВ як ВФ слова, абстракція, яка має сенс лише тому, що нами у такій спосіб визначаються мотиваційні ознаки -риси, що кваліфікуються як найбільш яскраві, важливі для характеристики зіставлених реалій.
ВФ слова відіграє важливу роль не тільки у процесі виникнення нової ЛСВ, вона впливає і на процес його функціонування, оскільки зіставлення онтологічно неоднорідних явищ як фіктивно однорідних (а завдяки наявності полісемів таке зіставлення можливе) є одним із засобів узагальнення і абстрагування людської свідомості. Необов'язковість семантичного "містка" між ЛСВ не виключає важливість, унікальність такого мовного феномену, як ВФ слова, якщо тільки можна назвати унікальним явище, що властиве всім природнім мовам.
Навіть при втраті ВФ слова ми можемо досліджувати результати її дії - у мовному користуванні лишається сформована на її базі вторинний ЛСВ, а отже, лишається у користуванні матеріально виражений мовний знак, запозичений у ЛСВ-джерела. Як результат взаємодії, ВФ слова лишається у складі вторинноого ЛСВ, що був сформований у процесі взаємодії вихідного і вторинного лексико-семантичних варіантів, як семантичний компонент, колись спільний для обох ЛСВ, що після втрати ВФ слова перестав усвідомлюватися як окрема семантична структура. Образно говорячи, "жива" ВФ слова дозволяла розрізнювати у складі вторинного ЛСВ семантичну спільність, що може бути прирівнена до кореневої морфеми. Втрата ВФ слова, яку можна прирівняти до втрати твірного слова, неминуче привела до лексико-семантичної непохідності вторинного ЛСВ.
Loading...

 
 

Цікаве