WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Кодифікація синтаксичних норм у словнику - Реферат

Кодифікація синтаксичних норм у словнику - Реферат

рівноправні (порівн.: насміхатися з кого, рідше над ким, але глумитися з кого, над ким). Дехто з мовознавців поспішає зробити з цього відповідні висновки. Так, М. Кобилянська, аналізуючи особливості дієслівного керування, розглядає і сполучуваність дієслів глузування. Авторка стверджує, що в мові творів українських письменників першої половини ХІХ ст. надзвичайно поширеними є конструкції з прийменником з (74,1%), а структури з прийменником над займають незначне місце (15,8%). Далідослідниця зауважує: "У сучасній українській літературній мові, як свідчить "Словник української мови", конструкції з + родовий та над + орудний відмінки є рівноправними. Тому можна зробити висновок, що для сучасної української літературної мови типовими є керування при дієсловах глузування як з родовим відмінком з прийменником з, так і з орудним з прийменником над" . Але чи можна дані тлумачного словника беззастережно вважати фактом кодифікації синтаксичної норми, навіть якщо при цьому є посилання на мову авторитетного класика? Адже, як зазначав польський дослідник В. Дорошевський, "факту вживання якоїсь форми великим письменником ще не досить для визнання її зразковою" . Подібні думи висловлюють й інші вчені. "Було б помилкою, наголошує Р. Гельгардт, применшувати роль письменників у становленні мовних норм, але не можна вважати мовну практику художників слова позбавленою всяких недоліків і ставитися до лінгвістичних переконань письменників як до незаперечної догми […]. Якість джерела може бути високою, проте ця обставина, як легко переконатися, ще не робить цю мовну форму ні загальновживаною, ні універсально-зразковою в тих випадках, коли вона типова лише для одного різновиду мовної діяльності" .
У мовознавстві існує думка, що стосовно тлумачних словників "лексико-графічний пуризм" не виправдовує себе, бо вони поєднують у собі завдання і нормативного, і об'єктивно-історичного опису лексики на великому часовому проміжку розвитку мови. Ця суперечність і є причиною того, що від тлумачних словників не можна вимагати категоричної кваліфікації "правильно" чи "неправильно" стосовно нинішньої норми, оскільки вони виступають скарбницею мови, в якій відображені як сучасні мовні факти, так і ті, що вживалися в ній раніше.
Якщо погодитися з тим, що тлумачний словник фіксує не тільки нормативну сполучуваність слів, а й відображає ті зв'язки між словами, що з позицій сучасної норми треба кваліфікувати як застарілі, не характерні для сучасного стану розвитку мови, то в інших типах словників, зокрема перекладних, потрібно відображати тільки нормативну сполучуваність слів. На практиці спостерігається великий різнобій у нормативних рекомендаціях, що відображені в наших лексикографічних джерелах. На дані тлумачного словника орієнтуються укладачі інших словників, зокрема перекладних, орфографічних тощо. Внаслідок некритичного підходу до оцінки синтаксичних варіантів вони узаконюють і такі синтаксичні структури, які на сьогодні треба вважати ненормативними. Прикладів такої "кодифікації" можна знайти безліч. Наприклад, тритомний російсько-український словник рекомендує: насмехаться (над кем-чем) насміхатися, глузувати (з кого-чого, реже над ким-чим); разг. кепкувати, кпитися (з кого-чого, над ким-чим); глумитися (з кого-чого, реже над ким-чим); смеяться (над кем-чем) сміятися (з кого-чого, реже над ким-чим); кепкувати, кпити, кпитися (з кого-чого, над ким-чим); болеть (чем) хворіти (на що, чим) і т. ін. Застереження укладачів словника про те, що вони "прагнули відбити […] нові якості, вироблені українською мовою в радянський період свого розвитку" , тільки засвідчує, що упродовж майже всього ХХ ст. розвиток української мови офіційно трактували лише в плані українсько-російських мовних зв'язків, причому російській мові було відведено роль "могутнього засобу збагачення" лексико-граматичної системи української мови. Не зрозуміло тільки, у яких ситуаціях перекладач може послуговуватися тим лексичним відповідником, що супроводжується рубрикою реже.
Якщо словник Д.Ганича та І.Олійника пропонував до російських конструкцій ходить за грибами, учиться чему, обучаться чему відповідники ходити по гриби, учитися чого, навчатися чого, то тритомний узаконював уже паралельні форми ходити по гриби (за грибами); учитися чого, рідко чому; навчатися чого, рідко чому.
Ще у "Словарі української мови" за редакцією Б. Грінченка при дієсловах женити, женитися, оженитися вказано керовану форму з ким , і таку сполучуваність підтверджує наведений ілюстративний матеріал. Тільки таку керовану форму рекомендують словники І.Огієнка і Г. Голоскевича . Але тлумачний "Словник української мови" узаконює "женитися на кому, рідко з ким" і підтверджує таке вживання ілюстрацією з Т. Шевченка "Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати", хоча ще О. Курило зауважувала, що в Шевченка це "вплив російської складні" . Аналогічно подано і керування дієслова оженитися на кому, рідко з ким, тобто питомо українську форму знову супроводжує, як говорив Б. Антоненко-Давидович, ота "фатальна рубрика рідко".
Чужі впливи особливо небезпечні в царині синтаксису. Небажані запозичення, наприклад, у словниковому складі не руйнують глибинних основ мовного механізму, бо вони відбуваються немовби на поверхні мовної системи і згодом їх можна безболісно позбутися. Але всякі зміни в синтаксисі зачіпають підвалини цілої мовної будівлі. Синтаксична структура, на відміну від лексичної, є постійною основою мови. Як влучно зауважував М. Гладкий, "яким би мінливим не був матеріал нашої поточної лексики, він є тільки потік, що біжить у певних берегах мовних синтаксичних норм, може, таких же тривких і довговічних, як річища великих водяних мас, що змінюються тільки на протязі геологічних періодів" . Деформація синтаксичної системи з першого погляду менш помітна, зате наслідки її далеко глибші й шкідливіші, бо структура речення, зв'язки між словами, вся ота "мовна архітектура" становить ту "найважнішу основу кожної мови, що без неї зостається рабське копіювання з чужої мови" .
Наявність у словниках, які повинні стояти на сторожі літературної мови, здеформованих структур переконує, що синтаксичні норми української мови потребують найпильнішого вивчення і системного впорядкування. Необхідно обережно реставрувати синтаксичний лад української фрази, позбувшись тих численних нашарувань, що нівелюють її національне тло, і створити якісно нові словники, які б регламентували синтаксичну сполучуваність слів.
Loading...

 
 

Цікаве