WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Фонетика. Проблеми теоретичної інтерпретації просодичних характеристик слова - Реферат

Фонетика. Проблеми теоретичної інтерпретації просодичних характеристик слова - Реферат

(слів), так і комунікативних (речень) мовних одиниць. Завдяки контекстові (комунікативній ситуації) семантика аналізованого речення може розвиватися настільки, що виражена ним думка може набути не тільки ширшого змісту, а навіть - протилежного. У нашому прикладі протилежного змісту можна досягти, надавши попередньому змісту чисто іронічного спрямування. Завдяки іронії позитивна оцінка ("гарна") зміниться на негативну ("погана").
Виразність такого прийому як іронія є випробуваною і безперечною. Ще в античній риториці цей прийом описаний як "сократівська іронія", а в термінологічній номенклатурі риторичних фігур він дістав назву - антифразис. Основу антифразису складає явище енантіосемії, тобто вживання слів у протилежному значенні, яке досягається у поєднанні з особливим інтонаційним контуром (виділення наше - Н. П.). Таке визначення вочевидь вимагає уточнення. Якшо йдеться про розвиток лексичної антонімії у межах одного слова, яка дістала назву енантіосемії, то "механізм" розвитку такої антонімії має свою специфіку (пор. значення слова "слава": і як схвалення, і як осуд). Протилежні значення слова слава розкриваються синтагматично в контексті і не потребують "особливого інтонаційного контуру". Розвиток протилежного змісту в аналізованому тут реченні "Гарна дорога була" відбувається саме завдяки "особливому інтонаційному контурові". Беремо в лапки слова "особливий інтонаційний контур", бо поки що не можемо їх однозначно витлумачити. З одного боку, говорити про інтонацію слова як лексичної одиниці на сучасному етапі розвитку фонетичної системи мови вже не маємо підстав. З другого боку, те, що іронія в аналізованому висловлюванні виражається фонетичними (просодичними) засобами мови, є очевидним. Фонетично релевантною ділянкою, яка несе інформацію про зміну смислової структури фрази, є той самий головний наголошений (чи акцентно виділений) склад гар-, але просодична структура його вже інша - провідну роль у ній перебирає на себе тривалість: наголошений голосний значно подовжується. Зазнає змін і тональний контур: з високого висхідно-спадного він перетворюється на висхідно-спадно-висхідний. Всеце свідчить про особливу енантіосемію, мовленнєву, оскільки реалізується вона просодичними засобами усної форми мови. Проблема ж полягає в тому, де провести "демаркаційну" лінію між словесною і фразовою просодією, з одного боку, а відтак і між семантикою слова та семантикою речення - з другого.
У науковій літературі є спроби розв'язання цієї проблеми як на користь першої, словесної просодії, так і на користь фразової просодії (інтонації).
Досліджуючи слово в дихотомічному модусі (слово у мові і мовленні) на матеріалі англійської мови, Л.В. Мінаєва висловила думку про необхідність включення в семантичну структуру слова поряд з лексико-семантичними варіантами варіанту просодичного на тій підставі, що "просодія, маючи семіологічну релевантність, входить у систему мови і тому є невід'ємною частиною будь-якої мовної одиниці... Просодія не може розглядатися як своєрідний футляр для певного змісту... оскільки слова - це двосторонні одиниці і оскільки звернення до їхньої внутрішньої сторони обов'язково передбачає одночасне врахування також і плану вираження, просодичні варіанти є обов'язковими і постійними звуковими оболонками лексико-семантичних варіантів".
Погодитися з цією думкою нам заважає позиційна обмеженість слова, якому автор приписує мовленнєву енантіосемію (просодичний варіант), а саме - тільки позиція інтонаційного центру, де конденсується й зміст всього висловлювання, звичайно ж, у взаємодії з лексичними й синтаксичними засобами мови. В інших позиціях такі перетворення у семантиці слова не відбуваються.
Позиція інтонаційного центру справді підсилює семантичну вагу слова. Навіть так звані неповнозначні слова (прийменники, сполучники, частки), потрапляючи в цю позицію, "прояснюють" своє лексичне значення, (пор.: Я поклав книгу не на стіл, а під стіл). Семантика акцентного виділення має широкий спектр. Поле дії семантики акцентного виділення - все висловлювання. Особливо виразно це виявляється, коли фігура антифразису реалізується на дієслові, як синтаксичному й інтонаційному центрі речення - фрази.
Так, наприклад, на запитання Ти напишеш йому листа? репліка-відповідь Напишу при відповідному просодичному оформленні може мати два протилежні значення: позитивне і негативне. Це явище описане в українській, англійській і російській мовах як імпліцитне заперечення, тобто таке заперечення, яке виражене не вербально, а інтонаційно.
Є й інші спроби інтерпретації впливу фразової просодії на одиниці нижчих рівнів висловлювання, зокрема на реалізацію сегментних одиниць. Під цим кутом зору розглядає подовження тривалості голосних О.І. Комісарова. Проте описувані нею факти функціонально значущого розтягування (подовження вимови) голосних свідчать не про комунікативно мотивовані варіанти реалізації сегментних одиниць (фонем), а про варіантність просодичної структури комунікативних одиниць - висловлювань.
Можна навести тут і інші приклади смислової конотації, вираженої просодично. Так, розтягуванням тривалості наголошеного голосного у фразах Спе-е-ка!, Люде-е-й логічний зміст (констатація факту) доповнюється атрибутивністю (квалітативною або квантитативною ознакою), а також оцінкою ступеню її вияву, які вербально тут не виражені.
Замість висновку.
Словникове слово є своєрідним стоп-кадром, вихопленим з реального мовного життя слова. Окремі ознаки "живого" слова інколи потрапляють і до словників. Це, по-перше, знак наголосу (щоправда, тільки в разі його варіативності щодо місця в слові, пов'язаної або з варіантами норми або зі смислорозрізнювальною функцією), а по-друге, ремарки типу ірон. (іронічно). Щодо другої ознаки, то вона, на наш погляд, стосується слова як одиниці комунікативної, тобто слова як потенційного мінімуму фрази, а не як номінативної одиниці.
Loading...

 
 

Цікаве