WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Прізвища Лубенщини на -енк-о (-єнк-о) - Реферат

Прізвища Лубенщини на -енк-о (-єнк-о) - Реферат


Реферат на тему:
Прізвища Лубенщини на -енк-о (-єнк-о)
Суфікс -енк-о(-єнк-о) є найпоширенішим і найхарактернішим формантом сучасних українських прізвищ, тому в ономастиці йому приділено вже багато уваги. Проблеми генези суфікса -енк-о торкалися в своїх працях В.Сімович, С.П.Бевзенко, О.Б.Ткаченко, А.Степович, М.Л.Худаш, І.Фаріон та інші. А питання створення і розвитку украінських прізвищ на -енк-о(єнк-о), їх деривації, територіального поширення в діахронії та синхронії розглядали Р.І.Осташ, І.Д.Сухомлин, О.Д.Неділько, В.Д.Познанська, Т.В.Марталога, Ю.К.Редько та інші ономасти, які досліджували антропонімійні системи різних регіонів України.
За даними М.Худаша, антропоніми з цими формантами фіксуються уже в першій половині XV століття в латино-польських писемних пам'ятках, що належать західноукраїнським територіям. Ці патронімічні назви первісно мали демінутивне значення, і згодом почали домінувати в Східній Україні, що не збігається з їх першими фіксаціями. У XVII столітті у "Реєстрі усього Війська Запорозького після Зборівського договору 1649 року" за частотою вживання прізвищеві назви з суфіксом -енк-о стоять на першому місці, їх число перевищує 22 тисячі, що становить 56% від загальної кількості зареєстрованих .
На сучасному етапі прізвища на -енк-о поширені в усіх без винятку областях, але найбільше їх у східній частині України, в той час як на західноукраїнській території вони зустрічаються рідко, ледве перевищуючи 1%.
У зібраному нами антропонімійному матеріалі Лубенщини нараховується 353 прізвища на -енк-о(-єнк-о) (загальна кількість носіїв - 7304чол.). Це становить 24% від загальної кількості записаних прізвищ. Вони характеризуються певними особливостями як щодо семантики, так і щодо походження та структури їх твірних основ. За особливостями твірних основ прізвищ на -енк-о їх можна розподілити на кілька груп.
1.Прізвища, лексичною базою яких є церковно-християнські імена:
а) чоловічі імена різної структури;
б) жіночі імена різної структури.
2.Прізвища, похідні від автохтонних особових імен і їх дериватів:
а) імен відкомпозитного походження і їх дериватів;
б)давньослов'янських імен відапелятивного походження та відапелятивних індивідуальних прізвиськ.
3.Прізвища, базою яких є апелятивні назви особи:
а) за професією чи заняттям;
б) за місцем походження чи проживання;
в) за етнічною приналежністю.
1.Прізвища, лексичною базою яких є церковно-християнські імена.
А. Твірними основами цієї групи прізвищ виступають адаптовані канонічні церковно-християнські імена різної структури - повні, усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні варіанти: Демиденко, Гавриленко, Василенко, Трохименко, Максименко, Філенко(< Філь< [Тео]філь), Філоненко(<Філон< Фил[им]он), Васенко (<Вась< Вас[иль]), Костенко, Савенко (< Сава< Сав[елій]), Хоменко, Юрченко, Костюченко, Омельченко, Дорошенко.
У деяких прізвищах спостерігається варіантність форм твірних основ. У прізвищах Явтушенко і Євтушенко, Яременко і Єременко, Якименко і Єкименко, Ахременко і Охріменко наявна типова фонетична риса українського іменника, що полягає у заміні церковно-слов'янського початкового а на о та початкового є на я, о. Варіанти прізвища Самійленко і Самойленко відображають фонетичну рису лубенських говірок. У закритому наголошеному складі перед твердим або м'яким приголосним і перед й давнє [ о ] в лубенських говірках перейшло в [ і ] з пом'якшенням попереднього приголосного, ... хоча рефлексація давнього [ о ] в окремих словах має відхилення, і у частині говірок [ о ] збігається або вживається паралельно з [ і ].
Окремі усічено-суфіксальні особові імена, що мотивують сучасні прізвища Лубенщини, важко співвіднести з певними християнськими іменами. Однак поширеність таких назв у пам'ятках XVI століття дає підставу вбачати у них закономірні утворення. Найуживанішими серед них були імена з формантами -шъ, -цъ(-ць), -хъ, -хно, -нъ(-нь), -сь(-сьо), вони і стали твірною базою прізвищ : Ісенко< Ісь, Ісьо, Фесенко< Фесь, Єсенко<Єсь, Гріненко<Гринь, Даценко<Даць, Доценко<Доць, Луценко<Луць, Ярошенко<Ярошъ. Припускаємо, що мотивуючі основи є дериватами імен Іван або Йосип, Федос, Єсифъ<Иосифъ, Григорій, Данило або Давид, Дорофій або Дометій, Лукиан, Ярема.
У суфіксованих твірних основах найчастіше виступали форманти -к-о, -усь, -ик. Останні два в антропонімах виконували демінутивну функцію (Петрусенко<Петрусь, Демусенко<Демусь, Павліченко<Павлик, Петіченко<Петік), а суфікс -к-о утворював демінутиви, як правило, від повних імен або уже попередньо суфіксованих: Ромащенко< Ромасько< Ромась< Роман, Іващенко< Івасько< Івась< Іван, Миронченко< Миронко< Мирон, Данильченко< Данилко Савченко, Зінько> Зінченко), |х|:|ш| (Явтух>Явтушенко). Цікаві зміни спостерігаємо у похідних, твірні основи яких закінчуються на |с'к| (Васько, Масько, Юсько): спочатку відбувається чергування |к|:|ч| (Вас'ко> Васченко), а потім -- регрисивна асиміляція приголосних за місцем і способом творення [с]>[ш]: Ващенко, Мащенко, Ющенко.
Б. Прізвища на -енко, що походять від жіночих імен різної структури.
Іменування жінки на Лубенщині, як і на інших територіях, служило засобом ідентифікації особи лише в окремих випадках, тому і утворень цього типу дуже мало: Наталенко, Векленко, Мариненко, Ганненко, Марюхненко, Катренко, Христіченко, Фенченко< Фенька< Феня< Федора, Сонченко< Сонька< Соня< Софія, Улянченко, Варченко, Пріщенко< Пріська, Гапченко, Солошенко< Солоха< Соломія. Вірченко< Вірка<Віра-- це єдине утворення від жіночого слов'янського імені, тому і розглядаємо його у цій групі.
2. Прізвища, в основах яких відображені автохтонні особові імена.
Слов'янські автохтонні імена та їх демінутивно-гіпокористичні утворення мають відповідне наукове висвітлення в ономастичній літературі. В українській антропоніміці їм присвячена монографія М.О.Демчук, яка класифікує їх за трьома різновидами: а) імена-композити; б)імена відкомпозитного походження (усічені і усічено-суфіксовані деривати); в) імена відапелятивного походження. Чіткого розмежування між другим і третім різновидом немає, бо скорочені і суфіксальні деривати слов'янських імен-композитів, що творилися від апелятивів, були співзвучними з відповідними загальнорозмовними лексемами і інколи із церковно-християнськими іменами. Тому твірну основу прізвища Голенко можна інтерпретувати і як усічення якогось із імен-композитів Голъ(<Гол[ислав]; Hol[obud] -Д.,58.), і як первісно нечленний прикметник гол--"голий"; твірну основу прізвища Радченко можна розглядати як суфіксальне відкомпозитне ім'я Радко (<Рад[ислав], Рад[миръ], [Буди]радъ; болг. Рад[ивой]; серб. Rad[osin]; хорв.Rad[oboj]; п. [Bogu]rad -- Д.,63.) і як варіант від канонічного імені Родіон (Радивон).
Аналізуватимемо наш матеріал,
Loading...

 
 

Цікаве