WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи - Реферат

Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи - Реферат

просодичні субституції є не такими контрастними, менш "помітними", а відтак і стійкішими.
Наша спроба аналізу зон розвитку просодичної інтерференції в українській мові під впливом російської мови базується на даних типологічного вивчення інтонації української, російської та білоруської мов, описаних у монографії "Типологія інтонації мовлення"8, одним із співавторів якої є автор цієї статті. Крім того, у статті використані також дані досліджень Т.М. Ніколаєвої9 та Л.І. Прокопової10, а також власні спостереження за мовленням.
На основі цих даних можна зробити загальний висновок, що просодична інтерференція виявляється як у тональній, так і в темпоральній та ритмічній підсистемах просодичної системи.
Зони інтерференції в тональній підсистемі
У тональній підсистемі української та російської мови є як типологічні ознаки, так і ознаки специфічні, відмінні. Саме в перенесенні специфічних ознак з однієї мови в іншу і виявляється просодична інтерференція. Типологічною рисою інтонаційних систем української і російської (і не тільки цих мов) є розрізнення комунікативних типів фраз (розповідь, питання і спонукання) за загальним тональним контуром. Так, для інтонації розповіді в українській і російській мовах спільним є висхідно-спадний тональний контур. Тональний максимум розміщується на початку фрази, на першому наголошеному складі. Збіг тонального максимуму з семантичним центром не властивий для розповіді в обох мовах. Однакове в обох мовах і співвідношення ініціальних та фінальних частотних рівнів розповідних фраз - ініціальний завжди вищий від фінального.
Динамічні контури розповідних фраз в обох мовах також подібні - амплітуда інтенсивності має спадний або висхідно-спадний характер з максимумом на перших наголошених складах.
Специфічні ознаки тонального контуру розповіді локалізуються на певних його ділянках, утворюючи т.зв. тонку (глибинну) інтонаційну структуру розповідної фрази. Це такі ознаки, як характер частотних змін (інтервали між наголошеним і переднаголошеним чи післянаголошеним складами інтонаційного центру, швидкість піднесення чи спаду тону, частотний діапазон усієї фрази). Аналіз названих ознак дає підстави для висновку про повільніший і рівніший рух тону в тональнійшкалі української мови, порівняно з російською. Тут і пролягає зона просодичної субституції.
Зони інтерференції в темпоральній підсистемі
До специфічних ознак інтонації розповіді в українській мові належить темпоральна характеристика - максимальний час звучання останнього наголошеного складу фрази. Максимальним часом звучання характеризується в українській мові також післянаголошений склад в абсолютному кінці фрази. Натомість у російській мові для післянаголошеного голосного, незалежно від його позиції у фразі, характерна мінімальна тривалість порівняно з наголошеним і переднаголошеним. Ця закономірність розподілу часу звучання зберігається і в просодиці кожного слова російської фрази. З цією акцентно-ритмічною будовою і пов'язане явище редукції голосного у першому післянаголошеному складі, що є типовою рисою російського усного мовлення, і зовсім не властиве українському мовленню, а відтак свідчить і про відмінність у ритмічній організації української і російської фрази. Перенесення цієї риси на ґрунт українського мовлення порушує його ритмічну структуру.
Тонально-динамічний і темпоральний контури питальних фраз в українській і російських мовах в основному подібні. Специфічною рисою російських питальних фраз є більший частотний діапазон.
Інтонаційна організація спонукальних фраз в українській і російській мовах у багатьох рисах є спільною. Специфічна риса інтонації спонукання української мови - уповільнення вимови кінця фрази. Для російської мови таке темпоральне оформлення спонукальних фраз не характерне.
Таким чином, найбільша ймовірність розвитку просодичної інтерференції в українській мові під впливом російської (і навпаки) лежить у зоні темпоральних ознак. За даними, наведеними у "Типології інтонації мовлення", темп мовлення в українській мові повільніший (1, 27), ніж у російській мові (1), що дає підстави для висновку про відсутність в українській мові тяжіння до часової компресії і наявність її в російській мові.
До інтерферуючих ознак, крім щойно розглянутих розрізнювальних (специфічних) ознак інтонаційних структур основних інтонаційних типів, відносяться і просодичні ознаки, які розрізняють їх модально-експресивні варіанти. Але останні, ще чекають на своїх дослідників.
Проблеми фонетичної інтерференції на сегментному і суперсегментному рівнях актуальні як у цілому для теорії взаємовпливу мовних систем, так і для розв'язання питань прикладної лінгвістики, зокрема методики викладання рідної та іноземних мов.
1Українська мова. Енциклопедія. - К., 2000.- С. 752 ; 2 Там само; 3Див.: Щерба Л.В. О понятии смешения языков // Избр. работы по языкознанию и фонетике. - Л., 1958. - Т.І; Карлинский А.Е. Основы теории взаимодействия языков и проблема интерференции. АДД. - 1980; Метлюк А.А. Взаимодействие просодических систем в речи билингва. - Минск, 1986. - С. 110; 4Супрун А.Е. Лингвистические основы изучения грамматики русского языка в белорусской школе. - Минск, 1974.- С. 144; 5Тонкова-Ямпольская Р.Б. Становление физиологических механизмов в речи // Исследования языка и речи. - Т. 60. - М., 1971. - С. 5-12; 6Вайнрайх У. Языковые контакты. - К., 1979. - С. 23; 7Там само; 8Багмут А.Й., Борисюк І.В., Олійник Г.П., Плющ Н.П. Типологія інтонації мовлення. - К., 1977. - С. 405; 9Николаева Т.М. Типологическое изучение фразовой интонации славянских языков. (Перспективы исследования) // Исследования по славянскому языкознанию. - М., 1971; 10Прокопова Л.І. Тональні акценти у німецькій та українській мовах - вступ до контрастивного вивчення просодичних систем // Нариси з контрастивної лінгвістики. - К., 1979.
Loading...

 
 

Цікаве