WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи - Реферат

Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи - Реферат

української мови, але й до комунікативних перешкод.: вихі[т] (замість вихі[д]); холо[т] (замість холо/д/); гри[п] (замість гри/б/); гара/ст/ (замість гара/зд/) і под.
Досить поширеною є також субституція української твердої /ч/ російською палатальною /ч'/: /ч'ас/ замість /час/; /хоч'у/ замість /хочу/; /ч'ому/ замість /чому/ і под.
Диспалаталізація українського м'якого /ц'/ також є наслідком російського інтерференційного впливу. Напр.: адміністра/ци/я замість адміністра/ці/я, кваліфіка/ци/я замість кваліфіка/ці/я і под.
Інтерференційним впливом рис фонетичної системи російської мови на фонетичну систему української мови можна пояснити порушення живого фонетичного чергування шиплячих зі свистячими: перемо/ж/ці замість перемо/з'/ці, запоро/ж/ці замість запоро/з'/ці; сміє/ш/ся замість сміє/с'/ся і под.
У системі українського вокалізму зонами фонетичної субституції є:
1) редукція голосних у кінці слова: пита/й/ замість пита/йе/; Укра/і/на замість Укра/йі/н/а і под.;
2) напружене /и/ під впливом російського /ы/: К/ы/їв замість К/и/їв; в/ы/сок/ы/й замість в/и/сок/и/й і под.;
3) африкатизація (дзекання, цекання) українських палатальних зімкнених /д'/ та /т'/: хо/дз'/я/ц'/ замість хо/д'/я/т'/; пишу/ц'/ замість пишу/т'/, /дз'/іти замість /д'/іти і под.;
4) порушення евфонічних чергувань приголосний/голосний: писав в зошиті замість писав у зошиті; з рук в руки замість з рук у руки і под.
Розглянуті найпоширеніші типи фонетичної інтерференції на сегментному рівні української мови є наслідком притуплення у носіїв мови українського фонологічного слуху ("фонологічного сита").
Зони фонетичної інтерференції в суперсегментній (просодичній) підсистемі фонетичної системи української мови
У методиці викладання іноземних мов просодія мовлення перебуває у центрі уваги, оскільки саме в цій ділянці, як стверджує більшість авторів, спостерігається найбільше помилок, яких припускаються ті, хто опановує нерідну мову. Річ тут не тільки в тому, що в процесі вивчення нерідної мови, той, хто її вивчає, вносить у цю мову типові для рідної мови просодичні закономірності, оскільки сприймає звучання чужої мови через призму фонетичної структури рідної мови. Стійкість просодичної інтерференції зумовлюється, на наш погляд, ще й іншою причиною - неоднаковою послідовністю оволодіння фонетичною будовою рідної мови (М1) і мови нерідної (М2).
Механізм засвоєння фонетичної будови рідної мови й мови іноземної різний: у рідній мові спершу засвоюється просодія (інтонація), а потім (через склад як найменшу вимовну одиницю) пізнаються звуки. Найлагідніші слова, але вимовлені з "нелагідною" інтонацією, дитина сприйме саме як нелагідні, неприємні, і - навпаки. У праці Р.Б. Тонкової-Ямпольської доведено, що інтонаційний слух у дитини формується раніше, ніж слух фонематичний5. Що ж до оволодіння фонетичною будовою М2 (особливо в умовах штучної, аудиторної, двомовності), то цей процес відбувається у зворотньому напрямі: спершу засвоюються звуки, а потім - просодія (інтонація) мовлення.
Володіючи стійкими навичками сприйняття і відтворення одиниць просодії рідної мови, студент чи учень уподібнює до них просодичні моделі й одиниці виучуваної мови. Неадекватна інтерпретація просодії виучуваної мови веде до інтерференції - змін у реалізації білінгвом просодичної системи М2 під впливом системи рідної мови, що ведуть до відхилень від норми у М2. Такі відхилення часто називають акцентом. Крім того, просодична інтерференція може призводити до серйозних ускладнень у розумінні змісту усного висловлювання, оскільки зміст будь-якого висловлювання включає поряд із лексичним значенням слів, граматичними формами і синтаксичними структурами також і значення просодичних (інтонаційних) структур зі всіма можливими відтінками.
Сучасна теорія фразової просодії зосередила увагу переважно на просодичних системах окремих мов. Що ж до зіставно-типологічних досліджень, то вони проводяться рідко і, як правило, не зачіпають питань інтерференції. Відтак, як зазначає відомий дослідник мовних контактів У. Вайнрайх, ще немає даних про взаємовплив мов у цій ділянці6.
Через відсутність контрастивних досліджень вивчення взаємодії просодичних систем мов, які перебувають у тих чи тих контактах, виявляється дуже складним. Ця складність характеризує як опис просодичної інтерференції, що виникає в умовах штучної (аудиторної) двомовності, так і опис просодичної інтерференції, що виникає в умовах т.зв. природньої (у нашому випадку - масової українсько-російської) двомовності. Різниця лише в тому, що в умовах штучної двомовності основна мета полягає у вивченні М2, тобто увага з самого початку спрямовується на досягнення "чистоти і правильності" виучуваної мови, яка виступає у своїй стандартизованій літературній формі.
В умовах же масової українсько-російської двомовності, коли носії різних мов безпосередньо спілкуються у процесі їхньої практичної діяльності, основна мета спілкування полягає в обміні інформацією, а форма висловлення цієї інформації відсувається на задній план, або й зовсім занедбується. Останнім пояснюється високий ступінь проникності просодичних систем контактуючих мов. А з погляду власне лінгвістичного нам видається досить слушною думка, висловлена У. Вайнрайхом, про те, що близькість структур мов, які взаємодіють, створює особливо сприятливі можливості для розвитку інтерференції. І хоча деякі автори вбачають суперечність цієї думки У. Вайнрайха з ним же висловленою думкою про те, що "чим більші відмінності між системами", тобто чим більше у кожній з них властивих лише їй форм і моделей, тим більшою є проблема вивчення і потенційна ділянка інтерференції7, мовні факти свідчать про те, що просодична інтерференція між близькоспорідненими мовами не тільки легше виникає, але й зачіпає глибинніші структури, оскільки при контактуванні близькоспоріднених мов
Loading...

 
 

Цікаве