WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи - Реферат

Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи - Реферат


Реферат на тему:
Стилістичний вимір фонетичних одиниць української мови: фонетичні тропи
У терміносистемі теорії мовних контактів інтерференція визначається як взаємодія мовних систем при двомовності, наслідком якої є відхилення від норм у нерідній мові під впливом рідної мови. При цьому термін "двомовність" застосовується і до ситуації індивідуального володіння двома мовами, і до ситуації колективного або масового володіння двома мовами. Ступінь володіння другою мовою може бути різний: від елементарного до повного (вільного).
В Україні, як свідчить енциклопедія "Українська мова", "найбільшого поширення набула українсько-російська двомовність, пов'язана з уживанням мовцями поряд з рідною українською російської мови: вільне володіння останньою, за даними перепису 1989, зазначили 59,4% українців, що визнають рідною мову своєї національності. Друге місце за кількістю носіїв в Україні належить російсько-українській двомовності: серед опитаних 11,34 млн.росіян (32,7 %) засвідчило вільне володіння українською мовою"1.
Проте між даними перепису і матеріалами соціолінгвістичного дослідження мовної ситуації в Україні є істотні розбіжності. В Україні українсько-російська двомовність набула рис асиметрії, оскільки звуження сфер функціонування української мови, зумовлене відповідною мовною політикою, призвело фактично до диглосії. "Фактично колективна українсько-російська двомовність була перехідним етапом у процесі витіснення з ужитку рідної мови"2. За такої мовної ситуації в Україні найбільш поширеними є два типи інтерференції між українською (М1) і російською (М2) мовами. Перший тип інтерференції полягає в перенесенні особливостей (фонетичних, лексичних, граматичних тощо) російської мови в українську мову (М2 ? М1). Другий тип інтерференції - перенесення особливостей української мови в російську (М1 ? М2). Інші типи інтерференції, які спостерігаються, наприклад, при так званій штучній3 двомовності, що виникає в аудиторних (класних) умовах навчання українців іноземної мови, або навчання іноземців української мови, мають свою специфіку і не входять тут у наше завдання.
Предметом нашого розгляду є фонетичний рівень інтерференції першого типу - відхилення від фонетичних норм в українській мові під впливом російської мови.
Українсько-російську двомовність в Україні як масову й близькоспоріднену сьогодні характеризує ще й така особливість, як широке поперемінне використання білінгвами у різних ситуаціях то української, то російської мов, що разом зі структурною близькістю цих мов є основним джерелом змішування засобів обох мов, взаємного проникнення елементів їхніх систем у мовленні білінгвів.
Аналізуючи сучасний стан українсько-російської двомовності у контексті теорії мовних контактів, можна констатувати, що для переважної кількості українсько-російських білінгвів характерним є той тип4 співвіднесеності двох мовних систем, при якому відсутнє їх чітке протиставлення, безпосереднім наслідком чого є змішування, т.зв. суржик.
Оскільки взаємодія мовних систем відбувається через індивідів, які використовують дві мови як засіб спілкування, то є підстави говорити про різний ступінь змішування, який залежить від мовної компетенції індивіда - що вищий ступінь мовної компетенції індивіда, то нижчий ступінь змішування мовних систем.
Відомо, що при мовних контактах будь-якого типу найбільш проникною для іншомовних впливів є лексична система. Найбільш стійкою вважають морфологічну будову, далі - фонетичну систему і синтаксис. Про велику проникність лексичної системи мов свідчить наявність у різних мовах досить великого шару запозичень, які в теорії мовних контактів оцінюються позитивно, оскільки, як правило, є вмотивованими і збагачують мову, що їх запозичує. З лексичними ж інтерферемами мовна система бореться, вони залишаються лише в мовленні індивідів-білінгвів з невисоким ступенем мовної компетенції.
Інша картина спостерігається на фонетичному рівні. При відносно великій стійкості фонетичної системи, про що свідчить той факт, що фонетика мало здатна змінюватися як система загальнонародної мови, у мовній практиці індивідів - білінгвів і навіть цілих груп фонетична будова однієї мови часто зазнає інтерференційного впливу іншої мови. Фонетична інтерференція поширюється як на сегментну підсистему фонетичної системи мови, так і на суперсегментну (просодичну) підсистему.
Зони фонетичної інтерференції в сегментній підсистемі
фонетичної системи української мови
У сегментній підсистемі української мови найпоширенішим типом фонетичної інтерференції є субституція, яка виявляє свою дію і на парадигматичній і на синтагматичній вісі. У фаховій літературі побутує думка про те, що субституції не вносять значних порушень у фонетичну систему мови, яка зазнає інтерференційного впливу цього типу, і не викликають труднощів у спілкуванні з одномовними особами. Деякі автори навіть пояснюють фонетичні субституції "лінгвістичними лінощами" двомовних осіб, які не хочуть докладати великих зусиль, щоб дотримуватися "тонкощів" вимови.
Тим часом фонетичні субституції можуть призвести не тільки до порушення орфоепічних норм, а й до істотних змін у фонетичній системі мови. Це стосується насамперед інтерференційного впливу на українську звукову систему російського позиційного оглушення дзвінких шумних приголосних, внаслідок чого розвивається нейтралізація протиставлення приголосних фонем української мови за диференційною ознакою дзвінкість-глухість: бу[ф] (замість буў), Киї[ф] (замість Киї[ў]), по[ф]торення (замість по[ў]торення і под.
Заміна української фонеми /в/ російською фонемою /ф/ може призвести до виведення української фонеми /в/ з класу сонорних і переведення її до розряду шумних.
Заміна дзвінких шумних української мови на глухі в сильній позиції (кінець слова) призводить не тільки до порушення фонетичного закону
Loading...

 
 

Цікаве