WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Словники та їх роль у житті освіченої людини - Реферат

Словники та їх роль у житті освіченої людини - Реферат

Лінкевич та ін., за ред. М. Гладкого і К. Туркала; В. Підмогильний і Є. Плужник; М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич - укладачі найповнішого і найдокладнішого словника), військ, справи (В. Євтимович, С. і О. Якубські), шкільництва (П. Горецький та ін.) та ін. Серед цих словників слід згадати, зокрема, "Словник ботанічної номенклатури (проект)" (1928, лат.-укр. з укр. покажчиком, понад 25 000 укр. назв), багатий на синоніміку; г) з-поміж ін. типів словників виділяються "Історичний словник українського язика" за ред. Є. Тимченка (1930, 1932; вийшли випуски на літери А - Ж); "Німецько-український словник" І. Шаровольського (1927, бл. 20 000 слів), правописні словники (Г. Голоскевич, Г. Сабалдир, О. Ізюмов), кілька словників іншомов. слів (3. Пиптенко, Г. Бойків, О. Ізюмов та ін.).
Другий етап охоплює період з 1933 до серед. 50-х pp. і характеризується: по-перше, помітним звуженням словникар, роботи (зокрема, у зв'язку зі згортанням українізації, репресіями проти укр. мовознавців); по-друге, значним уніфікуванням укр. лексики в словниках (з обмеженням синоніміки з нар. мови, "саморобних" відповідників з укр. коренями замість іншомов. слів тощо).
Третій етап розвитку Л. (кін. 50-х - кін. 80-х pp.) характеризується: по-перше, значним розширенням словникар, роботи і появою ряду як традиційних для укр. Л., так і нових типів словників; по-друге, певним послабленням ідеол. тиску на неї (щоправда, зі значними коливаннями в різні роки). Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні: "Українсько-російський словник" за ред. І. Кириченка (т. 1 - 6, 1953 - 63) - найповніший до 70-х pp. словник укр. мови (бл. 122 000 слів), з великим ілюстрат. матеріалом (проте наявність у ньому явних русизмів, таких, як забой, кумушка, нашенський, ненастя, получати, розлюбезний, трепло та ін., свідчить, що його укладачі ще не повністю позбулися практики поперед, років); "Українсько-російський словник" (1-е вид. 1964, за ред. В. Ільїна, бл. 65 000 слів); "Українськоанглійський словник" М. Подвезька (1957, бл. 60 000 слів) і "Польсько-український словник" за ред. Л. Гумецької (т. 1 - 2, кн. 1 - 3, 1958 - 60, бл. 100 000 слів); "Німецько-український словник" В. Лещинської та ін. (1959, бл. 50 000 слів); "Французько-український словник" (1955) і "Українсько-французький словник" (1963) О. Андрієвської і Л. Яворської (кожен бл. 50 000 слів), "Російсько-український словник" (т. 1 - 3, 1-е вид. 1968, редактори томів С. Головащук, Л. Коробчинська, М. Пилинський) - один з найповніших і найдокладніших рос.-іншомов. словників (бл. 120 000 слів); "Англо-український словник" М. Подвезька і М. Балли (1974, бл. 65 000 слів); "Болгарсько-український словник" І. Стоянова і О. Чмир (1983, 43 000 слів); "Чесько-український словник" (т. 1 - 2, 1988 - 89, бл. 80 000 слів) та ін.; б) тлумачний "Словник української мови" в 11 томах (1970 - 80) - найповніший і найдокладніший на сьогодні словник укр. мови (понад 134000 слів); в) термінол. словники - переважно російсько-українські, організацію створення яких покладено 1957 на Словникову комісію при АН УРСР під кер. Й. Штокала, а з 1969 - на Комітет наукової термінології АН УРСР. З 1959 по 70-і pp. видано бл. 30 галуз. рос.-укр. словників, серед яких виділяються "Російсько-український технічний словник" (1961, 80 000 слів-термінів) і "Російсько-український сільськогосподарський словник" (1963, понад 32 000 слів).
Четвертий етап (від поч. 90-х pp.) характеризується: по-перше, активізацією словникової роботи у зв'язку зі становленням України як самост. держави; по-друге, помітною відсутністю єдиних методол. засад і навіть орфогр. принципів (можна провести певні аналогії між цим етапом і 1917 - 33). З одного боку, безпосередньо продовжується лексикогр. практика попередніх років, у руслі якої перевидано кілька термінол. словників кін. 50-х - поч. 60-х pp. і видано кілька нових без належної ревізії лекс. норм укр. мови минулих років. З другого боку, наявна тенденція до повернення традицій укр. словникарства кін. 19 - 1-ї третини 20 ст. (з униканням іншомов. слів, посиленою увагою до нар. лексики, "куванням" слів) та правопису 1928. Найбільшого сусп. резонансу в цьому плані набув "Російсько-український медичний словник" О. Мусія, С. Нечаєва, О. Соколюка, С. Гаврилюка (1991, з кількома перевиданнями), де з кількох пропонованих укр. відповідників на ост. місці подається той, що вважався досі найприйнятнішим або й єдиним (рос. акушер - укр. пологознавець, бабич, акушер; рос. амбулаторний - укр. рухомий, приходячий, легкий, амбуляторний, амбулаторний).
Серед українських словників є чотири, що сильно вирізняються на тлі інших: "Українсько-німецький словник" Є.Желеховського і С.Недільського, "Словарь української мови" Б.Грінченка, "Правописний словник" Г.Голоскевича, і "Російсько-український словник" (редактори: В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова; головні редактори: акад. А. Е. Кримський, акад. С.О. Єфремов). Про перший словник - іншим разом. Словник Б.Грінченка не раз перевидавався: 1924 і 1925 (двічі фототипічним способом); 1927 - 28 - за ред. С. Єфремова та А. Ніковського з додатком нових матеріалів (т. 1 - 3, літери А - Н; кожному тому передують статті, що висвітлюють історію підготовки словника); 1937 - за ред. А. Хвилі із застосуванням тогочасного правопису (без передмови Б. Грінченка; вийшов тільки т. 1, літери А - Ж); 1958 - 59 (фотомех. способом з 1-го видання); 1996 (фототипічне; зі вст. словом О. Тараненка); 1996 - 97 (фототипічне); у т. 2 останніх двох видань додано пропущену в ін. виданнях (крім видання за ред. С. Єфремова та А. Ніковського) частину Захи?дный - захурч?ты, написану переважно рос. графікою. видання 1907 - 1909 рр.). Якість друку (принаймні в останніх виданнях) відповідна. Варто було б перевидати, перенабравши текст (причому бажано видання за ред. С. Єфремова та А. Ніковського) і зробивши потрібні правки. Ну й, звісно, розмістити в Інтернеті. Може й візьметься хтось за цю справу (врешті тільки академічних є 2 мовних інститути).
Відповідна історія з словником Голоскевича: якість друку 12-го видання 1994-го року дуже низька. І хоч час наклав свій відбиток і мова збагатилася новими словами від 1930-го року, але значення свого словник не втрачає і як спрямівний може прислужитися в розв'язанні правописних проблем. [Зараз словник вже перенабраний і в міру розставляння наголосів розміщуватиметься на сайті. Єдине, що по завершенні роботи над ним, для пошукової зручності, наголошені букви будуть замінені на курсивні].
Стосовно Академічного словника, ситуація кепська. Мало того, що 4-й підготовлений том в свій час знищили, і на сьогодні є тільки 3 томи (А - П), цей словник ніколи не передавався і є дуже рідкісним (в Національній бібліотеції ім. В.Вернадського, скажімо є тільки 1-й том (А - Ж)). А серед двомовних словників йому досі нема рівних. Якна мене, словниковий шедевр. Основне, що можна зазначити - словник написали не просто великі знавці, шанувальники, оборонці української мови. Укладачі словника - люди з вільним мисленням, українську
Loading...

 
 

Цікаве