WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Словники та їх роль у житті освіченої людини - Реферат

Словники та їх роль у житті освіченої людини - Реферат

розвивається в Україні глосографія впродовж 14 - 17 ст. Перший церковнослов'ян. укр. словник невід. автора "Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто" (не раніше 50-х pp. 16 ст., залишився в рукописі) складено із заг. церковнослов'ян. слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів).
У словнику зібрано глоси з різних джерел, використано й попередні лексикогр. праці. Вокабули розміщено за алфавітом (проте внутр. абеткування не витримано), імена введено у формі наз. в. одн., дієслова - в 1-й ос. одн. теп. ч. Багато слів подано не в вихідних формах. Матеріали "Лексиса..." згодом використали Лаврентій Зизаній та Памво Беринда.
Етапним в історії укр. Л. став перший друк, словник - "Лексисъ сирЂчь реченія въкратцЂ собран(ъ)ны и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы" Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596).
Неоціненне значення в історії укр. лексикографії мав "Лексиконъ славенор?сскій и именъ тлъкованіє" Памва Беринди, що вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври 1627 (2-е вид. - 1653, у Кутейнській друкарні під Оршею в Білорусі).
У кін. 40-х pp. 17 ст. Єпіфаній Славинецький разом із Арсенієм Корецьким-Сатановським у Києві уклали "Лексиконъ словено-латинскій" (первісний список датується 1650) - церковнослов'ян.-лат. словник (бл. 7 500 статей). Осн. джерело вокабул "Лексикона словено-латинского" - "Лексиконь..." Памва Беринди. Автори використали також польс.-лат.-грец. словник польс. філолога Г. Кнапського. У реєстрі "Лексикона..." Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського засвідчується чимало укр. лексики. Це - одне з найб. зібрань церковнослов'ян. лексики 17 ст.
Українська лексикографія кінця 18 ст. - 1917. З появою нової укр. л-ри та літ. мови на нар. основі починається новий період в укр. Л. її основою в 19 ст. стала укр. жива розмовна та літ. мова. Збільшується кількість видаваних словників. До "Енеїди" І. Котляревського 1798 Й. Каменецький додав укладене ним "Собраніє Малороссійскихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидЂ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарЂчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ", що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно укр. слів, яких немає в "Енеїді". Напр., тільки серед 77 слів на літеру "Б" їх 23: Байбакь "сурокъ", Баглаи "лЂнь", Байбаракъ "крытый тулупъ", Барканъ "заборъ", Биндюга "роспуски" тощо.
З 2-ї пол. 19 ст. з'являються загальномовні укр. словники серед, обсягу. Першим з них був "Словарь малорусскаго нарЂчія" О. Афанасьєва-Чужбинського (1855; частина на літери А-3, бл. 6 000 слів), далі "Словарь малороссійскихь идіомовъ" М. Закревського (1861, 11 127 слів).
У 1873 вийшла "Словниця української (або югово-руської) мови" Ф. Піскунова, у реєстрі якої бл. 8 000 слів, серед них чимало штучних та вигаданих типу дадій "датель", дадійка "дательница".
Українська лексикографія 1917 - кінця 20 ст. Розвиток Л. у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів. Перший етап 1917 - поч. 30-х pp. характеризується, по-перше, активним розвитком Л. за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато - 1918 та в часи українізації), зумовленим становленням укр. державності і, відповідно, виходом укр. мови на держ. рівень. Проте словники, що з'являються в цей час, неоднакові за наук. рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, - перекладні рос.-укр. і рідше укр.-рос., здебільшого спрямовані на задоволення практ. потреб соціального і вироб. життя (у сферах діловодства, права, виробництва і науки тощо). Особливо багато з'явилося термінол. словників. По-друге, прагненням відшукати і максимально повно подати народну, питомо укр. лексику (звідси, зокрема, насичення укр. частини статті в перекл. словниках не тільки синонімічними, а й численними видовими найменуваннями) або, в разі потреби, створювати слова з морфем укр. мови, а не запозичати з ін. мов.
Осн. лексикогр. роботу проводили такі організації та установи: Комісія для складання словника української живої мови при УАН (у складі А. Кримського, В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського та ін.); термінол. словниками займалося Т-во шкільної освіти в Києві (1917), з 1918 - 19 - Термінол. комісії Укр. наук, т-ва в Києві та УАН, на базі яких 1921 утворено Інститут української наукової мови ВУАН (з 1930 - Інститут мовознавства).
Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні укр.-російські: "Словник української мови" Д. Яворницького (т. 1, 1920, А - К, бл. 8200 слів), який був задуманий як доповнення до "Словаря..." за ред. Б. Грінченка і містив тільки ті слова, яких у ньому не було або вони мали ін. знач.; "Словарь української мови" за ред. Б. Грінченка: 1924 його перевид. фотоспособом у Берліні в двох томах та 1925 - в одному томі малого формату, у 1927 - 28 здійснювалося його перевидання під назвою "Словник української мови" за ред. і з доповненнями С. Єфремова та А. Ніковського (вийшли т. 1 - 3 по літеру Н, потім видання було припинено), вийшли також словники В. Дубровського, Л. Савченка, О. Ізюмова та ін.; б) перекладні загальномовні рос.-українські: "Російсько-український словник" С. Іваницького і Ф. Шумлянського (т. 1 - 2, 1918, бл. 35 000 слів), який кілька разів перевидавався; "Практичний російсько-український словник" М. Йогансена, М. Наконечного, К. Німчинова і Б. Ткаченка (1926); "Російсько-український словник" ВУАН (відомий також під назвою "Академічний словник") за ред. А. Кримського та С. Єфремова і за участю В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського, що створювався членами Комісії для складання словника живої укр. мови і лишився незавершеним у зв'язку з політ. подіями: протягом 1924 - 33 вийшло окр. випусками три томи (по літеру П) із запланованих чотирьох. Незважаючи на певну недоопрацьованість укр. частини словника щодо адекватності перекладу та нормативності вживання (без належних семант. і стиліст. коментувань), він лишається багатим зібранням укр. лексики, а за обсягом укр. синоніміки значною мірою компенсував відсутність синонім. словника. Вийшли також словники В. Дубровського, Л. Савченка, О. Ізюмова, Г. Сабалдиря та ін., 1925 перевид. словник М. Уманця і А. Спілки; в) термінол. і галузеві словники, переважно рос.-українські (за П. Горецьким, лише термінол. словників вийшло 83) - мед. термінології (укладачі О. Курило, М. Галин, О. Корчак-Чепурківський, В. Кисельов та ін.), природничі (X. Полонський та ін.), ботанічні (О. Яната і Н. Осадца, В. Вовчанецький і Я. Лепченко та ін.), зоологічні (М. Шарлемань та ін.), хімічні (О. Курило, С. Зенкевич та ін.), фізичні (О. Курило, В. Фаворський, Г. Холодний та ін.), геологічні (П. А. Тутковський, П. Василенко та ін.), технічні, механічні, будівельні (В. Дубровський, Т. Секунда, М. і Л. Дармороси, К. Туркало, І.Шелудько, Т. Садовський, С. Будда та ін.), математичні (Ф. Калинович та ін.), юридичні (О. Курило, В. Леонтович і О. Єфимов та ін.), ділової мови (Є.
Loading...

 
 

Цікаве